2/134/703/2025
Справа № 134/1653/25
Іменем України
25 листопада 2025 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219) об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Розділити майно між нею та ОСОБА_2 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219). У власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) залишити 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219).
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 05.06.2009 року між нею та Відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2024 року по справі №127/37598/23 було розірвано. Від шлюбу у нас із Відповідачем є неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Їхня спільна із Відповідачем дитина проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_2 , Після припинення шлюбних стосунків її колишній чоловік почав уникати вирішення питання поділу майна мирним шляхом, хоча вона пропонувала різні варіанти. Зокрема, за попередньою домовленістю вони як батьки, домовилися залишити будинок дочці, що підтверджується скріншотом листування відповідача із спільною дочкою, однак з часом Відповідач виселив їх із дочкою із спільного будинку та відмовляється наразі від попередніх домовленостей. Зважаючи на те, що вирішити спір у позасудовому порядку не вдалося можливим, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом. Відтак, за час перебування у шлюбі вона та Відповідач побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 20.11.2013 року спірний житловий будинок був зареєстрований за Відповідачем, відтак, враховуючи те, що право власності на спільний житловий будинок зареєстроване за Відповідачем, жодних даних про її права на цей будинок при реєстрації будинку в державному реєстрі відображено не було, а також за період перебування у шлюбі із Відповідачем вона постійно працювала, купівля спірного житлового будинку була здійснена за спільні кошти подружжя як і його ремонт, облаштування меблями та зовнішнє оздоблення. 14 жовтня 2025 року екю була подана заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Крижопільського районного суду Вінницької області та 15 жовтня 2025 року ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви було задоволено. Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 275 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219, заборонивши його відчуження.
Наразі існує гостра потреба у поділі спільного майна подружжя, оскільки мирним шляхом відповідач не хоче врегулювати дане питання і вчиняє активні дії для відчуження спільно нажитого майна у шлюбі без отримання її згоди на такий продаж. Ухвалою Крижопільського районного суду від 28 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Позивач у підготовоче судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримуює повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі. Відповідач в підготовче судове засідання не зявився, надіслав заяву про визнання позову, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 05.06.2009. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2024, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Згідно свідоцтва про право на власність від 20.11.2013, право власності на житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_2 . Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв.м, житлова площа 108.90 кв.м., оціночна вартість об'єкта оцінки - 8450150,84 грн., оціночна вартість поліпшень (13) - 7962297,89 грн., оціночна вартість земельної ділянки (13) - 487852,95 грн. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК. При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя. При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України. Як встановлено в судовому засіданні, сторони визнали, а тому у відповідності до ч 1 ст. 82 ЦПК України даний факт доказуванню не підлягає, що об'єктом їх спільної сумісної власності подружжя є житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв.м,, а томі він підлягає поділу. На підставі викладеного і керуючись статтями 12,13,229,264,265,273,268 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити повністю. Визнати житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219) об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Розділити майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: -визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219). У власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) залишити 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 275 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217856405219). Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Найменування сторін: Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .
Суддя: