іменем України
Справа № 126/2513/25
Провадження № 1-кс/126/908/2025
"02" грудня 2025 р. м. Бершадь
Слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 із секретарем ОСОБА_2
за участі дізнавача СД ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_3
представника ПП "Промтехагросервіс", адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бершадь клопотання дізнавача СД ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № №12025025100000098 від 01.11.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,-
До Бершадського районного суду Вінницької області надійшло клопотання дізнавача СД ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № №12025025100000098 від 01.11.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБГРУНТУВАННЯ КЛОПОТАННЯ.
01.11.2025 на спец лінію 102 надійшло повідомлення оперуповноваженого СКП ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , про те, невідома особа самовільно зайняла земельні ділянки, що розташовані на території Бершадської територіальної громади, а саме за межами с. Кошаринці.
Відомості про даний факт внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2025 за № 12025025100000098 за ознаками ч. 1 ст. 197-1 КК України.
В ході досудового розслідування 27.11.2025 проведено огляд земельних ділянок, які розташовані за межами с. Кошаринці Бершадської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області із кадастровим номером 0520482300:01:001:0081, площею 4,3307 га, що знаходяться у приватній власності ОСОБА_6 та суміжної ділянки площею близько 8,16 га, що не має визначеного кадастрового номера, не передана в користування будь-яким фізичним чи юридичним особам.
В ході огляду із земельної ділянки з кадастровим номером 0520482300:01:001:0081, площею 4,3307 га, що була засіяна культурою кукурудза, виявлено залишки стебел та качанів кукурудзи, після проведення збору урожаю. Із вказаної земельної ділянки відібрано зразки урожаю кукурудзи, що залишилася після збору урожаю, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, верховина якого зв'язана ниткою білого кольору, кінці якої скріплено биркою із пояснювальним написом, підписами понятих і дізнавача та скріплено печаткою «Для довідок» відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Під час огляду земельної ділянки площею близько 8,16 га, без визначеного кадастрового номера було виявлено сліди сільськогосподарської техніки. В подальшому із вказаної земельної ділянки на якій знаходиться урожай кукурудзи (стебла з качанами) відібрано зразки урожаю кукурудзи, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, верховина якого зв'язана ниткою білого кольору, кінці якої скріплено биркою із пояснювальним написом, підписами понятих і дізнавача та скріплено печаткою «Для довідок» відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Всі поліетиленові мішки вилучено до ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Також під час досудового розслідування 27.11.2025 проведено огляд земельних ділянок, які розташовані за межами с. Кошаринці Бершадської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області із кадастровим номером 0520482300:01:001:0082, площею 4,3242 га, що знаходяться у приватній власності ОСОБА_7 та суміжної ділянки площею близько 7,48 га, що не має визначеного кадастрового номера, не передана в користування будь-яким фізичним чи юридичним особам.
В ході огляду із земельної ділянки з кадастровим номером 0520482300:01:001:0082, площею 4,3242 га, що була засіяна культурою кукурудза, виявлено залишки стебел та качанів кукурудзи, після проведення збору урожаю. Із вказаної земельної ділянки відібрано зразки урожаю кукурудзи, що залишилася після збору урожаю, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, верховина якого зв'язана ниткою білого кольору, кінці якої скріплено биркою із пояснювальним написом, підписами понятих і дізнавача та скріплено печаткою «Для довідок» відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Під час огляду земельної ділянки площею близько 7,48 га, без визначеного кадастрового номера було виявлено урожай кукурудзи. В подальшому із вказаної земельної ділянки на якій знаходиться урожай кукурудзи (стебла з качанами) відібрано зразки урожаю кукурудзи, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, верховина якого зв'язана ниткою білого кольору, кінці якої скріплено биркою із пояснювальним написом, підписами понятих і дізнавача та скріплено печаткою «Для довідок» відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, виникла необхідність у накладенні арешту на зразки урожаю кукурудзи, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, кінці якої скріплено биркою із пояснювальним написом, підписами понятих і дізнавача та скріплено печаткою «Для довідок» із земельної ділянки площею близько 8,16 га, без визначеного кадастрового номера, зразки урожаю кукурудзи що залишились після збору урожаю кукурудзи із земельної ділянки з кадастровим номером 0520482300:01:001:0081, площею 4,3307 га, що поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, зразки урожаю кукурудзи, 0520482300:01:001:0082, площею 4,3242 га, що залишилася після збору урожаю, та поміщено до поліпропіленового мішку білого кольору, зразки урожаю кукурудзи із земельної ділянки площею близько 7,48 га на якій знаходиться урожай кукурудзи (стебла з качанами), без визначеного кадастрового номера, враховуючи те, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та в даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ РОЗГЛЯДУ СКАРГИ.
Дізнавач, ОСОБА_8 , в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представника ПП "Промтехагросервіс", адвоката ОСОБА_4 , просила у задоволенні клопотання дізнавача відмовити, посилаючись на порушення процедури проведення слідчих дій, визначених КПК України.
КЛОПОТАННЯ.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1,3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 132 КПК України, передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
За наявності згоди особи, яка володіє майном, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Більш того, як вже неодноразово зазначав суд касаційної інстанції, положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к)).
Велика Палата Верховного суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21 ЄДРСРУ № 101829985) звернула увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (ч. 1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (Постанова Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі № 573/2028/19).
Як роз'яснив Верховний Суд, під «невідкладними випадками» потрібно розуміти лише такі зазначені у ч. 3 ст. 233 КПК виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК, відповідного дозволу слідчого судді (див. постанови Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 755/5825/18 та від 05.04.2023 у справі № 683/1200/18).
Процесуальний Закон встановлює, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, отже навіть з таким формулювання прискіпливому вивченню підлягають як і сам «володілець-орендар» або суб'єкт/об'єкт обшуку, так і правова підстава володіння - договір оренди, зокрема: предмет, права і обов'язки сторін, строки оренди, державна/нотаріальна реєстрація і т.і.
Зі змісту клопотання вбачається, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025100000098, 27.11.2025 було проведено огляд земельних ділянок, які розташовані за межами с. Кошаринці Бершадської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області із кадастровим номерами 0520482300:01:001:0081, 0520482300:01:001:0082, а також земельної ділянки без визначеного кадастрового номера.
Під час огляду земельних ділянок із кадастровим номерами 0520482300:01:001:0081, 0520482300:01:001:0082 було виявлено залишки стебел та качанів кукурудзи, а на земельній ділянці без кадастрового номеру урожай кукурудзи, зразки яких було відібрано дізнавачем.
Як на підставу накладення арешту на зразки кукурудзи, дізнавач зазначає, що такий арешт зумовлений збереженням речових доказів, однак постанови про визнання їх речовими доказами не надає, відтак вилучене майно в ході огляду має статус тимчасовго вилученого.
Крім того, дізнавачем було проведено огляд земельних ділянок як він стверджує зі згоди власників земельних ділянок, зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , проте до клопотання долучено договора оренди землі №78 та 89, а також додаткову угоду №455, з яких вбачається, що земельні ділянки 0520482300:01:001:0081, 0520482300:01:001:0082 перебувають в оренді у ПП "Промтехагромервіс", при цьому його представника не було повідомлено про проведення такої слідчої дії як огляд земельних ділянок. Вказане в судовому засідання підтвердив і сам дізнавач.
Слідчий суддя погоджується з доводами представника ПП "Промтехагромервіс", що огляд земельних ділянок був проведений з порушенням вимог КПК, оскільки орендар земельних ділянок повідомлений про таку слідчу дію не був.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна можливе виключно під час затримання особи в порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, або під час обшуку чи огляду. Таке вилучення повинно бути зафіксовано в протоколі відповідної слідчої (розшукової) дії з обов'язковим зазначенням точного переліку вилученого майна, його ознак та місця вилучення (ч. 2 ст. 104, ч. 7 ст. 223, ч. 7 ст. 236 КПК України). У даному випадку жодної з перелічених дій не проводилося: не було затримання, огляд проведений з порушенням норм КПК, а протокол вилучення майна відсутній, що робить таке вилучення протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам закону та не забезпечує можливості оскарження.
Варто зауважити, що ухвалою слідчого судді від 04.11.2025 вже було накладено арешт на зразки урожаю кукурудзи із земельної ділянки площею близько 8,16 га, без визначеного кадастрового номера, у межах даного кримінального провадження. Однак, з незрозумілих підстав дізнавач повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на зразки культури "кукрудзи" вилученої із земельної ділянки без кадастрового номеру, проте вказавши площу земельної ділянки 8,16 га.
Крім того, у протоколі огляду долученому до клопотання відсутні посилання на пакування, в які поміщено зразки урожаю кукурудзи, хоча ч.4 ст. 168 КПК передбачено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказане позбавляє слідчого суддю можливості встановити чи саме це майно було вилучено 27.11.2025, при цьому у матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал протоколу огляду від 27.11.2025.
Згідно зі ст.ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання дізнавача.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № №12025025100000098 від 01.11.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України відмовити.
На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1