Справа № 517/1236/25
Провадження № 1-кп/517/99/2025
08 грудня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено 16 листопада 2025 року за №12025168390000092 за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соше Островське Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, із базовою загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,в силу ст. 89 КК України не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
13.11.2025, приблизно о 07 год 15 хв, ОСОБА_2 , знаходячись в підсобному приміщенні, яке розташована на території його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_3 , з якою він перебуває в фактичних шлюбних відносинах та проживає в одному житловому будинку.
Надалі, ОСОБА_2 , знаходячись в підсобному приміщенні, яке розташована на території його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наблизився до ОСОБА_3 та наніс їй два удари правою ногою в область стегна.
Вказаними діями ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 , у вигляді синців на зовнішній поверхні правого стегна в середній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Ураховуючи, що санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі до п'ятдесяти (тобто не більше трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а відтак кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_4 ураховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпіла ОСОБА_3 не заперечує проти такого розгляду, у відповідності до ч.1 ст.302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 та письмова заява потерпілої ОСОБА_3 , якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, обвинувачений ОСОБА_2 також беззаперечно визнав свою винуватість у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом установлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість за ч. 1 ст. 125 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального проступку, способу його вчинення. Добровільність вказаного судом установлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.
Із заяви потерпілої ОСОБА_3 судом установлено, що остання не оспорює встановлені органом досудового розслідування обставини.
Ураховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений, його захисник та потерпіла не оспорюють всі встановлені обставинами кримінального проступку зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до довідки лікаря-психіатра Захарівської багатопрофільної лікарні від 01.12.2025 ОСОБА_2 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні від 01.12.2025 ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого № 182 від 24.11.2025 вбачається, що ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони, разом з співмешканкою ОСОБА_3 виховують неповнолітніх дітей, офіційно не працює.
З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 24.11.2025 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії вироку Фрунзівського районного суду Одеської області від 30.06.2023 та копії ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 21.01.2025 про звільнення його від покарання призначеного вказаним вироком вбачається, що обвинувачений раніше в силу ст.89 КК України не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків, його ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, за даними наявної документації на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
При цьому суд ураховує те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу є недоцільним, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює, а також з урахуванням особи обвинуваченого та з огляду на обставини вчинення кримінального проступку не є достатнім видом покарання. Інший вид покарання у виді виправних робіт до обвинуваченого також не може бути застосований судом, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює.
З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас при призначенні ОСОБА_2 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, суд не може застосувати відносно нього обмежувальні заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки приписи вказаної правої норми регулюють захист інтересів потерпілої від злочину, тоді як ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався.
Керуючись статтею 125 КК України, статтями 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст.125 КК України у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя