Справа № 502/2076/22
28 листопада 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нанєвої А.В.,
представника позивача - прокурора Лепетюка М.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бурлаченка Д.В.,
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Ізмаїльське лісове господарство», Дунайський біосферний заповідник НАН України, про визнання незаконним розпорядження, визнання незаконним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить суд визнати незаконним розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 17.03.2021 № 42 про надання земельної ділянки, кадастровий номер 5122310300:01:001:0088, у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, скасувати рішення державного реєстратора від 18.05.2021 №58176805 про реєстрацію права власності, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 25.06.2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько І.Г. від 02.07.2021 №59079043 про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , витребувати земельну ділянку на користь держави в особі Одеської ОДА, скасувати в ДЗК державну реєстрацію земельної ділянки та стягнути судовий збір.
Позв обґрунтований тим, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в екологічній сфері обласною прокуратурою встановлено порушення вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» під час набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088, що є підставою для припинення права власності на земельну ділянку з підстав того, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 17.03.2021 № 42 надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.
Зазначено, що відведення вказаної земельної ділянки здійснено із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», знаходиться на території Дунайського біосферного заповідника та сформована в порушення приписів земельного законодавства. У зв'язку з цим, наявні підстави для визнання судом незаконним розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 17.03.2021 № 42, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
05.01.2023 ухвалою суду відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного. 23.05.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бурлаченко Д.В. в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва відповідно до норм земельного законодавства, яку згодом було придбано ОСОБА_1 .. Зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що відведення вказаної земельної ділянки здійснено із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», знаходиться на території Дунайського біосферного заповідника та сформована в порушення приписів земельного законодавства. Водночас, ним надано доказ того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 не накладається на землі лісогосподарського призначення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Суд, заслухавши прокурора, по справі Корнієнко К.Я., дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 17.03.2021 № 42 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.
На підставі вказаного розпорядження рішенням державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 18.05.2021 № 58176805 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
У подальшому, ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі продажу, серії та номер 1207 від 25.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько І.Г., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 та, відповідно, за останнім приватним нотаріусом зареєстровано право власності від 02.07.2021.
Згідно інформації ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 89, земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво квартал 1.
Також відповідно до листа ВО «Укрдержліспроект» від 26.04.2021 № 339, останні вказують, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 1 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство».
З листа Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.05.2021 № 04-01-19/384 встановлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у складі пояснювальної записки, таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство», додані до листа та наявні в матеріалах справи.
Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.01.2022 № 363/0/2-22 рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося.
Також, відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації від 10.08.2022 № 7816/5/01-46/6330/2-22 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», відведення або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки будь-яким фізичним або юридичним особам.
СУ ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000589 від 02.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом протиправних дій службових осіб органів державної влади та органів контролю із зловживання службовим становищем та протиправного заволодіння земельними ділянками (набуття у власність) на території Кілійського району Одеської області, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним та громадським інтересам. Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено комплексну судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, про що складено висновок від 01.06.2022 № 22-162/163.
Відповідно до висновку експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» - квартал 1 виділ 15 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року. Площа накладання складає 100%.
Указом Президента України від 10.08.1998 № 861/98 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 10.06.2033 № 502/2003, від 02.02.2004 № 117/2004, створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з акваторією Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів /а.с.126-131-Том.1/.
З Указу Президента України вбачається, що до земель, які надано у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику включено, зокрема, землі площею 7143 га Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства. До складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства також включено 11575 га земель (Додаток2).
Відповідно до листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 26.04.2021 № 100-01/21 з додатками, до складу біосферного заповідника включені всі без винятку землі Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» загальною площею 11575 га. Межі Вилківського лісництва, визначені на місцевості на підставі відповідних матеріалів лісовпорядкування, стали відповідно і зовнішніми межами Дунайського біосферного заповідника /а.с.144-162-Том.1/.
Як вбачається з Проєкту створення Дунайського біосферного заповідника, наданого згідно листа Дунайського біосферного заповідника НАН України від 08.07.2021 № 157-01/21, Ізмаїльський Держлісгосп у 1997 році за матеріалами лісовпровадження 1993-1994 років надав згоду на передачу Стенцівських плавнів в Кілійському районі Вилківського лісництва з виключенням з Держлісгоспу загальною площею 7143 га, без виключення земель із складу Ізмаїльського Держлісгоспу - площею 11575 га. Згода на передачу земель держлісгоспу надана для розширення заповідника «Дунайські плавні» та створення на його базі біосферного заповідника.
Згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали № 1-16, 24-40).
Відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.
З викладених обставин, позивач в особі заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 на момент її відведення у власністю ОСОБА_2 відносилась до земель державного лісового фонду і водночас перебувала в межах Дунайського біосферного заповідника, а відтак відведено у власність не уповноваженим органом та в супереч порядку зміни цільового призначення, з чим суд не може погодитися.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з наступного нормативно-правового обґрунтування.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 80 ЗК України до суб'єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
З системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.
Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, як органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу перебували у постійному користуванні ДПГП «Ліси України».
Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.
Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.
Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.
Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.
Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додані графічні матеріали - викопіювання з матеріалів лісовпорядкування зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, Фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кв. 40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2013, не є таким в розумінні ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а також Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112.
Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.
Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.
Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).
Водночас, наведені прокурором у позові обставини та надані вищевказані докази, які не підтверджують наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, спростовуються доданими стороною відповідача адвокатом Бурлаченком Д.В. доказами, зокрема схемою розташування спірної земельної ділянки.
Так, встановлено, що лише у 2022 році на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації передано ДП «Ізмаїльське лісове господарство» земельні ділянки у постійне користування. До вказаного часу, жодних підтверджуючих документів, відповідно до яких можна б було визначити належність лісовому господарству, немає.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Кілійського району Одеської області, вбачається, що в результаті вказаної інвентаризації, «ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зареєструвало право користування землями лісового господарства у Державному земельному кадастрі.
Так, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2021 вбачається, що земельна ділянка під кадастровим номером 5122310300:01:001:0145 відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.
Право власності на вказану земельну ділянку під кадастровим номером 5122310300:01:001:0145 з площею 2188.2707 га було зареєстровано 10.04.2023, власник: Одеська ОДА, (інформація з ДРРП №394192412) та є тією земельною ділянкою про яку йде мова в позові та на яку посилається прокурор з доданих графічних матеріалів викопіювання, і, відповідно до даних публічної кадастрової карти, земельна ділянка, що належить відповідачу під номером 5122310300:01:001:0088 не накладається на земельну ділянку 5122310300:01:001:0145.
Відповідно й посилання у позові на проведену комплексну судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, про що складено висновок від 01.06.2022 № 22-162/163 під час досудового розслідування у наведеному вище кримінальному провадженні, відповідно до якого експерт встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122310300:01:001:0088 накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», є безпідставним, оскільки така експертиза проведена на основі матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років.
Оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, тобто не накладається на земельну ділянку 5122310300:01:001:0145, відповідач ОСОБА_1 набув право власності на неї в передбачений законом порядок, та на підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Ізмаїльське лісове господарство», Дунайський біосферний заповідник НАН України, про визнання незаконним розпорядження, визнання незаконним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05.12.2025.
Суддя О.В. Березніков