Справа № 946/1122/23
Провадження № 2/946/23/25
Іменем України
04 грудня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
І. Суть позовної заяви
1.1. 14.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просила:
(І) виділити в натурі шляхом реєстрації права власності на окремий житловий об'єкт нерухомості - приміщення найменувань та загальної площі встановленої відповідно до висновку експертизи, виходячи з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ;
(ІІ) зареєструвати за нею право власності на окремий житловий об'єкт нерухомості - приміщення найменувань та загальної площі, встановленої відповідно до висновку експертизи, виходячи з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ;
(ІІІ) припинити спільне сумісне право власності між нею та відповідачем на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,8 метри, скасувавши відповідну реєстрацію.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка була оформлена на відповідача. У добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється виділити в натурі належну позивачці частку у спільному майні, тому вона вимушена звернутися до суду.
1.3. 25.05.2023 ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила (а.с.102-103), остаточно просила постановити рішення, яким розділити в рівних частках спільно нажите в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 нерухоме майно, виділивши їй у власність 1/2 частини нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,8 кв. м. (а.с.102).
ІІ. Процесуальні дії у справі
2.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 14.02.2023 року, справа № 946/1122/23 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.15).
2.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.24).
2.3. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2023 року заяву про забезпечення позову повернуто заявниці (а.с.38).
2.4. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2023 року заяву про забезпечення позову повернуто заявниці (а.с.55).
2.5. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2023 року витребувано інформацію у приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. (а.с.115).
2.6. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2024 року відмовлено у закритті провадження у справі (а.с.152-154).
2.7. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 року призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи; провадження у справі зупинено до виконання експертизи (а.с.168).
2.8. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2025 року відновлено провадження у справі (а.с.210).
2.9.Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2025 забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (210а).
2.10. Ухвалою суду від 17.10.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
2.11. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
ІІI. Стислий виклад позиції учасників судового процесу
3.1. Сторони та їх представники, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, звернувшись із заявами про підтримання та визнання позову, відповідно, та розгляд справи у їх відсутність.
ІV. Оцінка та висновки суду
4.1. Дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.
4.2. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
4.3. За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.
4.4. Згідно з ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
4.5. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
4.6. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
4.7. Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
4.8. Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13).
4.9. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.
Так, у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
4.10. Як роз'яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
4.11. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц, про які зазначила заявник як приклад неоднакового застосування.
4.12. У судовому засіданні встановлено, що 15.06.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 202, який в подальшому розірвано рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24.03.2023 року (а.с.48, 62-67).
4.13. У період шлюбу, а саме 16.11.2007 року ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 330764931 від 01.05.2023 року, та копією Договору купівлі-продажу квартири від 16.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 5698 (а.с.96-99, 118-119).
4.14. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.06.2021 року закрито провадження у справі № 946/4641/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини спільної сумісної власності та визнання права власності на нерухоме майно; скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.08.2020 року щодо накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.137).
4.15. Згідно з висновком судового експерта Цуркана В.І. № 57/85-2024 від 24.02.2025 року за результатами судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, виходячи з планувального вирішення приміщень досліджуваної квартири АДРЕСА_2 та верандах літ. «а» і літ. «а3» по АДРЕСА_3 , а також розташування на території вказаного домоволодіння належних ОСОБА_2 будівель і споруд надати відповідні ідеальним значенням щодо площі приміщень квартири та вартості досліджуваних будівель і споруд не є можливим, тому на розгляд суду надається єдиний наближений до ідеального варіант поділу приміщень квартири та господарських будівель і споруд з відхиленням від ідеальних значень, за якими пропонується:
1) виділити у безпосереднє володіння, користування та розпорядження стороні І приміщення квартири АДРЕСА_2 , позначені в плані: №№ 1-1-коридор (частина) площею 1,4 кв. м, 1-2-житлова кімната площею 14,9 кв. м, 1-3-житлова кімната площею 9,6 кв. м, 1-4-коридор (частина) площею 0,8 кв. м, 1-8-кухня (частина) площею 3,3 кв. м, загальною площею 30,0 кв. м, у тому числі житлової 24,5 кв. м; господарські будівлі: літ. гараж літ. «В», літня кухня літ. «Щ»; господарські споруди (1/2 частка): № 7-мощення, № 8-огорожа, № 9- хвіртка (всього майна на суму двісті дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень), що становить 52% або 13/25 часток від загальної вартості досліджуваного об'єкту і є на 6 456 гривень, більше від ідеальної - графічно зображено на рисунку 1;
2) виділити у безпосереднє володіння, користування та розпорядження стороні II приміщення квартири АДРЕСА_2 позначені плані: №№ 1-1-коридор (частина) площею 3,9 кв. м, 1-4-коридор (частина) площею 4,2 кв. м, 1-6-житлова кімната площею 17,2 кв. м, 1-7-санвузол площею 2,9 кв. м, 1-8-кухня (частина) площею 3,6 кв. м, 9-коридор площею 3,8 кв. м, загальною площею 35,6 кв. м, у тому числі житлової 17,2 кв. м; господарську будівлю: сарай літ. «Г1»; господарські споруди (1/2 частка): № 7-мощення, № 8-огорожа, № 9- хвіртка (всього майна на суму сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят три гривень), що становить 48% або 12/25 часток від загальної вартості досліджуваного об'єкту і є на 6 456 гривень менше від ідеальної - графічно зображено на рисунку 1;
3) для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за вказаним варіантом необхідно виконати наступні будівельні роботи: демонтувати дверні блоки і закласти дверні прорізи в стінах, які розділяють приміщення № 1-1 та № 1-4, демонтувати існуючі перегородки, які розділяють приміщення № 1-1 та № 1-2 і № 1-4 та № 1-3 та частково перегородку, яка розділяє приміщення № 1- 1 та № 1-4; встановити міжквартирну стіну по осьовій лінії, яка прокладається через приміщення 1-8 паралельно стіні, яка розділяє приміщення № 1-8 та № 1- 9 на відстані 1,4 м від неї, а також через приміщення № 1-1 та № 1-4 паралельно стіні, яка розділяє приміщення № 1-1 та № 1-7 на відстані 1,65 м від неї; виконати улаштування вхідної групи для запропонованої до виділу стороні І частини приміщень досліджуваної квартири; виконати переобладнання систем опалення, електропостачання, водопостачання, газопостачання із встановленням відповідних лічильників; виконати перепланування виділених співвласників приміщень у квартири з дотриманням вимог п. 5.17 - 5.26 державних будівельних норм ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення.
Через відсутність даних щодо технічних умов підключення до мереж, водо- , газо-, електропостачання, а також відповідної технічної документації з переліком використовуваних матеріалів експертом не може бути надана обґрунтована та об'єктивна відповідь щодо вартості робіт з улаштування двох окремих квартир;
4) за вказаним варіантом сторона І має сплатити на користь сторони II грошову компенсацію у розмірі шість тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень. Запропоновані до виділу сторонам частини квартири АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. «А» з верандами літ. «а3» та літ. «а3» разом із запропонованими їм господарськими будівлями та спорудами не можуть бути виділеними в окремі об'єкти нерухомості оскільки не можуть бути об'єднані одним масивом земельної ділянки.
За результатами натурного обстеження, з огляду на конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_3 та з огляду на розташування в її межах досліджуваних будівель і споруд, а також з огляду на запропонований у відповіді на перше питання варіант їх поділу експерт дійшов висновку, що надати на розгляд суду варіант встановлення роздільного користування земельною ділянкою сторонами у справі та іншими співвласниками домоволодіння не є можливим, оскільки не можливо виділити єдині масиви частин земельної ділянки, на яких би розміщались лише належні кожному із них будівлі і споруди із забезпеченням самостійних виходів (виїздів) на вулицю.
Ринкова вартість належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. «А» загальною площею 65,8 кв. м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 станом на 24.02.2025 року складає один мільйон шістсот сім тисяч чотириста сорок чотири гривень 00 копійок, що еквівалентно 38 648 доларів США (курс 100$ США станом на 24 лютого 2025 року за даними НБУ складає 4 159 гривень 19 копійок) (а.с.181-209).
4.16. Приймаючи до уваги, що спірна квартира придбана сторонами під час знаходження у шлюбі, між сторонами відсутній шлюбний договір та будь-яка домовленість про розподіл майна, а також враховуючи, що відповідач безумовно визнав позов і його визнання не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
5.1. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 075 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) про поділ спільного сумісного майна подружжя, - задовольнити.
2. Виділити у власність ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 075 (одна тисяча сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
4. Копію рішення надіслати для відома сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.І.Бальжик