Справа № 201/15216/25
Провадження № 1-кс/201/5090/2025
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22025050000000499 від 21.03.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ясинувата, Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
У судовому засіданні брали участь:
прокурор ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК Українию
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з Конституцією України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Близько 05 години ранку 24.02.2022 військовослужбовці зс РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації (далі - РФ) шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
У період з 2014 року по теперішній час місто Донецьк було захоплено військовослужбовцями зс РФ і воно знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014.
Представниками РФ на тимчасово окупованій території Донецької області з 2014 року і по теперішній час створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входять органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.
Згідно з ч. 2 ст. 6 конституції так званої «ДНР» від 30.12.2022, на тимчасово окупованій території Донецької області, органом державної влади є так званий «народный совет Донецкой народной республики», який відповідно до ч. 1 ст. 58 конституції є постійно діючим представницьким та єдиним законодавчим органом державної влади т.зв. «ДНР», та згідно з ч. 3 ст. 58 конституції складається з 90 депутатів. У ч. 1 ст. 59 конституції зазначено, що депутати «народного совета» вибираються на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Також, відповідно до ч. 1 ст. 60 конституції так званої «ДНР», депутатами «народного совета» можуть бути громадяни російської федерації, що постійно проживають в російській федерації, не мають громадянства (підданства) іноземної держави або посвідки на проживання чи іншого документу, що підтверджує право на постійне проживання громадянина російської федерації на території іноземної держави, та наділеними відповідно до федерального закону, діючої конституції і законів так званої «ДНР» пасивним виборчим правом. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 62 вказаної конституції «народный совет» створює комітети.
Встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території а саме у м. Ясинувата, Донецької області, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, зареєструвалась кандидатом у депутати «Всеросийская политическая партия «Единая Россия», з метою бути обраною до вказаного органу окупаційної влади, тобто взяла участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території у Донецькій області.
Вибори на території тимчасово окупованої території м. Ясинувата, Донецької області, в «народный совет» Донецької народної республіки та органи «муниципального самоуправления» були проведені відповідно до Російського законодавства та відбувались 10 вересня 2023 року.
Рішенням так званої «Территориальной избирательной комиссии Донецкой Народной Республики» зазначено результати виборів депутатів «Ясиноватского муниципального совета ДНР» першого скликання, за результатами якого ОСОБА_5 пройшла до «Всероссийской политической партии Единая Россия» як голова комітету з питань соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури, молоді та спорту.
Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Ясинувата, Донецької області, продовжуючи свій умисел на сприяння державі агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, без фізичного примусу, за результатами так званих «виборів» обрана «депутатом» до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території - до політичної партії окупаційної адміністрації «всероссийская политическая партия Единая Россия».
Також, ОСОБА_5 , будучи депутатом «Ясиноватского муниципального совета ДНР первого созыва» від «всеросийская политическая партия Единая Россия», взаємодіє з окремими засобами масової інформації, мережі Інтернет, використовуючи їх для висвітлення діяльності депутатів «Ясиноватского муниципального совета ДНР» 07.06.2024 з 10.00 до 12.00 год., на виконання цілей, завдань та функцій так званого «Ясиноватского муниципального совета ДНР а», в тому числі для забезпечення його стабільної діяльності, та з метою формування думки серед населення і світової спільноти щодо легітимності «ДНР» та пропагандистської роботи з популяризації безпосередньої діяльності провела прийом громадян в громадській приймальні «всеросийсткая политическая партия Единая Россия», за адресою м. Ясинувата, мк-н 3, буд. 4, а також, вона, 09.05.2024 як «депутат Ясиноватского муниципального совета ДНР» звернулась до мешканців «Донецкой Народной Республики» з привітанням до Дня перемоги.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у колабораційній діяльності, тобто у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Той факт, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:
-матеріалами оперативного підрозділу, щодо перебування ОСОБА_5 на території м. Ясинувата, Донецької області;
-протоколом огляду мережі Інтернет та встановленням публікацій на каналі «Ясиноватский муниципальний совет» в соціальній мережі «Телеграм», на якому встановлено ОСОБА_5 , яка проводить прийом громадян - мешканців м. Ясинувата, Донецької області як депутат «Ясинуватского муниципального совета ДНР»;
- протоколом огляду мережі Інтернет та встановленням публікації на сайті «Муниципальное образование Ясиноватский муниципальный округ Донецкой Народной Республики», на якому наявна інформації про ОСОБА_5 як депутата «ВПП Единая Россия» Комитета по вопросам социальной защиты населения, здравохранения, образования, культурі, молодежи и спорта, председатель комитета»;
- висновком судової портретної експертизи, згідно з яким встановлено, що на фото, встановленого оглядом мережі Інтернет та наданому на дослідження у якості зразку витягу з Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_5 , зображена одна й та сама особа.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Заслухавши доводи прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокації у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000499 від 21.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
20.11.2025 слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 , який є захисником підозрюваної ОСОБА_5 , за призначенням.
Таким чином, 20.11.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_5 , до слідчого 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на 25.11.2025, 26.11.2025 та 27.11.2025, які було розміщено 20.11.2025 у засобах масової інформації газеті «Урядовий кур'єр» № 237 (8162), та на офіційному сайті «Офісу генерального прокурора», однак, ОСОБА_5 у визначений час не з'явилась та не повідомила причини неявки.
Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
Постановою слідчого від 28.11.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
- протоколом огляду мережі Інтернет та встановленням публікацій на каналі «Ясиноватский муниципальний совет» в соціальній мережі «Телеграм», на якому встановлено ОСОБА_5 , яка проводить прийом громадян - мешканців м. Ясинувата, Донецької області як депутат «Ясинуватского муниципального совета ДНР»;
- протоколом огляду мережі Інтернет та встановленням публікації на сайті «Муниципальное образование Ясиноватский муниципальный округ Донецкой Народной Республики», на якому наявна інформації про ОСОБА_5 як депутата «ВПП Единая Россия» Комитета по вопросам социальной защиты населения, здравохранения, образования, культурі, молодежи и спорта, председатель комитета»;
- висновком судової портретної експертизи, згідно з яким встановлено, що на фото, встановленого оглядом мережі Інтернет та наданому на дослідження у якості зразку витягу з Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_5 , зображена одна й та сама особа.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- неприбуття на виклик у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим підозрюваного оголошено у розшук;
- санкцією статей передбаченого найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, підозрюється у активній співпраці з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Той факт, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищезазначеними доказами, зібраними під час досудового розслідування.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстав вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22025050000000499 від 21.03.2025, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.4 ст.197 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 14:55 годині 03.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1