Справа № 308/7801/25
(заочне)
08 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Майор Іван Васильович, до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок виконання зобов'язань за позикою
встановив:
адвокатом Майор Іваном Васильовичем, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано позов до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок виконання зобов'язань за позикою.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 01.05.2024 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 кошти у розмірі 4 500,00 доларів США. Факт одержання відповідачем коштів підтверджується розпискою, яка власноруч написана та підписана відповідачем ОСОБА_2 .
Термін повернення позики сторонами визначено до 30.01.2025 року.
Станом на дату звернення із позовом до суду відповідач має заборгованість, що становить 4 500,00 доларів США. У зв'язку із невиконанням взятих на себе грошових зобов'язань позивач просить стягнути із відповідача грошові кошти у розмірі 4 500,00 доларів США.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2025 позовну заяву залишено без руху. 12.06.2025 вказані в ухвалі недоліки усунуто.
27.06.2025 Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Від представника позивача 27.11.2025 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, повідомлялася судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачкою до суду не подано.
За загальним правилом ч.1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою у позовній заяві, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.05.2024 між сторонами був укладений договір позики, відповідно до ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4 500,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику до 30.01.2025.
На підтвердження укладення вищевказаного договору відповідачем була надана розписка від 01.05.2024, підписана відповідачкою.
Як встановлено судом, в порушення умов вказаного договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, суму позики не повернула у встановлений згідно з розпискою строк.
За змістом ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договори позики, за умовами яких відповідач зобов'язувався прийняти позику, та повернути її у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми позивачеві матеріали справи не містять.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, тоді як обов'язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція неодноразово підтверджена Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
У свою чергу, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно зі ст. 545 ЦК України, свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
До того ж, відповідачем не спростовано наявності заборгованості, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.
Факт укладення сторонами договору позики та передачі позивачем грошових коштів відповідачу підтверджується розпискою від 01.05.2024 щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у сумі 4 500 доларів США, оригінал якої надано представником позивача до суду і долучено до матеріалів справи.
На теперішній час, відповідач отримані грошові кошти не повернув.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача/кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитись письмовими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.
Дослідивши боргову розписку, оцінивши її зміст, установивши, що оригінал розписки знаходиться в позивача, а доказів неправомірного володіння ним розпискою відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
З урахуванням конкретних обставин спору, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Згідно ст.526,527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом, відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася повернути позику до 30 січня 2025 року, однак, після спливу зазначеного терміну, кошти не повернула.
Відповідно на день звернення позивача із позовом до суду, тобто 03.06.2025 року Національним Банком України встановлено офіційний курс долару США до гривні у розмірі 41,6184 грн. за 1 долар США.
Таким чином, оскільки позичальник позичив у позикодавця за договором від 01.05.2024 - 4 500,00 доларів США., а курс долару США станом на 03.07.2025 року становив 41,6184 грн., тому сума заборгованості за договором позики від 01.05.2024 становить 4 500,00 доларів США, що еквівалентно сумі 187 282,80 грн.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідачка належним чином не виконала зобов'язань за договором позики від 01.05.2025, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача загальної суми боргу в розмірі 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот доларів 00 центів) доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2025 становить 187 282,80 (сто вісімдесят сім тися двісті вісімдесят дві гривні 80 копійок) грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги прийняття рішення про задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1 498,27 грн.
Керуючись ст. 526, 536, 611 ,1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Майор Іван Васильович, до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок виконання зобов'язань за позикою задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , борг за договором позики від 01.05.2024 у розмірі 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот доларів 00 центів) доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2025 становить 187 282,80 (сто вісімдесят сім тися двісті вісімдесят дві гривні 80 копійок) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 1 498,26 (тисяча чотириста дев'яносто вісім гривень 26 копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка