Справа № 162/830/25 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д.
Провадження № 22-ц/802/1366/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
08 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року,
У серпні 2025 року ТОВ "Юніт Капітал" звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 31 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 986032730 на суму 20600 гривень.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28772,02 грн, з яких 20600 грн - тіло кредиту, 8172,02 грн - відсотки за користування кредитом.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року та договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 986032730 від 31 січня 2022 року.
Згідно із договором факторингу № 30/1023-01 та витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон плюс» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право грошової вимоги до відповідача на суму 28772,02 грн.
Відповідно до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передало ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , а тому просить стягнути з відповідача 28772,02 гривень кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору № 986032730.
Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, позивач ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вказує, що належними доказами підтверджено відступлення права вимоги, а тому наявні підстави для задоволення позову. Окрім того вказує, що договори факторингу недійсними не визнавалися, а презумпція їх правомірності не спростована.
Зазначає, що в розрахунку від 05.05.2022 відображене балансове списання, тобто списання суми заборгованості відповідача з балансу ТОВ "Манівео" на рахунок наступного кредитора ТОВ «Таліон плюс», що жодним чином не пов'язане з поверненням боржником кредитних коштів. У подальшому сума заборгованості в такому ж обсязі зарахована на баланс ТОВ «Таліон плюс», що вбачається з розрахунку заборгованості. Звертає увагу, що відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що сума боргу належно не підтверджена і що боржник погасив кредитну заборгованість у повному обсязі. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами в сукупності з платіжним дорученням і довідка про перерахування коштів, видана ПАТ КБ «ПриватБанк» є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені у повній мірі.
Відзив на апеляційну скаргу не було подано.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки справа є малозначною (ціна позову - 28772,02 грн).
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 30 жовтня 2023 року сплачено ТОВ «Таліон плюс» кошти за тілом кредиту в сумі 20600 гривень та 8172,02 гривні процентів. Таким чином, договори факторингу щодо кредитного договору № 986032730 від 31 січня 2022 року, які укладені після сплати ОСОБА_1 ТОВ «Таліон плюс» кредитної заборгованості, не могли стосуватися права грошової вимоги, яка перестала існувати у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язання.
Проте, з такими висновками суду колегія судді не може погодитись.
Згідно із статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 986032730 на суму 20600 гривень.
Строк дії кредитної лінії - 30 днів від дня отримання кредиту (дисконтний період). Дата повернення кредиту - 02 березня 2022 року. На період строку кредитування встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 324,85 % річних, що становить 0,89 % від суми кредиту за кожний день користування. Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом. Основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати закінчення дисконтного періоду. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 766,5 % річних, що становить 2,10 % за кожен день користування кредитом. Договір кредитної лінії підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора MNV999RZ (а.с. 44-47).
З інформацією щодо основних умов кредитування ТОВ «Манівео», яка відображена у паспорті споживчого кредиту «Смарт», споживач також був ознайомлений (а.с. 43-44).
Відповідач ОСОБА_1 , формуючи заявку на отримання грошових коштів у кредит, указав cвої персональні дані та номер банківської картки (а.с. 31).
Відповідно до платіжного доручення від 31 січня 2022 року ТОВ «Манівео» перерахувало ОСОБА_1 20600 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 згідно з договором № 986032730 (а.с. 52).
У відповідь на запит АТ КБ «Приватбанк» надало суду інформацію, що містить банківську таємницю, з якої видно, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 . Згідно з інформацією про рух коштів 31 січня 2022 року відповідачу перераховано 20600 гривень (а.с. 115-117).
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що укладений між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео» (клієнт), є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру права вимоги, кожен наступний реєстр є самостійним додатком та не змінює попередній. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання реєстру прав вимог. Право вимоги до боржників підлягає поверненню клієнту у випадку якщо суму боргу було направлено боржником на користь клієнта до дня переходу права вимоги від клієнта до фактора. Строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 43-46).
Як видно з матеріалів справи, додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» продовжили строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року ( а.с. 88-91).
Додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» пролонгували договірні відносини відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (а.с. 93).
Додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» продовжили строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 31 грудня 2022 року до 31 грудня 2023 року ( а.с. 93).
Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» продовжили строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року ( а.с. 94).
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до цього договору, реєстру прав вимог № 175 від 05 травня 2022 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 986032730 від 31 січня 2022 року (а.с. 53-59).
ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» 04 червня 2025 року уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 986032730 від 31 січня 2022 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 28772,02 гривень, з яких 20600 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8172,02 гривень - борг за несплаченими відсотками (а.с. 69-70).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Як визначено статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, наведені норми закону та надані представником позивача копії договорів факторингу, додаткових угод та реєстрів права вимоги, які є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, спростовують доводи апеляційної скарги відповідачки в частині щодо відсутності у позивача права вимоги до неї за спірним кредитним договором , а тому не можуть бути взяті до уваги колегією суддів апеляційного суду.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За умовами даного кредитного договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (п. 2.1 кредитного договору).
На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеним факт укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов'язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором.
У розрахунку заборгованості, наданому ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 986032730, вказано, що 30 жовтня 2023 року сплачено тіло кредиту в сумі 20600 гривень та 8172,02 гривень процентів (а.с. 81).
Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ці кошти внесено позичальником, що спростовується змістом договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, а також витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року.
Разом з тим, і в зазначеному розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» в графі «Оплати» не вказано жодних сум, внесених боржником упродовж строку з 05.05.2022 по 30.10.2023.
Так, за умовами договору факторингу від 30.10.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (як фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (як клієнт), встановлено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо, та сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог на банківський рахунок клієнта, зазначений у пункті 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
Отже, за реєстром прав вимоги № 1 від 30.10.2023 передано право вимоги за кредитною заборгованістю відповідача ОСОБА_1 в сумі 28772,02 грн та відповідно до платіжної інструкції № 4939 від 31.10.2023 платник ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» 3139070,13 грн в якості оплати за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 30.10.2023 та договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 (а.с.61, 64).
Таким чином, указана у розрахунку сума як оплата за тіло кредиту та відсотки в загальній сумі заборгованості 28772,02 грн за кредитним договором ОСОБА_1 , яка включена до реєстру прав вимоги, свідчить про отримання фінансування від фактора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а не від боржника.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Також зі змісту доводів апеляційної скарги позивача вбачається, що в розрахунку 30.10.2023 відображене балансове списання, тобто списання суми заборгованості відповідача з балансу ТОВ «Таліон Плюс» на рахунок наступного кредитора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що жодним чином не пов'язане з поверненням коштів боржником.
Списання суми заборгованості (припинення визнання фінансового активу) - це господарська операція, яка відображає списання з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, що були раніше визнані у звіті про фінансовий стан (балансі). У контексті передачі права вимоги за кредитом, списання суми заборгованості означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб'єкту (фактору) внаслідок переходу права вимоги відповідно до умов договору факторингу. Дана процедура передбачена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, Міжнародними стандартами фінансової звітності та положеннями НБУ.
В розрахунку заборгованості це також відображено як списання з балансу ТОВ «Таліон плюс» проте, як вже зазначалось вище, балансове списання у даному випадку стосується внутрішнього бухгалтерського обліку компанії, який відображає факт передачі боргу новому кредитору, але не стосується фактичного погашення боргу самим боржником.
Будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості чи окремих її складових, а також заперечень щодо правильності нарахування боргу за кредитом у заявленій позивачем сумі, чи доказів на підтвердження погашення відповідачем боргу суду не надано, хоча за положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про погашення відповідачем ОСОБА_1 в користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 28772,02 грн.
Разом з тим, за умовами кредитного договору встановлено строк кредитування - 30 днів (з 31.01.2022 до 02.03.2022) - дисконтний період, який може бути продовжений позичальником за умови здійснення протягом цього періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п.1.7., 1.8. договору).
За користування кредитними коштами протягом вказаного періоду встановлено плату у розмірі 324,85 процентів річних, що становить 0,89 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1. договору).
Також договором передбачено інші розміри процентів у разі продовження строку дисконтного періоду, однак позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів того, що позичальником здійснено обумовлені договором дії щодо продовження дисконтного періоду.
Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року розглянула справу №910/4518/16, передану їй для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.
У постанові за наслідками розгляду ВП ВС вказала, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Як видно зі змісту умов кредитного договору в даній справі, за 30 днів дисконтного періоду визначено застосування процентів в розмірі 0,89 % за кожен день, а тому на суму 20600 грн кредиту розмір процентів за період кредитування становить 5500,20 грн.
Таким чином, установивши, що проценти за «користування кредитом» нараховані у більшому розмірі - в сумі 8172,02 грн, зокрема, поза межами строку кредитування, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми закону та правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вважає, що слід відмовити в позові в частині стягнення процентів з боржника на суму таких процентів, нарахованих понад строки кредитування.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 ЦК України. Боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, позивач не просив стягнути кошти на підставі ст.625 ЦК України, нараховані після закінчення строку кредитування.
Отже, до стягнення підлягає сума заборгованості розмірі 26100,20 грн, з яких: 20600 грн - тіло кредиту та 5500,20 грн - проценти за користування кредитом за 30 днів дисконтного періоду (строку кредитування).
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладені обставини, наявні підстави для визнання позовних вимог частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно із ст.133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.
За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недодержання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).
Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Тараненком А. І на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 та додаткової угоди №25770567431.
25 червня 2025 року складено Акт прийому-передачі наданих послуг, де наведено обсяг наданої допомоги: складання позовної заяви - 2 год./5000 грн; вивчення матеріалів справи - 2 год/1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 1 год/500 грн, підготовка та подача клопотання - 1 год - 500 грн, а всього на суму 7000 грн.
Установивши, що позов задоволено частково (на 90%), а заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, становить 7000 грн, заперечень іншої сторони щодо неспівмірності їх розміру суду не надходило, а судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій складає 2422,40 грн та 3633,60 грн, а всього судового збору - 6 056 грн, то колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума судових витрат, яка є пропорційною до задоволених вимог позивача, а саме - 6300 грн на правничу допомогу і 5450,40 грн судового збору, а всього - 11750,40 грн, що відповідає нормам статті 141 ЦПК України.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 08 грудня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 986032730 від 31 січня 2022 року в розмірі 26100 (двадцять шість тисяч сто) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового в розмірі 5450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6300 (шість тисяч триста) гривень 40 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді