Справа № 581/828/25
Провадження № 2/581/468/25
08 грудня 2025 року сел. Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Самілик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 жовтня 2025 року представник позивача Дідух Є.О. через електронний кабінет звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4804174 від 11 липня 2024 року у розмірі 38400 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4804174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 6000 грн, за яким відповідач має заборгованість на суму 26880 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість по кредиту, 20880 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна». Надалі 27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 38400 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20880 грн - заборгованість за відсотками, нарахованим ТОВ «Лінеура Україна», 11520 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем, а також сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Крім того позивач просив суд у порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України зобов'язати орган (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», з наданням відповідних роз'яснень щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних при примусовому виконанні рішення суду на залишок несплаченої заборгованості.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження, ухвалено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Правом подачі до суду відзиву на позов не скористалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
11 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4804174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 6000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 0,01% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка.
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно пункту 2.1. договору.
Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: стандартна процентна ставка за весь строк кредитування - 14745,04 % річних; стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 6915,35% річних.
Згідно з пунктом 3.1. кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Пунктом 9.9. договору передбачено, що підписуючи цей договір, клієнт підтвердив, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України "Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності (а.с. 16-26).
Свої зобов'язання кредитор перед позичальником виконав і надав йому кредитні кошти.
Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 11 липня 2024 року та інформація є актуальною до 12 липня 2024 року.
Згідно з даних інформаційної довідки №20250306-1878 від 6 березня 2025 року вбачається, що ТОВ «Пейтек» як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 11 липня 2024 року о 19:33:08 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 6000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 32).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору позики №4804174 від 11 липня 2024 року за період з 11 липня 2024 року по 27 лютого 2025 року за ОСОБА_2 станом на 27 лютого 2025 року непогашений залишок заборгованості складає 29880 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20880 грн - сума заборгованості за відсотками, 3000 грн - штрафні санкції (а.с. 33-36).
27 лютого 2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає), а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників (а.с. 37-41).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 та надходження ціни продажу в повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок коштів клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в п. 3.4 даного договору (п. 3.6 договору).
27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_2 (а.с. 46).
З копії платіжної інструкції №1028 від 27 лютого 2025 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 1080517,05 грн плати за договором факторингу №27.02/2025 від 27 лютого 2025 року (а.с. 48).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29880 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20880 грн - сума заборгованості за відсотками, 3000 грн - заборгованість за пенею та штрафами (а.с. 49-51).
Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №4804174 від 11 липня 2024 року за період з 28 лютого по 5 липня 2025 року за ОСОБА_2 сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 11520 грн (а.с. 52-53).
Відповідно до інформації №20.1.0.0/7-251029/47753 від 29 жовтня 2025 року, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . З виписки по рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що 11 липня 2024 року зараховано на карту 6000 грн (а.с. 141-143).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Докази прав нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Висновки суду по суті спору.
Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути позики та відсотки за користування ними, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, позику не повернув, відсотки не сплатив.
Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.
Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу за кредитним договором на підставі договору факторингу до позивача, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнення з відповідача несплаченої заборгованості за кредитним договором.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Щодо застосування положень частин 10, 11 статті 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Згідно з частиною 11 статті 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Також, суд зазначає про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункту 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 11 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який триває і на час ухвалення даного рішення суду.
Тому суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нарахування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України не узгоджуються із нормами закону та є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частин 1 - 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:
копію договору про надання правової допомоги №01/08/2024-A від 1 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О та ТОВ «Українські фінансові операції», актом приймання-передачі наданих послуг, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу станом на 14 жовтня 2025 року за договором від №01/08/2024-A від 1 серпня 2024 року становить 10000 грн., детальним описом робіт (наданих послуг) №4804174 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 67-71, 73-76).
Беручи до уваги складність справи, яке є нескладною, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» виниклу заборгованість за кредитним договором №4804174 від 11 липня 2024 року у розмірі 38400 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 32400 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2422,40 грн судового збору та 5000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 24, прим. 2, код ЄДРПОУ 40966896).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя О. В. Кузьмінський