Головуючий у суді першої інстанції : ФінагеєваІ. О..
08 грудня 2025 року місто Київ
справа № 369/14260/24
провадження №22-ц/824/19738/2025
Київський апеляційний в складі судді-доповідача Стрижеуса А.М., вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з рішенням суду, 05 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник Державної казначейської служби України Жилін О.Ф. подав апеляційну скаргу, яка не може бути прийнята судом та підлягає залишенню без руху, оскільки до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору.
В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України Жилін О.Ф. просить звільнити Державну казначейську службу України від сплати судового збору.
В обґрунтування заяви вказує, що позивач не пред'являв позов безпосередньо до Казначейства, а за власним переконанням та відповідно до ст.56 Конституції України визначив відповідачем Державу Україна, при тому що Казначейство є виключно представником держави у відповідній справі.
Зважаючи на викладене, Держава Україна, що діє через Державну казначейську службу України, як апелянт у справі, не є платником судового збору.
Також повідомляємо, що згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір» передбачено що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди.
Вивчивши заявлене клопотання представника Державної казначейської служби України Жиліна О.Ф., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Так, згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України , суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
позивачами є:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав, які суду необхідно врахувати для вирішення питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
При цьому, положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.
За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Посилання на представника Державної казначейської служби України на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 по справі №804/927/17 не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок не є релевантним даній справі, оскільки скаржник є юридичною особою, а також не є позивачем/заявником у даній справі.
Таким чином, клопотання представника Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру у загальній сумі 48 000 грн.
Враховуючи викладене судовий збір який підлягав сплаті під час звернення з позовом становив 1211,20 грн.
Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1 453,44 грн. (1211,20 грн. * 150% * 0,8 = 1 453,44 грн.).
Таким чином, особі яка подала апеляційну скаргу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 453,44 грн. на реквізити Київського апеляційного суду: ГУК у м.Києві/ Солом'янський район/ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, рахунок отримувача: UA 548999980313101206080026010; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, код класифікації доходу бюджету 22030101 призначення платежу: судовий збір за позовом (за апеляційною скаргою), ((ПІБ) чи назва установи, організації), Київський апеляційний суд, адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, буд.2-а
Докази сплати судового збору надати суду.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, а скаржнику - надати строк для усунення недоліків, а саме: надати докази сплати судового збору, попередивши, що в разі невиконання даної ухвали, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя,-
Відмовити представнику Державної казначейської служби України Жиліну Олександру Федоровичу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року - залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус