Унікальний номер справи 753/17479/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/19373/2025
Головуючий у суді першої інстанції Л. В. Комаревцева
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
04 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та перевірив виконання вимог статті 356 ЦПК України щодо форми і змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року в частині оскарження у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року задоволено позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення заборгованості на суму 10 411,98 грн за період з липня 2015 року по березень 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та клопотання про звільнення її від сплати судового збору, вказуючи на скрутне матеріальне становище. Також посилається на те, що розмір судового збору, який підлягає оплаті перевищує 5% річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, право суду, а не обов'язок, у порядку, передбаченому законом, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»,враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно з ч. 2ст. 8 Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що з урахуванням майнового стану сторони, це повноваження суду вирішити питання про звільнення від сплати судового збору.
До того ж, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При зверненні до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Крім того, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, особа має довести існування фінансових труднощів.
На підтвердження викладених у клопотанні обставин ОСОБА_1 надала суду довідку про розмір пенсії за 2024 рік, довідку про розмір пенсії у період з липня 2025 року по вересень 2025 року, відомості про джерела/суми нарахування доходу за 2024 рік.
Суд вважає, що надані позивачем довідки не можуть бути єдиним належним доказом існування фінансових труднощів, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу не вказала відомостей щодо наявності/відсутності у неї банківських вкладів, нерухомого та рухомого майна, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.
Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що розмір судового збору, який підлягає оплаті перевищує 5% річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік не відповідає дійсності.
Так, згідно наданих відповідачем довідок щомісячний розмір її пенсії складає 5 224,76 грн. ОСОБА_1 вказує у клопотанні, що за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті у розмірі 4 542,00 грн. Проте таке твердження відповідача є помилковим.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом Українии «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до п.п. 6 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно приписів ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із матеріалів справи вбачається, що у 2025 році із позовною заявою до суду звернулася юридична особа - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Позовну заяву подано в паперовій формі засобами поштового зв'язку.
З урахуванням зазначених вимог закону, за подання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у 2025 році до суду першої інстанції позову майнового характеру (з урахуванням ціни позову 106 033,75 грн) судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 028,00 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду подано відповідачем в паперовій формі засобами поштового зв'язку.
Оскільки апеляційну скаргу на рішення суду подано відповідачем у паперовій формі засобами поштового зв'язку, тому відсутні підстави для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості на суму 10 411,98 грн за період з липня 2015 року по березень 2017 року, що складає 9,82 % задоволених позовних вимог, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті відповідачем у розмірі 446,02 грн (297,34 х150%).
Суд зауважує, що необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у наступних судових рішеннях Верховного Суду.
Так, Верховний Суд своєю ухвалою від 16.10.2019 у справі №215/5288/18 відмовив у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду, а не його обов'язком. При цьому постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору в певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.
Верховний Суд в своїй ухвалі про відмову у звільненні від сплати судового збору та поверненні касаційної скарги у справі №215/5427/18 зазначив, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком Суду, а правом за певних обставин. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. До клопотання про звільнення від сплати судового збору заявником додано: довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01.10.2019 р. №9112 щодо сум отриманої ним щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Проте зазначена довідка не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав. Отож доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону №3674-VI обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, позивач не надав ні під час звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до ч. 1ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Крім того, статтею 136 ЦПК Українипередбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень частини 4 статті 356 ЦПК України, є процесуальним обов'язком особи, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.
При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Отже, викладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення особи, яка подала апеляційну скаргу від сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду.
За наведених обставин суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Таким чином, особі, яка подала апеляційну скаргу необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 446,02 грн грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Київський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Особі, яка подала апеляційну скаргу слід надати Київському апеляційному суду документ про сплату судового збору у вказаному розмірі та на зазначені реквізити.
При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки останньої. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а особі, яка подала апеляційну скаргу надається строк для усунення зазначених в ній недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду.
Керуючись статтями 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року в частині оскарження залишити без руху, надати особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз'яснити, якщо у встановлений строк недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна