справа №761/28609/15 Головуючий у І інстанції - Савицький О.А.
апеляційне провадження №22-ц/824/16547/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди та витребування транспортного засобу,-
установив:
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Просив суд, змінити спосіб виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі №761/28609/15-ц за його позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди та витребування транспортного засобу, в частині витребування транспортного засобу, а саме стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на його користь вартість транспортного засобу марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 , у сумі 130400 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року зазначену вище заяву задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі №761/28609/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди та витребування транспортного засобу, в частині витребування транспортного засобу, а саме стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість транспортного засобу марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 , у сумі 130400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 13500 грн., з яких: 10000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 3500 грн. - витрати пов'язані з проведенням експертизи, у рівних частках, а саме по 6750 грн. з кожного.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що у позивача відсутня підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з нього, як боржника, суми вартості відповідного майна, оскільки відсутнє відкрите виконавче провадження на підставі виконавчих листів, щодо витребування у нього та ОСОБА_3 належного на праві власності позивачу автомобіля марки ГАЗ 330214, державний номер НОМЕР_1 .
Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у даному випадку, відбулося не в межах тих вимог позовної заяви, з якими першочергово звертався ОСОБА_2 до суду і щодо яких ухвалене відповідне судове рішення.
Крім того, вказує, що висновок про середню ринкову вартість майна, наявний у матеріалах справи, складено без урахування технічних та технологічних характеристик автомобіля, його технічного стану, відповідної технічної, довідкової та облікової документації, а також без проведення обстеження та огляду самого автомобіля.
Просив суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторони, яка з'явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що20 липня 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №761/28609/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди та витребування транспортного засобу, яким в задоволенні даного позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року в частині вирішення вимог про витребування майна, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належний на праві власності ОСОБА_2 транспортний засіб марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 .
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року залишено без змін рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року.
15 грудня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, стягувачу було видано виконавчі листи, за якими з метою їх примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. та державними виконавцями Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) і Міжрайонного ВДВС по Куликівському та Чернігівському районах ПСМУ МЮ (м. Суми) відкривались виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Однак, рішення суду до цього часу боржниками не виконано, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.
Відповідно до звіту від 15 листопада 2024 року про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу аналогічного загальному вантажному бортовому тентовому транспортному засобу марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 , складеного на замовлення заявника, величина середньої ринкової вартості об'єкта оцінки складає 130400 грн.
Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року, суд першої інстанції виходив із того, що боржниками не виконано судове рішення про витребування належного заявнику транспортного засобу, протягом більш ніж двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та й до цього часу, а тому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що згідно з положеннями ч.3 ст. 435 ЦПК України наявні підстави для зміни способу виконання судового рішення.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст.124 Конституції). У разі невиконання чи неправильного виконання рішення суду захист інтересів позивача та реальне відновлення його порушених прав не відбудеться.
Згідно ч.1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 , щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України.
Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Як встановлено, 15 грудня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 08 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, стягувачу було видано виконавчі листи, за якими з метою їх примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. та державними виконавцями Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) і Міжрайонного ВДВС по Куликівському та Чернігівському районах ПСМУ МЮ (м. Суми) відкривались виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду до цього часу боржниками не виконано, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно з положеннями ч.3 ст. 435 ЦПК України наявні підстави для зміни способу виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі №761/28609/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди та витребування транспортного засобу, в частині витребування транспортного засобу, а саме стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість транспортного засобу марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 , у сумі 130400 грн., оскільки на час подання заявником розглядуваної заяви законодавцем визначена як самостійна підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення - невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що у позивача відсутня підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, оскільки відсутнє відкрите виконавче провадження на підставі виконавчих листів, щодо витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належного на праві власності позивачу автомобіля марки ГАЗ 330214, державний номер НОМЕР_1 , то такі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскільки не відповідають обставинам справи.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Відповідно до інтерпретації Європейським Судом з прав людини п.1 ст. 6 «Право на справедливий судовий розгляд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «суду» в сенсі даної статті і що право кожного на судовий захист стало б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим до збитку однієї зі сторін (постанови від 19 березня 1997 року по справі «Хорнсби (Hornsby) проти Греції», від 07 травня 2002 року по справі «Бурдов проти Росії», від 27 травня 2004 року по справі «Метаксас (Метексас) проти Греції», від 29 березня 2006 року по справі «Мостаччуоло (Mostacciuolo) проти Італії (№ 2)», від 15 лютого 2007 року по справі «Райлян проти Росії» і ін.).
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року, яке є обов'язковим до виконання, боржниками залишається невиконаним, що загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.
Доводи апеляційної скарги щодо незгоду зі звітом від 15 листопада 2024 року про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу аналогічного загальному вантажному бортовому тентовому транспортному засобу марки «ГАЗ 330214», державний номер НОМЕР_1 , колегія суддів оцінює критично, оскільки свого звіту про визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу, який би спростовував наявний в матеріалах справи, апелянт не надав.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба