Справа № 348/1836/25
Провадження № 22-ц/4808/1627/25
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Бойчук
02 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,за апеляційною скаргою представника Білоуса Івана Миколайовича на рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 вересня 2025 року під головуванням судді Васильковського В.В. у м. Коломия,,
В липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач або позичальник) було укладено Договір Позики № 2986472.
Між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») 14.06.2021 укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід?ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Згідно п.9.1 Договору факторингу, зі змінами та доповненнями відповідно до Додаткової угоди № 7 від 13 червня 2022 року, даний Договір є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.
Відповідно до Реєстру боржників №37 від 26.11.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (витяг з Реєстру боржників №37 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 25488 грн., з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1920 грн - сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 15 568 грн - сума заборгованості за пенею; 0 грн - комісія за надання позики. Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2986472 в розмірі 25 488 грн, з яких: 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1920 грн - сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 15 568 грн - сума заборгованості за пенею; 0 грн - комісія за надання позики.
Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 2986472 від 04.07.2024 року, в розмірі - 25 488 грн.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 вересня 2025 року задоволено позов.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2986472 від 04.07.2024, в розмірі - 25 488 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що предметом договору факторингу визначена передача тільки дійсних прав вимог, а не майбутніх. Жодної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу 14.06.2021 не було. Сторони договору факторингу не могли передбачити, що 04.07.2024 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладе договір позики з ОСОБА_1 . Тобто на момент передачі права вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимог за договором позики не існувало.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 1077, 1078 ЦК України стверджуючи, що ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимагати у ОСОБА_1 повернення грошових коштів за договором позики.
Задовольняючи позов, суд проігнорував, що позивач не має права нічого вимагати в ОСОБА_1 . На підтвердження своїх грошових вимог позивач не надав жодних належних та допустимих доказів.
Позивач не надав виписку з рахунку ОСОБА_1 , з якої можна було б встановити факт належності певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою, банківським рахунком та наявність у нього заборгованості.
Окрім того, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не надало до суду виписку з рахунку ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» для підтвердження списання кредиту з рахунку товариства та перерахування їх на рахунок ОСОБА_1
ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» подало до суду розрахунок, однак такого розрахунку недостатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 отримав кошти і порушив обов'язок щодо їх повернення.
Розрахунок заборгованості є одностороннім документом і не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким мав би користуватися ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач звертаючись до суду з позовом, повинен був надати первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів чи їх видачу за договором позики.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд вказав, що через не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі - 25 488 грн, яка складається з: 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 920 грн - сума заборгованості за відсотками; 15 568 грн - сума заборгованості за пенею. Вказана заборгованість підтверджена відповідним розрахунком, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, суд доходить висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).
Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок відступлення права вимоги.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц (провадження № 61-22929св18).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 04.07.2024 року укладено договір позики № 2986472, відповідно до умов якого: позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити (а.с. 6-8); що підтверджується копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики про споживчий кредит (а.с. 9).
Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 21 договору позики вказано, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Також позивачем надано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальна річна процентна ставка за договором про споживчий кредит, яка також була підписана електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором I2T53E (а.с. 62).
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 2986472 від 04.07.2024 , внаслідок невиконання відповідачем обов'язків, передбачених вказаним договором, станом на 26.11.2024, виникла заборгованість, у розмірі - 25 488 грн, яка складається з: 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 920 грн - сума заборгованості за відсотками; 15 568 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.20-22). З цього розрахунку вбачається, що відповідачу були надані грошові кошти в сумі 8000 грн, тобто встановлено факт користувався кредитними коштами.
З надано копію договору позики № 2986472 від 04.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до позикодавця з метою укладення цього договору та отримання кредитних коштів. Факт укладення кредитного договору та згоду відповідача з його умовами підтверджується електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором I2T53E.
Таким чином, такі дії позичальника вказую про те, що на час укладення кредитного договору між позикодавцем та ОСОБА_1 було погоджено умови вищевказаного договору, а саме: суму позики, строк позики, процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість позики.
Надані позивачем докази у цій справі вказують на те, що відповідач належним чином свої обов'язки за договором позики не виконав, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, яку зобов'язаний повернути позикодавцю.
Щодо стягнення з позичальника заборгованості за пенею в сумі 15 568 грн, слід зазначити таке.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування ним пені та заборгованості за порушення відповідачем грошового зобов'язання відбулось після 24.02.2022 в період дії воєнного стану, тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення із відповідача заборгованості за пенею в розмірі 15 568 грн. У стягненні пені слід відмовити.
З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в повному обсязі є необґрунтованими.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 1077, 1078 ЦК України і те, що ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не має право вимагати у ОСОБА_1 повернення грошових коштів за договором позики не заслуговують на увагу.
Встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021 було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с 63-66).
Відповідно до реєстру боржників №37 від 26.11.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 10-13).
Заперечуючи проти розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували такий розрахунок або відсутність такої заборгованості та не надав суду контрозрахунку.
Вищевказане підтверджує, що відповідач належним чином свої обов'язки за кредитним договором не виконав, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості в сумі 9 920 грн, що складається з 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 920 грн - сума заборгованості за відсотками. Підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за кредитним договором судом не встановлено.
Встановленими обставинами та наданими суду доказами спростовуються доводи апелянта про те, що кредитний договір не був укладений і що в нього відсутній обов'язок щодо виконання умов кредитного договору та повернення позивачу наявної заборгованості.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються наявними у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним.
Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, а їх зміст вказує та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Відповідач не був позбавлений можливості надати докази, які спростовують отримання кредитних коштів.
В свою чергу на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідного договору, договору факторингу із відповідними додатками та розрахунок заборгованості за договором, які апелянт належними доказами не спростував.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів приходить висновку, що постановлене у справі судове рішення в частині визначення заборгованості за договором позики слід змінити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 9 920 грн, яка складається з 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 920 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З огляду на висновок щодо часткового задоволення апеляційної скарги, в результаті чого розмір задоволених позовних вимог складає 38,92 %, розподіл судового збору у суді першої інстанції також підлягає зміні. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позову в суді першої інстанції в сумі 1178,50 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 3028*38,92 %). У свою чергу з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2774,25 грн (тобто в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено - 4542*61,08%).
Згідно з частинами десятою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд уважає за необхідне стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 595,75 грн судового збору (2774,25 грн - 1178,50 грн).
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 вересня 2025 року в частині визначення суми заборгованості за договором позики № 2986472 від 04.07.2024 та розподілу судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) 9 920 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грнзаборгованості за договором позики № 2986472 від 04.07.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1 595,75 грн судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 08 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин