Справа № 513/1147/25
Провадження № 2/513/946/25
Саратський районний суд Одеської області
08 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Рязанової К.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В.,
розглянувши в приміщенні суду в с. Сарата у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Луценко Л.Л., звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 надмірно виплаченої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) з 23 лютого 2007 року та отримує пенсію за віком (о/р НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 (далі - Закон 1058). 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою № 1552 та повідомив про працевлаштування 02 листопада 2023 року на посаду кочегара КЗ «Саратська дитяча мистецька школа». До заяви була долучена трудова книжка та витяг з реєстру страхувальників, згідно якого ОСОБА_1 11 вересня 2000 року зареєстрований як фізична особа - підприємець. 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав заяву до Головного управління за № 524 про звільнення 15 квітня 2024 року. 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, згідно розпорядження від 25 квітня 2024 року розмір пенсії не змінився, оскільки враховано, що він підприємець (в розпорядженні наявна позначка «Підприємець»). 29 травня 2024 року проведено індивідуально-масовий перерахунок по стажу згідно ст. 42 Закону 1058 з 01 квітня 2024 року та наступний перерахунок з 16 квітня 2024 року у зв'язку зі звільненням з урахуванням доданого стажу, однак, не було взято до уваги, що пенсіонер є фізичною особою - підприємцем (в розпорядженні про перерахунок «працевлаштування/звільнення» відсутня позначка «підприємець»). Вказаний факт було виявлено при опрацюванні заяви пенсіонера від 05 листопада 2024 року щодо працевлаштування з 01 листопада 2024 року. Пенсійну справу було приведено у відповідність і в результаті перерахунку пенсії (розпорядження від 12 листопада 2024 року) виникла переплата за період з 16 квітня 2024 року по 30 листопада 2024 року в сумі 2454,17 грн, про що відповідача було повідомлено листом № 1500- 0404- 8/181859 від 28 листопада 2024 року за місцем її реєстрації, у якому повідомлено про розмір переплати, яка складає 2454,17 грн та способи добровільного погашення заборгованості, однак станом на день подання позову зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили. Таким чином, виникла переплата пенсії у розмірі 2454,17 грн за період з 16 квітня 2024 року по 30 листопада 2024 року. Тобто, за вказаний період пенсія виплачена відповідачу без достатніх правових підстав та тягне за собою наслідки, передбачені статтею 1212 ЦК України.
22 вересня 2025 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що весь цей час він отримував пенсію призначену відповідно до законодавства України. Перші виплати становили 651 грн, поступово відповідно до законодавства пенсія збільшувалась за рахунок індексацій і до 2023 року виросла до рівня 3852 грн. Весь цей час він працював як підприємець, займаючись роботою по ремонту холодильного обладнання, стабільно сплачуючи єдиний податок, що не може бути невідомо в пенсійному фонді. Слід врахувати, що ця робота не є постійною, вона носить сезонний характер і дає дохід в основному в літній період часу. У вересні 2018 року він переніс важку кардіологічну операцію по заміні клапану серця та аорто-коронарному шунтуванню і до дійсного часу стан його здоров'я потребує постійного контролю та лікування. Зрозуміло, що пенсії, яку він отримував та продовжує отримувати не вистачає на лікування та підтримку його здоров'я, у 2021 році він звертався до пенсійного фонду за перерахунком пенсій, про що йому було відмовлено у зв'язку із тим, що він є фізичною особою - підприємцем. В період воєнного стану робота із ремонтом холодильного обладнання зовсім погіршилась і він вимушений був на період опалювального сезону 2023, 2024 років влаштуватись на роботу, про що повідомляв пенсійний фонд України стабільно, відповідно до його вимог. Із червня 2024 року неочікувано він став отримувати збільшену пенсію, що продовжувалось до листопада 2024 року. Тобто, на протязі 6 місяців йому нараховували збільшену пенсію і в пенсійному фонді ніхто цього не помітив. Як зазначено у позовній заяві, після проведення індивідуально-масового перерахунку по стажу 29 травня 2024 року «не було взято до уваги, що пенсіонер є фізичною особою - підприємцем», в чому своєї вини він не вбачає. Неодноразово йому дзвонили і повідомляли про те, що сталася помилка і він повинен повернути кошти у сумі 2454,17 грн добровільно. Але, враховуючи, що пенсійної виплати йому не завжди вистачає на придбання ліків та контрольні обстеження, які він вимушений проводити 2 - 3 рази на рік, такої можливості в нього немає. Таким чином, враховуючи, що дана ситуація сталася внаслідок помилки та професійної недбалості спеціалістів Пенсійного фонду він не вважає себе винним та не має можливості повернення цих коштів. Повідомляє також про те, що в червні 2025 року він припинив підприємницьку діяльність у зв'язку із станом здоров'я.
24 жовтня 2025 року на адресу суду з Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 .
Представник позивача будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без його участі.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Дослідивши подані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 23 лютого 2007 року, та отримує пенсію за віком.
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою № 1552 та повідомив про працевлаштування 01 листопада 2024 року на посаду кочегара КЗ Саратська школа мистецтв, що підтверджується копією заяви про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до копії Наказу № 50-к від 30 жовтня 2024 року виданого в.о. директора Саратської школи мистецтв Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, де ОСОБА_1 прийнятий на посаду кочегара з 01 листопада 2024 року на період опалювального сезону 2024-2025 року з посадовим окладом відповідно до 1 розряду ЄТС.
18 квітня 2024 року ОСОБА_1 надав заяву до Головного управління Пенсійного фонду про звільнення його з посади кочегара Комунального закладу «Саратська дитяча мистецька школа» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за згодою сторін 15 квітня 2024 року.
Як зазначає представник позивача, 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, згідно розпорядження від 25 квітня 2024 року розмір пенсії не змінився, оскільки враховано, що він підприємець (в розпорядженні наявна позначка «Підприємець»).
29 травня 2024 року проведено індивідуально-масовий перерахунок по стажу згідно ст. 42 Закону 1058 з 01 квітня 2024 року та наступний перерахунок з 16 квітня 2024 року у зв'язку зі звільненням з урахуванням доданого стажу, однак, не було взято до уваги, що пенсіонер є фізичною особою - підприємцем (в розпорядженні про перерахунок «працевлаштування/звільнення» відсутня позначка «підприємець»).
Вказаний факт було виявлено при опрацюванні заяви пенсіонера від 05 листопада 2024 року щодо працевлаштування з 01 листопада 2024 року, пенсійну справу було приведено у відповідність.
Судом була досліджена копія пенсійної справи ОСОБА_1 , в матеріалах якої міститься копія довідки № 12/1702 від 19 березня 2007 року виданої Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, де зазначається про те, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку, як фізична особа-підприємець і ДПІ у Приморському районі м. Одеси з 15 вересня 2000 року по теперішній час. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична - підприємець ОСОБА_1 25 червня 2025 року припинив підприємницьку діяльність.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій здійснюється відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних.
Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14. Також наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17 зроблено висновок, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Невірний розрахунок призначеної відповідачу пенсії пов'язаний із неправильним застосуванням позивачем законодавства, а саме не було взято до уваги, що пенсіонер є фізичною особою - підприємцем (в розпорядженні про перерахунок «працевлаштування/звільнення» відсутня позначка «підприємець», що не пов'язано із неправильністю арифметичних розрахунків, а тому не може вважатися рахунковою помилкою, яка тягне наслідки, передбачені статтею 1212 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не надано доказів подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення чи перерахунку пенсії відповідачу, а також допущення ОСОБА_1 будь - яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати та недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у сумі 2454,17 грн, а тому підстави для повернення надмірно виплачених сум пенсій відсутні.
Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Гаші проти Хорватії» та у справі «Трго проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 року справі № 556/1231/17).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65609.
Представник позивача: Луценко Людмила Леонідівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м.Арциз, Одеська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 13 липня 1998 року Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текс рішення виготовлений 08 грудня 2025 року.
Суддя К. Ю. Рязанова