Провадження № 22-ц/803/9485/25 Справа № 185/12309/24 Головуючий у першій інстанції: Бабій С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бабія С.О. від 14 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він з 20.07.1981 по 31.01.2007 працював у шкідливих підземних умовах праці у відповідача, що підтверджується трудовою книжкою. За час роботи отримав хронічні професійні захворювання, зокрема: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень, першої-другої стадії, ЛН першого-другого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху), двобічний плечолопатковий періартроз ПФ другого ст., деформуючий артроз льоктьових і колінних суглобів ПФ другого ст., стійкий больовий синдром, що встановлено актом розслідування форми П-4 від 12.07.2007. Згідно з довідками МСЕК від 24.09.2007 позивачу первинно-повторно встановлено 65% втрати працездатності, з яких (30 % - деф. артрозам, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість, 20 % - трудове каліцтво) та ІІІ групу інвалідності. Позивач зазначає, що захворювання спричинені недосконалістю технології, механізмів, відсутністю належної вентиляції та пилоподавлення, перевищенням рівня шуму, пилу та фізичних навантажень. Він відчуває постійний біль, задишку, обмеження рухливості, погіршення слуху, психологічний дискомфорт, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та необхідності додаткових зусиль для організації життя. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 130000 (сто тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що має значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового судового рішення про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 20.07.1991 по 31.01.2007 працював у різних структурних підрозділах ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 9-12).
Згідно копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 липня 2007 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1) Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст. 2) Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху); 3) Дв. плечолопатковий періартроз ПФ другого ст., деф. артроз ліктьових ПФ першого ст. і колінних суглобів ПФ другого ст., стійкий больовий синдром.
Професійне обструктивне захворювання виникло за таких обставин: відсутність засобів індивідуального захисту; неефективність роботи систем вентиляції. У результаті виконання важкої фізичної праці в умовах несприятливого мікроклімату, пилу.
Причинами професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (пил з вмістом SiО2 5,66% - 37,6 мг/м3 при ГДК 4 мг/м3 - 80% часу зміни, ;загальношахтовий пил 19,4 мг/м3 при ГДК 10 мг/м3 - 20% часу зміни; повітря робочої зони - 18,5 градусів при ГДР 22-25 градусів; рівень шуму - 87 дБа при нормі 80 дБА - 80% часу зміни; рівень вологості та рухомості повітря - 95% при ГДР 75%, швидкість руху повітря 2,25 м/сек при ГДР-0,25-2 м/сек; рівень фізичного перенавантаження - разовий підйом вантажу постійно протягом робочої зміни - 20 кг при ГДР до 5 кг, сумарна вага - 500 кг при ГДР до 100 кг - 50% робочої зміни; знаходження у позі “стоячи» від 60% до 80% часу зміни (а.с. 27).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №586338 від 24 вересня 2007 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково. Протипоказана робота в підземних умовах, тяжка фізична праця, несприятливий мікроклімат (а.с. 19).
Згідно копії довідки МСЕК серії ДНА-02 №021671 від 24 вересня 2007 року, позивачу первинно-повторно встановлено безстроково 65% втрати, з яких 30% - деф. артрозам - первинно, 10% - ХОЗЛ - первинно, 5% - туговухість - первинно, 20% - трудове каліцтво за актом №47 від 22.05.1978 - повторно (а.с. 22).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно копії довідки МСЕК серії ДНА-02 №021671 від 24 вересня 2007 року, позивачу первинно-повторно встановлено безстроково 65% втрати професійної працездатності, з яких 30% - деф. артрозам - первинно, 10% - ХОЗЛ - первинно, 5% - туговухість - первинно, 20% - трудове каліцтво за актом №47 від 22.05.1978 - повторно.
Однак, матеріали справи не містять доказів щодо дати первинного встановлення втрати працездатності у розмірі 20% за трудове каліцтво згідно Акту №47 від 22.05.1978; клопотань про витребування таких доказів не заявлено.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в частині встановлення 20% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом згідно Акту №47 від 22.05.1978 - є недоведеним, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в частині встановлення ОСОБА_1 20% втрати професійної працездатності за трудове каліцтво, - відсутні.
Разом з тим, судом встановлено, що внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці, у позивача за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.07.2007 року виникли професійні захворювання, що призвело до 45% втрати працездатності (30% - деф. артрозам - первинно, 10% - ХОЗЛ - первинно, 5% - туговухість - первинно) івстановлення третьої групи інвалідності.
Колегія зазначає, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом, за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.07.2007 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами та пов'язаними із виконанням безпосередніх трудових обов'язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров'я.
При визначенні розміру моральної шкоди враховано обставини, які мають суттєве значення, зокрема: ступінь втрати працездатності позивачем - 45%, визнання його особою з інвалідністю 3 групи, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотрималися засад розумності і справедливості.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з професійним захворюванням, у зв'язку з чим довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №586338 від 24 вересня 2007 року, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково та довідкою МСЕК серії ДНА-02 №021671 від 24 вересня 2007 року, позивачу первинно встановлено 45% втрати працездатності, з яких 30% - деф. артрозам, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн, яка є співмірною із спричиненою втратою здоров'я (первинно 45% втрати працездатності), у зв'язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про завищений розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд керується принципами розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності у розмірі 45% за професійним захворюванням та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, врахує вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків та істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача.
Суд апеляційної інстанції оцінив надані сторонами докази і з урахуванням встановлених обставин, а також принципів розумності та справедливості дійшов висновку, що визначений розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 130000,00 грн. є співмірним із втратою професійної працездатності у розмірі 45% (первинно) за професійним захворюванням та встановлення третьої групи інвалідності безстроково. Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди.
Посилання апелянта на те, що стягненню підлягають суми відшкодування моральної шкоди із урахуванням утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів є безпідставними, оскільки правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі.
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, тому наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову. В іншій оскаржуваній частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року - змінити в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову.
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова