Справа № 495/698/25
№ провадження 2-др/495/31/25
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
05 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря П'єлик Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород- Дністровському заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,
представника позивача в режимі відеоконференції - адвоката Дзюбенко С.М.,
представника відповідачів в режимі відеоконференції - адвоката Грігорової Г.Л.
На розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
04 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
У мотивування вищеописаної заяви представник позивача зазначає, що у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог позивач просив покласти на відповідачів витрати на правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.
30.10.2025 до закінчення судових дебатів у справі № 495/698/25 представником Позивача було зроблено заяву щодо розподілу судових витрат та подачі доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення.
Позивач у зв'язку з розглядом справи № 495/698/25 в суді поніс судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9084,00 грн (платіжна інструкція є в матеріалах справи) та понесе витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42 000 грн..
Документами, що підтверджують наявність витрат на професійну правову допомогу Позивача, є: договір про надання правової допомоги № 46 від 29.11.2024 року, укладений між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЕКОВІС БОНДАР ТА БОНДАР», копія якого додається; додаткова угода від 27.01.2025 до Договору від 29.11.2024 року, копія якої додається; звіт про надані послуги від 03.11.2025, копія якого додається.
Так, Угода містить перелік та вартість послуг з правової допомоги, а Звіт - фіксує факт їх надання.
Загалом позивач понесе витрати на правову допомогу в суді у розмірі 42 000 гривень 00 копійок.
Представника позивача також звертає увагу на те, що згідно з п. 2 Угоди Клієнт зобов'язується сплатити розрахований відповідно до пункту 1 Угоди гонорар Адвокату шляхом безготівкового переказу протягом 20 робочих днів з дати підписання сторонами Звіту про надані послуги - за послуги, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції
Враховуючи викладене, просить ухвалити додаткове рішення, яким розподілити судові витрати Позивача на сплату судового збору та витрат на правову допомогу у справі № 495/698/25 відповідно до положень ЦПК України, стягнувши їх із Відповідачів на користь Позивача.
У судовому засіданні представник позивача свою заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідачів наполягала на відсутності підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що представником позивача не надано докази того, що такі фактично понесені.
Крім того, представник відповідачів звернула увагу на наявність, на її думку, підстав для повернення позивачу без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки зазначена заява не містить чітко сформульованої резолютивної частини; представником позивача не визначено, яку саме суму правових витрат він просить стягнути з відповідачів.
Разом з тим, проти стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог не заперечувала.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 30 жовтня 2025 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив позовні вимоги Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 15 792,37 грн, з яких: 12 389, 57 грн інфляційних втрат; 3 402, 80 грн 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 15 792,37 грн, з яких: 12 389, 57 грн інфляційних втрат; 3 402, 80 грн 3% річних.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У контексті розглядуваного питання, суд вважає за необхідне не погодитися із вимогою представника відповідачів про повернення заяви представника позивача без розгляду, з огляду на наступне.
У позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог позивач дійсно просив покласти на відповідачів витрати на правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору, та зазначав їхній розмір: 9084, 00 грн - судовий збір; 42 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
До закінчення судових дебатів у справі № 495/698/25 представником Позивача зроблено заяву щодо розподілу судових витрат та подачі доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення.
У встановлений процесуальним законом строк (повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення надіслано до суду 05 листопада 2025 року), позивач звернувся із відповідною заявою до суду.
Залишення без розгляду вищеописаної заяви, виключно з підстави не зазначення у прохальній частині останньої конкретної суми до стягнення, на глибоке переконання суду, було б проявом надмірного формалізму та безпідставним обмеженням прав позивача на відшкодування понесених витрат.
Так, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007).
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що зі змісту заяви про роз'яснення судового рішення та наданих попередньо заяв, чітко прослідковується, яку саме суму витрат на професійну правничу допомогу просить стягнути з відповідачів представник позивача, відсутні підстави для повернення позивачу заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховується: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України», п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 755/4666/22 (провадження № 61-4935св23) зазначено, що: «чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат».
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22) зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, від 26 червня 2024 рокуу справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24, від 02 квітня 2025 року у справі № 925/457/23, провадження № 12-33гс24.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Разом з тим, важливо наголосити, що вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати, що:
право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою, а саме до закінчення судових дебатів;
потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Аналогічні висновки викладені у додатковій постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у справі №495/698/25 представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 01/КБ46 від 29 листопада 2024 року; специфікації видів та сфери надання послуг; додаткової угоди по договору про надання правової допомоги від 29.11.2025 № 46 від 27 січня 2025 року; звіту про надання правової допомоги згідно з додатковою угодою від 27.01.2025.
Відповідно до додаткової угоди вартість правової допомоги у суді першої інстанції - 42000 грн, без ПДВ.
Згідно з п. 2 Угоди Клієнт зобов'язується сплатити розрахований відповідно до пункту 1 Угоди гонорар Адвокату шляхом безготівкового переказу протягом 20 робочих днів з дати підписання сторонами Звіту про надані послуги - за послуги, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи, що ця справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви, виходячи з конкретних обставин справи, її достатньо нетривалого розгляду та відсутності значної кількості судових засідань, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку щодо неспівмірності розміру судових витрат із складністю справи і обсягу виконуваної адвокатом робити.
Враховуючи викладене, з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, з урахуванням того, що відповідач розмір правничої допомоги заперечує, суд вважає за необхідне заяву про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнити частково.
Крім того, оскільки позовні вимоги Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено частково, вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору у розмірі 9084,00 грн також підлягають задоволенню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 6 661,60 грн з відповідачів.
Керуючись ст. 137, 141, 264, 270, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити.
Доповнити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.10.2025 по справі за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, зазначивши:
«Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області витрати у вигляді судового збору в сумі 3330,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області витрати у вигляді судового збору в сумі 3330,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.»
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст додаткового рішення складений 08 грудня 2025 року.
Суддя: