Провадження № 22-ц/803/8238/25 Справа № 179/429/25 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубовенко Андрій Вікторович на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року у цивільній справі номер 179/429/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітніх доньки та сина, які продовжують навчання,
У квітні 2025 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх доньки та сина, які продовжують навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 1993 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час донька є повнолітньою, навчається в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова, та є студенткою 2 курсу денної форми навчання на контрактній основі. Син також є повнолітнім та навчається в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого на 3-му курсі денної форми навчання на контрактній основі. Вартість навчання згідно з умовами договорів про надання освітніх послуг складає 30000,00 грн на рік.
28 січня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/5392/14 з відповідача були стягнуті аліменти на неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з тим, що відповідач не надавав позивачці грошових коштів на утримання дітей.
Після досягнення дітьми повноліття позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про необхідність утримувати дітей на період навчання у вищих навчальних закладах, була досягнута згода по сумі (три тисячі гривень на одну дитину), період та видані відповідні розписки, які підтверджувалися письмово з визнанням заборгованості, але на даний час відповідач нічого не сплатив в рахунок заборгованості по аліментам на повнолітніх донку та сину.
Донька та син проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Самостійно вона не має можливості їх утримувати, у зв'язку з цим вони опинилися у скрутному матеріальному становищі.
Відповідач ОСОБА_2 є працездатним, крім того, він отримує пенсію за вислугу років, інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує. Отже відповідач має можливість грошову допомогу на утримання сина та доньки.
Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання
повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх виді його заробітку (доходу) та повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення ними 23-х років за умови продовження навчання, у тому числі стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітньої доньки аліменти у розмірі 57000,00 грн та повнолітнього сина у розмірі 93000,00 грн за минулий час.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання повнолітніх доньки та сина, які продовжують навчання - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на період її навчання, починаючи з 08 квітня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23-х років.
В інший частині - відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року у справі №179/429/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивачка вважає, що судом помилково встановлено, що станом на день подання позову до суду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досяг 24-річного віку, судом не постановлено жодних ухвал щодо відмови у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, тому суд мав задовольнити позовні вимоги, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог.
Відповідач проживає окремо, позивачка постійно вимагала від нього допомоги, про що відповідач не заперечував, але постійно переносив строки. В своїх розписках, наданих позивачці, відповідач підтверджував необхідність сплати аліментів у встановленому в договорі розмірі, але так і не сплачував обумовленої суми, чим у будь-який спосіб намагався утриматись від свого батьківського обов'язку.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) та відповідач ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 1993 року, (а.с. 7).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином позивачки і відповідача та 26 грудня 2024 року досяг 23-річного віку, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 січня 2002 року (а.с. 5).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою позивачки та відповідача (а.с. 6).
ОСОБА_3 проживає та зареєстрована разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 30 липня 2020 року, виданою відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та витягом з реєстру територіальної громади від 09 березня 2005 року (а.с. 13, 15).
На час розгляду справи позивач та відповідачка мешкають окремо (а.с 12зв, 13).
ОСОБА_3 є студенткою 2 курсу спеціальності «Психологія» факультету психології Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, IV рівень акредитації. Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр. Денна форма навчання з 01 вересня 2023 року по 30 травня 2027 року, на контрактній основі, що підтверджується довідкою Українського державного університету імені Михайла Драгоманова від 17 березня 2025 року №186/25 (а.с. 9).
Як вбачається з довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №947 від 27 березня 2025 року, ОСОБА_4 навчається на 2 курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету міжнародного та європейського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, денної форми навчання, за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Термін навчання з 26 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (а.с. 8).
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років. Середньомісячний розмір пенсії за період з серпня 2024 по лютий 2025 складає 9335,39 грн, за березень 2025 - 20087,88 грн, що підтверджується довідкою про доходи №3130191197932171 від 10 березня 2025 року, виданої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с. 16).
Згідно з копією розписки від 14 серпня 2022 року ОСОБА_2 зобов'язується приймати участь в утриманні ОСОБА_4 , 2001 року народження, після досягнення ним повноліття за умови його навчання у вищому учбовому закладі в розмірі 3000,00 грн на місяць, до досягнення ним 23 років (а.с. 17).
Згідно з копією розписки від 21 вересня 2022 року ОСОБА_2 зобов'язується приймати участь в утриманні ОСОБА_3 , 2006 року народження, після досягнення нею повноліття, за умови її навчання у вищому учбовому закладі, в розмірі 3000,00 грн до досягнення нею 23 років. Також зобов'язується погасити заборгованість по аліментах на повнолітнього ОСОБА_4 , 2001 року народження (а.с. 18).
Відповідно до копії розписки від 18 січня 2025 року ОСОБА_2 зобов'язується погасити заборгованість по аліментах на ОСОБА_4 , 2001 року народження, та ОСОБА_3 , 2006 року народження (а.с. 19).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному обсязі, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 08 квітня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Зі змісту ст. 199 Сімейного кодексу (надалі СК України) вбачається, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічні положення містяться і у абзаці 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Нормами СК України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20, яку суд застосовує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Тлумачення ч. 2 ст. 191 СК України свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини:
- вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, який позивач
просить стягнути аліменти;
- неможливість одержання аліментів у зв'язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.
Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема, в постановах від 19 грудня 2019 у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.
За загальним правилом, визначеним СК України та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 лютого 1993 року, однак на час розгляду справи позивач та відповідачка мешкають окремо.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином та дочкою позивачки та відповідача .
ОСОБА_3 проживає та зареєстрована разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є студенткою 2 курсу, спеціальності «Психологія», факультету психології Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, IV рівень акредитації. Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр. Денна форма навчання з 01 вересня 2023 року по 30 травня 2027 року, на контрактній основі, що підтверджується довідкою Українського державного університету імені Михайла Драгоманова від 17 березня 2025 року №186/25.
ОСОБА_4 навчається на 2 курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету міжнародного та європейського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, денної форми навчання, за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Термін навчання з 26 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року, що підтверджується довідкою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №947 від 27 березня 2025 року.
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років. Середньомісячний розмір пенсії за період з серпня 2024 по лютий 2025 складає 9335,39 грн, за березень 2025 - 20087,88 грн, що підтверджується довідкою про доходи №3130191197932171 від 10 березня 2025 року, виданої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
З копії розписок від 14 серпня 2022 року, 21 вересня 2022 року, та 18 січня 2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язується приймати участь в утриманні ОСОБА_4 , 2001 року народження, після досягнення ним повноліття за умови його навчання у вищому учбовому закладі в розмірі 3000,00 грн на місяць, до досягнення ним 23 років, приймати участь в утриманні ОСОБА_3 , 2006 року народження, після досягнення нею повноліття, за умови її навчання у вищому учбовому закладі, в розмірі 3000,00 грн до досягнення нею 23 років. Також зобов'язується погасити заборгованість по аліментах на повнолітнього ОСОБА_4 , 2001 року народження, та погасити заборгованість по аліментах на ОСОБА_4 , 2001 року народження, та ОСОБА_3 , 2006 року народження.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що її син та донька потребують матеріальної допомоги батька, посилаючись, зокрема, на досягнення згоди по сумі (три тисячі гривень на одну дитину), період та видані відповідні розписки.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що на її думку на день подання позову до суду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не досяг 24-річного віку.
Однак такий довід апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 досяг 23-річного віку, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що позовні вимоги про стягнення аліментів на його утримання не ґрунтуються на вимогах ст. 199 СК України та не підлягають задоволенню.
Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм статті 206 ЦПК України щодо неврахування заяви відповідача про визнання позову апеляційний суд вважає безпідставним.
Так, вказана стаття передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, наведена норма свідчить про те, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17).
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, який виник між сторонами, в повному обсязі надав оцінку поданій заяві відповідача, що відображено у мотивувальній частині рішення суду, та правомірно вказав, що ухвалення рішення про задоволення позову у разі визнання відповідачем позову можливе лише за наявності для того законних підстав.
Непостановлення судом першої інстанції відповідної ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову в даному випадку не є підставою для скасування законного рішення суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржниці та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Отже, доводи апеляційної скарги з цього питання апеляційний суд відхиляє, оскільки доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Апеляційний суд також вважає, що висновки Верховного Суду, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність встановлених судом першої інстанції обставин у даній справі, оскільки суд, досліджуючи матеріали справи у кожному конкретному випадку, приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з викладеного, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також виходячи із принципу розумності, справедливості та враховуючи інші обставини, дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі частини всіх його доходів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, з 08 квітня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.
Апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубовенко Андрій Вікторович залишити без задоволення, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: