Справа № 495/9350/25
№ провадження 2-з/495/60/2025
Ухвала
Про забезпечення позову
05 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю.,
розглянувши заяву керівника Білгород - Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявоюкерівника Білгород - Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речових прав,
Керівник Білгород - Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речових прав.
Разом з позовною заявою надав заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд: накласти арешт на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) кадастровий номер 5120882000:03:002:0033, площею 0,2236 га (РНОНМ 2710320251208), а також заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, щодо її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками); заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) вчиняти із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи; заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області (ідентифікаційний код: 397675871, вул. Космонавтів, 36, м. Одеса, Одеська область, 65078) вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033; накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме, житловий будинок загальною площею 52,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 49913898, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2158464551208).
Свою заяву обґрунтовує тим, що до Білгород - Дністровського міськрайонного суду надано позовну заяву в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речових прав.
Встановлено, що рішенням державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Т.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 53861512 від 02.09.2020 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок літ. А загальною площею 52,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2158464551208).
Підставою для реєстрації права власності стали технічний паспорт, довідка від 21.08.2020, виготовлені ТОВ «Київ Місто Буд», та виписка із погосподарської книги №279/зем від 07.07.2020, видана Мологівською сільською радою.
Рішенням Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району №3/77-VІІІ від 11.12.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою та передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,2236 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5120882000:03:002:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2023 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Номер запису про право власності 49681327, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2710320251208.
В подальшому, на підставі договору дарування земельної ділянки та житлового будинку від 12.04.2023 серія НСК 423276, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Макогончук Н.В., гр. ОСОБА_2 подарував вказаний житловий будинок та земельну ділянку гр. ОСОБА_1 .
Разом з тим під час досудового розслідування кримінальних проваджень №12024160000000739 та № 12024160000000740 від 12.06.2024 встановлено факти підробки документів, які стали підставою для оформлення права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що у подальшому і надало право відповідачці отримати у власність спірну земельну ділянку.
Зокрема, вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2025 у справі № 495/7551/24 (номер провадження 1кп/495/64/2025), який набрав законної сили 18.02.2025, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 03.08.2024 між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури, та обвинуваченою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024160000000740 від 12.06.2024 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (у редакції від 22.11.2018); ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.190 (у редакції від 22.11.2018) КК України.
Також, вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 495/7552/24 (номер провадження 1кп/495/534/2025), який набрав законної сили 18.04.2025, за участі прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 03.08.2024 між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024160000000739 від 12.06.2024, зі сторони обвинувачення та обвинуваченим ОСОБА_4 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч. 3 ст.28 ч.1 ст. 358, ч.5 ст.27 ч. 3 ст. 28 ч.3 ст. 358, ч. 3 ст.15 ч.2 ст. 27 ч. 4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України.
Відповідно до змісту означених вироків суду, встановлено, що на підставі підроблених виписок із погосподарських книг Виконавчого комітету Мологівської сільської ради про наявність на земельних ділянках житлових будинків, побудованих до 05.08.1992, технічних паспортів на житлові будинки та довідок щодо їх побудови до 05.08.1992 за ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 зареєстровано право власності на неіснуючі житлові будинки у с. Сухолужжя Білгород-Дністровського району Одеської області.
У подальшому Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області прийнято рішення від 11.12.2020 за № 3/77-VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 », на підставі якого ОСОБА_2 під виглядом виключення з положень ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з реєстрацією права на житловий будинок набув у власність для містобудівних потреб без розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування території, детального плану території) земельну ділянку із кадастровим номером 5120882000:03:002:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, відповідач по даній справі - ОСОБА_1 протиправно володіє спірною земельною ділянкою та нерухомим майном, може розпорядитись ними на власний розсуд - відчужити іншій особі, здійснити на ній будівництво інших нерухомих об'єктів.
Вказане створює очевидну небезпеку для подальшого реального поновлення інтересів держави та може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.
Складовими права власності на землю є право розпорядження, володіння та користування цією нерухомістю.
У силу виникнення права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_11 стала носієм правомочностей володіння, користування і розпорядження цією землею, що може мати свій вираз у вільній реалізації права відчуження останньої іншим особам, що повністю узгоджується з нормативними визначеннями, викладеними у ст. ст. 178, 316, 317, 319 ЦК України.
З положень ст. 182 ЦК України вбачається, що у разі реєстрації речового права на майно з ним можуть вчинятись будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення.
При вчиненні нотаріально засвідчених правочинів, до яких віднесено договори купівлі-продажу, реєстрація переходу права власності відбувається невідкладно після завершення нотаріальної дії (ст. ст. 209, 367, 577, 657, 719, 732, 1031 ЦК України).
Отже, сам факт реєстрації права власності на землю вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись нерухомим майном.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 №753/22860/17.
Наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь- який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб.
ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового спору, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною землею, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використанні стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Отже, існує очевидна небезпека подальшого відчуження ділянки або будівництва на ній об'єктів нерухомості, оформлення права власності на них, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як роз'яснив ВСУ у своїй Постанові від 14.06.2021 року у справі № 308/8567/20, провадження № 61-3480сво21, вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред'явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною першою статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову.
Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред'явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною першою статті 153 ЦПК України.
Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини першої статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 153 ЦПК України.
За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.
Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.
При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб.
ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового спору, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною землею, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використанні стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду
Враховуючи викладене, можливо зробити висновок, що заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, відповідно до якої позивачем належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Верховним Судом України у Постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладання арешту на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) кадастровий номер 5120882000:03:002:0033, площею 0,2236 га (РНОНМ 2710320251208), а також заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, щодо її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками); заборони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) вчиняти із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи; заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області (ідентифікаційний код: 397675871, вул. Космонавтів, 36, м. Одеса, Одеська область, 65078) вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033; накладання арешту на нерухоме майно, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме, житловий будинок загальною площею 52,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 49913898, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2158464551208), до набрання законної сили рішенням у справі.
Вказана позиція узгоджується з Постановою ВС від 08 березня 2023 року, справа № 495/3632/19.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Заяву керівника Білгород - Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою керівника Білгород - Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації речових прав, - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) кадастровий номер 5120882000:03:002:0033, площею 0,2236 га (РНОНМ 2710320251208), до набрання законної сили рішення у справі.
Заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) кадастровий номер 5120882000:03:002:0033, площею 0,2236 га (РНОНМ 2710320251208) (у тому числі, щодо її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками), до набрання законної сили рішення у справі.
Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) вчиняти із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи, до набрання законної сили рішення у справі.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області (ідентифікаційний код: 397675871, вул. Космонавтів, 36, м. Одеса, Одеська область, 65078) вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 5120882000:03:002:0033, до набрання законної сили рішення у справі.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме, житловий будинок загальною площею 52,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 49913898, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2158464551208), до набрання законної сили рішення у справі.
Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Повний текст ухвали суду складений 08 грудня 2025 року.