Провадження № 22-ц/803/9495/25 Справа № 194/2042/24 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Сергія Анатолійовича на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2025 року у складі судді Корягіної В.О. по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту,-
У листопаді 2024 року КС «Союз-Дніпро» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту (а.с. 2-3), в обґрунтування якого посилався на те, що 14 грудня 2023 року між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту №392/23 про надання відповідачеві кредиту у сумі 40 000,00 грн строком на 24 місяців, починаючи з 14 грудня 2023 року по 14 грудня 2025 року зі сплатою процентів за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 392/23 від 14 грудня 2023 року.
Відповідачі порушили умови кредитного договору і несвоєчасно сплачували заборгованість по кредиту та відсоткам за його використання, в зв'язку з чим є заборгованість складає 127 064,80 грн, з яких залишок по кредиту складає 40 000,00 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів складають 87 064,80 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором споживчого кредиту №392/23 від 14 грудня 2023 року у розмірі 127 064,80 грн, та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2025 року позов КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту - задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за договором споживчого кредиту №392/23 від 14 грудня 2023 року в сумі 127 064,80 грн, з яких залишок по кредиту складає 40 000,00 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів складають 87 064,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судовий збір у сумі 1 514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Союз-Дніпро» судовий збір у сумі 1 514,00 грн (а.с. 99-102).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко С.А. посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення відсотків, зменшивши їх до 40 000,00 грн та пропорційно зменшивши судовий збір (а.с. 112-114).
Позивач скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 135-137).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін, з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги видно, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення відсотків, а тому рішення суду в іншій частині колегією суддів не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2023 року між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту №392/23 про надання відповідачеві кредиту у сумі 40 000,00 грн строком на 24 місяці, починаючи з 14 грудня 2023 року по 14 грудня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Згідно п. 4.1 строк дії Договору з 14 грудня 2023 року по 14 грудня 2028 року.
Відповідно до розділу 6 Договору нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом. Річна відсоткова ставка за кредитом становить 60,84 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється щомісяця кожного місяця.
Згідно п. 6.6 розділу 6 Договору при порушені позичальником строків сплати чергових платежів, вказаних розмір процентів (відсотків) за користування кредитом складає 0,7% на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення.
Відповідно до п. 6.8 Договору, у разі недостатності суми здійсненого позичальником платежу для виконання чергового зобов'язання за договором у повному обсязі сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту; у третю чергу сплачуються інші платежі відповідно до договору.
Згідно видаткового касового ордеру №209 від 15 грудня 2023 року ОСОБА_2 15 грудня 2023 року одержав 40 000,00 грн від КС «Союз-Дніпро» за фінансовим кредитом строком на 24 місяці згідно договору №392/23 від 14 грудня 2023 року.
Відповідно до договору поруки №392/23 від 14 грудня 2023 року, укладеного між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2 , визначених договором споживчого кредиту.
Згідно з п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником узятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем як солідарні боржники на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви.
Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, строк дії договору з 14 грудня 2023 року по 14 грудня 2033 року.
В порушення умов кредитного договору та договору поруки відповідачі несвоєчасно сплачували заборгованість по кредиту та відсоткам за його використання, в зв'язку з чим є заборгованість, яка складає 127 064,80 грн, з яких залишок по кредиту складає 40 000,00 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів складають 87 064,80 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, який додано до позовної заяви.
01 листопада 2023 року КС «Союз-Дніпро» на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було направлено вимоги про погашення заборгованості за кредитом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі статтею 554 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
04 листопада 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII, яким частину четверту статті 559 ЦК України викладено в новій редакції.
Положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній момент укладення договорів поруки) визначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Згідно з пунктом 2.2 вказаних договорів поруки поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем; поручитель відповідає по обов'язкам позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, сплати процентів за його користування, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.
У випадку невиконання зобов'язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники, при цьому позикодавець має право вимагати виконання зобов'язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу. Якщо поручитель чи позичальник не задовольнять вимогу кредитедавця в повному обсязі, то інша сторона (відповідно позичальник чи поручитель) несе перед кредитодавцем відповідальність в розмірі невиконаного зобов'язання (пункт 2.6 договорів поруки).
Отже, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України)
Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення боргу за кредитним договором від 14 грудня 2023 року №392/23, а також забезпечення зобов'язання порукою ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав стягнення заборгованості за цим кредитним договором солідарно з позичальника і поручителя на користь КС «Союз-Дніпро» у загальному розмірі 127 064,80 грн, яка складається з тіла кредиту - 40 000,00 грн, що не оскаржується апелянтом та відсотків - 87 064,80 грн розмір яких апелянт просить зменшити.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від зазначених висновків (пункт 108 постанови).
Судом встановлено, що КС «Союз-Дніпро» звернувшись до відповідачів з вимогми від 01.11.2023 року №1615/24 та №1616/24 про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих, але несплачених відсотків в повному обсязі у строк до 11.11.2024 року, чим змінив строк виконання основного зобов'язання.
Тому, з 11.11.2024 року припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №522/16447/15.
Згідно з розрахунком заборгованості, відсотки за користування кредитом були нараховані за період з січня 2024 року по листопад 2024 року, тобто в межах зміненого строку кредитування.
Відсотки за користування кредитом були нараховані кредитором у відповідності до вимог п. 6.6 кредитного договору від 14 грудня 2023 року №392/23, оскільки відповідачами не було здійснено жодного погашення чергових платежів вказаних в Графіку платежів (Додаток №1 до кредитного договору) за ставкою 0,7% на день від суми залишку кредиту.
Доводи апелянта про те, що умови п. 6.6. кредитного договору за своєю природою є неустойкою розмір якої значно перевищує розмір збитків, який складає 40 000,00 грн, а тому такий підлягає зменшенню, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки згідно п. 6.9. Кредитного договору за виконання якого поручився апелянт підписавши договір поруки, сторони дійшли добровільної згоди, що розмір процентів (відсотків) за користування кредитом, визначений п. 6.6. розділу 6 Договору, не є видом забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим договором (тобто не є неустойкою, пенею, штрафом), тому не підлягає зменшенню в порядку ст. 551 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Сергія Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “26» листопада 2025 року.
Повний текст постанови складено “08» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна