Провадження № 22-ц/803/9545/25 Справа № 203/542/25 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича на рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 10 липня 2025 року у складі судді Католікяна М.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів, зарахування сплачених аліментів на іншу дитину,-
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів, зарахування сплачених аліментів на іншу дитину (а.с. 1-3), в обґрунтування якого посилався на те, що сторони від спільного проживання мають двох дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.11.2019 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дітей сторін.
22.08.2024 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська було ухвалене рішення про виключення з актового запису про народження дочки сторін запису про батька.
Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про припинення стягнення з нього аліментів на утримання дочки, зміну аліментів, що стягуються на утримання сина, та зарахування всіх аліментів, що було стягнуто на утримання дочки, на користь сина.
Рішенням Центрального районного суду м.Дніпра від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів, зарахування сплачених аліментів на іншу дитину задоволено частково.
Припинено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року, ухваленого у цивільній справі№203/3804/19.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року, ухваленим у цивільній справі №203/3804/19, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше за 50% прожиткового мінімуму для дітей його віку, починаючи від 24 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зараховано аліменти, сплачені ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 150 001,80 гривень в якості сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 3 633,60 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 92-94).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині зарахування сплачених аліментів на іншу дитину, представник ОСОБА_1 - адвокат Черкавський Ю.С. подав апеляційну скаргу (а.с. 97-103), посилаючись на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині зарахування сплачених аліментів на іншу дитину та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач через свого представника адвоката Кравцова В.В. скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін (а.с. 122-125).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскарженій частині скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син - ОСОБА_6 (а.с. 7).
Крім того, 05.08.2014 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції до актового запису про народження дочки відповідачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було внесено запис про позивача як її батька (а.с. 6).
26 листопада 2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/3804/19 було ухвалене рішення, яким з позивача на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання дітей сторін у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 23.10.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10 - 12).
Після набрання рішенням законної сили відповідачка звернула його до примусового виконання, яке триває й дотепер. За час виконання рішення від 26.11.2019 року з позивача було стягнуто аліменти загальною сумою 300 003,60 грн (а.с. 14 - 17).
10 серпня 2022 року позивача було призвано до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», де він і дотепер проходить службу.
22 серпня 2024 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/1337/3 було ухвалене рішення про виключення із запису про народження ОСОБА_5 відомостей про батьківство позивача. Рішенням було встановлено, що про відсутність біологічного зв'язку між позивачем і дитиною відповідачка повідомила позивача у грудні 2021 року (а.с. 8, 9).
Рішення від 22.08.2024 фактично виконане Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.12.2024 року (а.с. 34).
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог про зарахування аліментів, сплачених ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 150 001,80 гривень в якості сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому колегія суддів в іншій частині рішення суду не переглядає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 в оскарженій частині суд першої інстанції виходив з того, що юридично значущим чинниками для застосування положень п. 1 ст. 1215 ЦК України є, зокрема, добровільність сплати коштів або передані речі, а також недобросовісність з боку набувача. Між тим, судом було встановлено, що стягнення аліментів з позивача на утримання ОСОБА_5 одразу після ухвалення відповідного рішення відбувалося у примусовому порядку, що свідчить про відсутність у правовідносинах такої ознаки як «добровільність». Крім того, судом також було встановлено й факт недобросовісності з боку набувача (відповідачки), оскільки, звертаючись з позовом про стягнення аліментів, вона була обізнана про відсутність біологічного зв'язку між дитиною та позивачем, але свідомо приховала це. Така обставина була встановлена рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2024 року, ухваленим у цивільній справі №203/1337/23.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду виходячи з наступного.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Предметом спору в цій справі є відновлення права позивача на повернення переплачених коштів на утримання ОСОБА_5 , із запису про народження якої було виключено відомості про батьківство позивача на підставі рішення суду, шляхом їх зарахування в якості сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підставою позову в цій частині ОСОБА_2 зазначав положення пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України, які передбачають, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому, позивачем не вказано закон, який визначає спосіб захисту, який він просить застосувати, а саме - зарахування переплаченої суми грошових коштів в рахунок аліментних зобов'язань на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позовні вимоги в оскарженій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд першої інстанції не зазначив норму права, яка передбачає можливість зарахування переплачених коштів на утримання однієї дитини, на утримання іншої дитини.
Метою позову є повернення переплачених коштів, а спосіб, який обрав позивач не змінює предмету позову - повернення коштів.
До подібних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 22.11.2023 року по справі №337/642/22.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме позовні вимоги про зарахування переплати в якості сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неналежним та не підлягає захисту, що є самостійною підставою для відмови.
Вищевказаного суд першої інстанції не врахував, а тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в оскарженій частині.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, оскільки рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в оскарженій частині з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Юрія Сергійовича - задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 10 липня 2025 року в оскаржуваній частині - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зарахування сплачених аліментів на іншу дитину.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “26» листопада 2025 року.
Повний текст постанови складено “08» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна