Провадження № 11-сс/803/2052/25 Справа № 205/15405/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитрів, Донецької області, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2025 року клопотання слідчого СВ ВП №1 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , - залишене без задоволення, застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків, строком до 08 грудня 2025 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя визнав доведеними ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з боку підозрюваного слідчий суддя визнав недоведеним, оскільки у клопотанні не вказані конкретні особи, ризик впливу на яких з боку підозрюваного існує, та не наведено обставин, які б давали достатні підстави вважати такий ризик наявним.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя визнав неприпустимим його обґрунтування судимостями підозрюваного, які погашено на час розгляду клопотання. Одночасно слідчий суддя звернув увагу на те, що необхідною ознакою закінченого злочину з матеріальним складом, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, є настання злочинного наслідку у виді тяжких тілесних ушкоджень. Оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні закінченого злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, ризик продовження ним вчинення вказаного кримінального правопорушення визнано не доведеним.
Оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину проти здоров'я особи; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, відсутність у нього утриманців, постійного місця роботи або навчання; відсутність судимостей у підозрюваного, відсутність повідомлення його про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, - дійшов висновку про достатність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання, із покладенням на нього відповідних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, без визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що оскаржена ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчим суддею не було належним чином враховано, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, що підтверджується доданими до клопотання доказами, та з метою уникнення відповідальності може вчинити дії, спрямовані на переховування від слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання прокурора, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов?язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть запобігти викладеним вище ризикам, оскільки такі запобіжні заходи не пов?язані із ізоляцією підозрюваного у відповідній кримінально-виконавчій установі.
Зазначає, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_8 не обмежений у пересуванні, засобах комунікації для здійснення незаконного впливу на свідків, тому необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, що забезпечить виконання підозрюваним обов?язків, передбачених КПК України.
Також вказує, що урахуванням наявності ризиків переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення тяжкого злочину слід прийти до висновку про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання. Перебування не в умовах відповідної державної установи, а саме за місцем проживання, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надасть можливість підозрюваному ОСОБА_8 безперешкодно покинути місце проживання, у зв?язку з чим даний запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, наявним в даному кримінальному провадженні.
Неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов?язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та м?якість застосування такого запобіжного заходу створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Вказує, що до сторони обвинувачення не надійшло жодного звернення із письмовим зобов?язанням про те, що будь-яка особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов?язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов?язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу, що унеможливлює застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Акцентує увагу суду на тому, що слідчий суддя належним чином не врахував, що підозрюваний давав присягу на вірність народу України та брав на себе зобов?язання боронити територіальну цілісність держави, проте вже знехтував своїм обов?язком та показав, що визначальні критерії його поведінки не ґрунтуються на непохитних принципах, а залежать лише від його суб?єктивної оцінки обстановки, що недопустимо для військовослужбовця, адже в будь який момент можуть виникнути обставини, що дадуть підозрюваному мотив для вчинення протиправних дій, та матимуть наслідком його втечу, вплив на свідків, вчинення нового злочину та продовження вже вчиненого ним злочину.
Вказує, що оскаржена ухвала та прийняте слідчим суддею рішення мали наслідком повернення до місця мешкання військовослужбовця, що може унеможливити подальше здійснення даного кримінального провадження та завдати непоправної шкоди обороноздатності всієї держави.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які заперечували проти доводів прокурора та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, що відповідає санкції інкримінованої ОСОБА_8 ч. 1 ст. 121 КК України.
Колегія судів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на те, що вона підтверджується клопотанням слідчого та доданими матеріалами в обсязі, достатньому для вирішення на даному етапі кримінального провадження питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, і це не оспорюється в апеляційній скарзі.
Також є правильними висновки слідчого судді про те, що у клопотанні слідчим не наведено конкретних обставин, які свідчать про недостатність до підозрюваного застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначених у клопотанні.
Твердження прокурора про виключну вагомість встановлених щодо ОСОБА_8 ризиків і можливість їх усунення виключно шляхом тримання його під вартою колегія суддів вважає непереконливими. Так, слідчим суддею в достатній мірі було враховано як тяжкість вчиненого злочину так і суворість покарання, яке загрожує підозрюваному, а висновок про те, що вказані обставини не можуть бути підставою для істотного обмеження прав та свобод ОСОБА_8 , є ґрунтовним та узгоджується із практикою ЄСПЛ, відповідно до якої міркування суворості ймовірного покарання самі по собі не є достатньою підставою для тримання підозрюваного під вартою.
Аналізуючи доводи прокурора щодо виключної вагомості встановлених щодо підозрюваного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливості їх усунення виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою, колегія суддів не може із ними погодитись, оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також щодо нього встановлено наявність лише одного ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України, який обумовлений головною мірою тяжкістю ймовірного покарання.
Крім того, підозрюваний належною процесуальною поведінкою довів дієвість обраного відносно нього запобіжного заходу, оскільки станом на час апеляційного розгляду останній перебуває під домашнім арештом понад 50 днів, і стороною обвинувачення не надані відомості про вчинення ним у цей період будь-яких дій на шкоду досудовому розслідуванню з числа передбачених п. 3, 5 ст. 177 КПК України, або про те, що з будь-яких інших міркувань фактично застосований до нього запобіжний захід виявився недостатньо дієвим.
У зв'язку із вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 жовтня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4