Справа № 127/23469/25
2/134/665/2025
Іменем України
03 грудня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
28.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року цивільна справа № 127/23469/25 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передана за підсудністю до Крижопільського районного суду Вінницької області й надійшла до суду 10 жовтня 2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 04 липня 2023 року між ним як позикодавцем та відповідачем як позичальником був укладений договір позики, який посвідчений 04 липня 2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Копаничук Я.Ю. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 19.
Відповідно до умов вказаного договору, 04 липня 2023 року позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в розмірі 140000 грн., а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк до 04 липня 2024 року.
Згідно п. 3 договору позики, виконання зобов'язання відбувається шляхом передачі позичальником позикодавцю 140000 грн. одним платежем або частинами до 04 липня 2024 року включно. Позичальник має право виконати зобов'язання достроково. Виконання зобов'язання (його частини) може бути здійснено будь-яким способом та у будь-якому місці за згодою сторін.
Сторони встановили, що прийнявши виконання зобов'язання після повного розрахунку, позикодавець повинен видати позичальникові розписку про одержання виконання в повному обсязі, а саме - заяву, справжність підпису на якій повинно бути засвідчено нотаріально, та повернути йому борговий документ (свій примірник цього договору позики).
У пункті 10 договору позики сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові. Підписання цього договору означатиме фактичну передачу суми позики позикодавцем позичальникові.
Відповідно до п. 7 договору позики, у разі невиконання позичальником свого зобов'язання з повернення позиченої суми в строк, вказаний в п. 1 цього договору, позикодавець вправі пред'явити цей договір до стягнення в примусовому порядку у строки, передбачені чинним законодавством України.
Відповідач не повернув суму позики в строк, визначений договором, та уникає спілкування. Так, спочатку відповідач під час телефонних розмов обіцяв повернути отримані у борг кошти, а згодом взагалі припинив відповідати на телефонні дзвінки.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 140000 грн. боргу за договором позики, а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 07 листопада 2025 року в зв'язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача розгляд справи було відкладено на 03 грудня 2025 року.
В судове засідання 03 грудня 2025 року сторони не з'явилися.
Від позивача ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв'язку 30.10.2025 надійшла заява про розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Заперечень проти заочного розгляду справи не висловив.
Відповідач ОСОБА_2 , який повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не відомі, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 03 грудня 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 04 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 як позикодавець та відповідач ОСОБА_2 як позичальник уклали договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Копаничук Я.Ю. 04 липня 2023 року за р.№ 919.
Згідно п. 1 Договору, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 140000 грн. (сто сорок тисяч гривень), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк до 04 липня 2024 року.
Відповідно до погоджених сторонами умов договору позики:
-договір не передбачає нарахування процентів або будь-яких компенсацій як сплати за використання позики (п. 2 Договору);
-виконання зобов'язання відбувається шляхом передачі позичальником позикодавцю 140000 грн. (сто сорок тисяч гривень) одним платежем або частинами до 04 липня 2024 року включно. Позичальник має право виконати зобов'язання достроково. Виконання зобов'язання (його частини) може бути здійснено будь-яким способом та у будь-якому місці за згодою сторін (п. 3 Договору);
- прийнявши виконання зобов'язання після повного розрахунку, позикодавець повинен видати позичальникові розписку про одержання виконання в повному обсязі, а саме - заяву, справжність підпису на якій повинно бути засвідчено нотаріально, та повернути йому борговий документ (свій примірник цього договору позики). У разі неможливості повернення боргового документа позикодавець повинен вказати про це у розписці, яку він видає, що відповідає вимогам ст. 545 Цивільного кодексу України (п. 4 Договору);
- позичальник повинен виконати зобов'язання, які він прийняв на себе за цим Договором, особисто. Позичальник не може покласти виконання своїх зобов'язань за Договором на іншу особу (п. 5 Договору);
- у разі невиконання позичальником свого зобов'язання з повернення позиченої суми в строк, вказаний в п. 1 цього договору, позикодавець вправі пред'явити цей договір до стягнення в примусовому порядку у строки, передбачені чинним законодавством України (п. 7 Договору);
- одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим договором не допускається. Договір може бути змінено або розірвано за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного письмового договору, посвідченого нотаріально. Спірні питання, що стосуватимуться виконання цього правочину, підлягають вирішенню у судовому порядку (п. 9 Договору);
- цей договір вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові. Підписання цього договору означатиме фактичну передачу суми позики позикодавцем позичальникові (п. 10 Договору)
-цей договір укладено в двох примірниках, один з яких залишається у справах приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Копаничук Я.Ю., а другий видається позикодавцеві.
Позивач виконав умови договору, передавши кошти відповідачу. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін такий договір може бути нотаріально посвідчений (частина четверта статті 209 ЦК України). Виходячи з цього, для визначення факту укладення договору позики, нотаріальна форма договору не є визначальною.
Відповідно до частини четвертої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Відповідно до частини другої статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Саме такий момент встановлений для договорів позики (стаття 1046 ЦК України).
Системне тлумачення частини четвертої статті 639, частини другої статті 640 та частини другої статті 1046 ЦК України свідчить про те, що нотаріально посвідчений договір позики слід вважати укладеним лише у випадку, якщо такий договір позики засвідчує факт передання грошових коштів (речей). Нотаріальної ж форми договору позики не достатньо для того, щоб вважати такий договір укладеним.
Отже, приписи частини четвертої статті 639 ЦК України щодо форми договору не є домінуючими і такими, що мають більш вищу юридичну силу, ніж норми частини другої статті 640 та статті 1046 ЦК України щодо моменту укладення договору позики (моменту передачі грошових коштів).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Письмова форма договору позики, з огляду на його реальний характер, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною першою статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно зі статтею 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не оспорив факт отримання коштів за договором позики.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір позики укладено у відповідності до вимог закону.
Оскільки у визначений в договорі строк кошти відповідачем повернуті не були, що не спростовано відповідачем жодними доказами, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики від 04 липня 2023 року в розмірі 140000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1400 грн., позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1400 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 липня 2023 року в сумі 140000 грн. (сто сорок тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1400 грн. (одна тисяча чотириста гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя