Провадження № 11-кп/803/3219/25 Справа № 191/432/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
ознайомившись з апеляційною скаргою прокурора відділу обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 42023040000000235 від 05 квітня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зачепилівка Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_6
представниці потерпілої особи ОСОБА_10
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року обвинувальний акт з додатками, складений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023040000000235 від 05.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України, повернуто прокурору.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що, як вбачається з даного обвинувального акту за період часу з 30.05.2023 по 22.08.2023 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 незаконно добули (виловили) раки у кількості не менші ніж 11 030 одиниць (штук), спричинивши … загальну шкоду на суму 36 751 960,00 гривень (а.с. 25). Також в обвинувальному акті вказано, що у обвинувачених виник умисел на вчинення триваючого кримінального правопорушення (а.с. 9) та починаючи з 30.05.2023 по 22.08.2023 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 вчинили 23 тотожних діяння. Зокрема, 22-а діяння полягали в тому, що вони кожен раз у невстановленому слідством місці, діючи умисно, шляхом пірнання та з використанням спорядження для підводного пірнання та полювання й автономні дихальні пристрої, незаконно, без належних документів та дозволу на вилов водних біоресурсів (раків), під час заборони вилову, в порушення встановлених Правил любительського і спортивного рибальства, забороненим способом із використанням аквалангів та інших автономних дихальних пристроїв незаконно добули (виловили) раки, точну кількість у ході досудового розслідування встановити «не надалось за можливе» по кожному діянню. Тобто іншими словами, в обвинувальному акті вказано, що під час досудового розслідування не було встановлено точну кількість раків, що виловили ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за 22 епізодами їхнього триваючого кримінального правопорушення. Щодо 23-го діяння, то в обвинувальному акті вказано, що воно було вчинено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за аналогічних обставин і вони добули (виловили) раки у кількості не менше ніж 1 090 одиниць (штук).
Суд першої інстанції зазначає, щодо того, що прокурор посилається на те, що вилов не менше 11 030 штук раків є кінцевим результатом діяльності обвинувачених, при тому що по 22-х діяннях в обвинувальному акті вказано, що не була встановлена кількість добутих раків, а встановлено лише по 23-му діянню (1 090 штук), він не зміг пояснити, посилаючись на негласні слідчі (розшукові) дії. Таким чином, даний обвинувальний акт містить надто грубі неточності щодо кількості добутих раків: неможливо з його змісту встановити звідки взято кількість раків - 11 030, на яку посилається прокурор і яка лягла в основу висновку судової інженерно-екологічної експертизи (а.с. 25), яка визначила загальну шкоду на суму 36 751 960 гривень, якщо лише за одним епізодом діяння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було встановлено вилов раків у кількості не менше 1 090, а за жодним іншим з 22 діянь сторона обвинувачення взагалі не змогла встановити їх точну кількість, враховуючи формулювання обвинувачення. Вказана обставина позбавляє обвинувачених реалізувати своє право на захист, так як не зрозуміло, чому їх обвинувачують у вилові раків у кількості не менше 11 030, а не не менше 1090 одиниць.
У правовій кваліфікації діяння кожного з обвинувачених вказано, що діяння були вчинені іншим способом масового знищення, але у той же час у обвинувальному акті відсутня конкретизація цього способу з посиланням на положення закону.
Зокрема, в обвинувальному акті вказано, що кожне з 23 діянь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили забороненим способом із використанням аквалангів та інших автономних дихальних пристроїв, але не вказано, що вони вчинялися способом масового знищення.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції вважає, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд обвинувального акту, у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Прокурор вважає, що судове рішення підлягає скасуванню оскільки наведені в ухвалі висновки про повернення обвинувального акту не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах КПК.
Зазначає, що у підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це це питання вирішується на стадії судового розгляду. Вважає, що судом порушено принцип об'єктивності та неупередженості, оскільки спираючись виключно на обвинувальний акт та доводи сторони захисту, суд вирішив, що вказані обставини позбавили сторону захисту реалізувати своє право на захист.
Прокурор зазначає, що в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд) вважає встановленими. КПК містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення, а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження. Тому вважає, що за наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість обвинувального акта, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочинів, в принципі, не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, адже на підготовчому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів - така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті. Висновки про неповноту, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації на цьому етапі аксіоматично суперечать засаді змагальності сторін.
Таким чином, суд проігнорував норми кримінального процесуального законодавства допустив упередженість та необ?єктивність, не врахував загальних засад кримінального провадження, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та є підставою для його скасування.
Більш того, не зазначення у обвинувальному акті, що діяння обвинуваченими були вчинені способом масового знищення не можуть розцінюватися як порушення вимог статті 291 КПК, як про це зазначає суд.
Слід звернути уваги на те, що законодавством не наведено перелік способів масового знищення, такі способи не є вичерпними та не обмежені ні законодавством, ні вимогами кримінального процесуального закону, які встановлені для змісту обвинувального акту.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Представниця потерпілої особи підтримала апеляційну скаргу прокурора, просила її задовольнити в повному обсязі.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 26.11.2025 через підсистему «Електронний суд» скерував заяву, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, ухвалу суду залишити без змін та провести апеляційний розгляд без його участі.
Іншій учасники провадження у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано, тому за правилами ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при вирішенні питання про повернення прокурору обвинувального акту вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався належним чином.
Повертаючи обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам закону, суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що він містить неточності щодо кількості добутих раків, а саме неможливо з його змісту встановити звідки взято кількість раків - 11 030 одиниць, на яку посилається прокурор, і яка лягла в основу висновку судової інженерно-екологічної експертизи (а.с. 25), яка визначила загальну шкоду на суму 36 751 960, 00 гривень, якщо лише за одним епізодом діяння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено вилов раків у кількості не менше 1 090 одиниць, а за жодним іншим з 22 діянь сторона обвинувачення не змогла встановити їх точну кількість, враховуючи формулювання обвинувачення, що позбавляє обвинувачених реалізувати своє право на захист, так як не зрозуміло, чому їх обвинувачують у вилові раків у кількості не менше 11 030 одиниць, а не не менше 1 090 одиниць. У правовій кваліфікації діяння кожного з обвинувачених вказано, що діяння були вчинені іншим способом масового знищення, але у той же час у обвинувальному акті відсутня конкретизація цього способу з посиланням на положення закону. Кожне з 23 діянь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили забороненим способом із використанням аквалангів та інших автономних дихальних пристроїв, але не вказано, що вони вчинялися способом масового знищення.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися в повній мірі.
Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Вимоги до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування встановлені ст. 291 КПК.
Частина 2 зазначеної статті передбачає, які відомості повинен містити обвинувальний акт, у тому числі, згідно з пунктом 5 виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч. 2 ст. 291 КПК.
Виходячи з завдань підготовчого судового засідання, на цій стадії встановлюється лише відповідність форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено ст. 291 КПК, при тому, що оцінка викладених в обвинувальному акті обставин і їх відповідність формулі кваліфікації, відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження.
Як слідує з матеріалів провадження обвинувальний акт містить усі обов'язкові складові, зокрема, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, а висновки суду першої інстанції про його невідповідність вказаним вимогам є хибними.
З обвинувального акта видно, що він містить відносно трьох обвинувачених виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.
За наявного нормативного регулювання неточності, про які вказує суд першої інстанції, не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, адже у підготовчому судовому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів, яка може бути здійснена лише в ході судового розгляду кримінального провадження по суті.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що обставини, які стали підставою для повернення обвинувального акта прокурору, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з поверненням обвинувального акту до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 314-315 КПК.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 249 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4