Провадження № 22-ц/803/8378/25 Справа № 183/8220/24 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
05 грудня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2024 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 06 травня 2021 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2036335230, на підставі якого банк надав відповідачеві кредит в розмірі 93 897,00 грн. для придбання товару у продавця ТОВ "КомфіТрейд", зі сплатою 0,01 % річних, строком по 06 травня 2023 року, однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого в останнього виникла заборгованість.
13 жовтня 2023 року між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" був укладений договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 2036335230, укладеним з відповідачем 06 травня 2021 року.
З моменту отримання права грошової вимоги до відповідача, а саме з 13 жовтня 2023 року позивачем не здійснювались нарахування будь-яких штрафних санкцій, а відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості, у зв'язку із чим відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 53 311,06 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 53 302,42 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 8,64 грн. Зазначену суму заборгованості, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.05.2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
В апеляційній скарзі представник ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Вважає дане рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, таким, що прийняте без фактичного з'ясування обставин справи.
Зазначає, що в даному кредитному договорі та додатках до нього міститься власноручний підпис, чим відповідач підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг становлять кредитний договір між первісним кредитом та відповідачем, як позичальником, а також, що отримав примірник кредитного договору. Обставини укладення вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Як вбачається з кредитного договору, що перед його укладенням первісний кредитор у письмовій
формі надав відповідачу в повному обсязі всю необхідну інформацію. Сторони узгодили всі істотні умови.
Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним
фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому прийняв надані кредитором кредитні кошти.
Зазначає, що відступлення права вимоги є одним із випадків зміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Договір укладений між первісним кредитором та відповідачем, договір факторингу, укладені між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсним не визнаний. Тобто, не надання суду першої інстанції окремо визначеного додатку до договору факторингу не може слугувати підставою для відмови в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 53 311,06 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відбулось укладання договору факторингу, відповідно до якого позивач в подальшому набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Такий висновок не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2021 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2036335230, за умовами якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 93 897,00 грн., шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця для придбання товару в ТОВ "Комфі Трейд", зі сплатою 0,01 % річних, строком по 06 травня 2023 року. Зазначені обставини підтверджуються самим кредитним договором, паспортом споживчого кредитування, орієнтовним графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, оригінали яких надані позивачем на виконання ухвали суду та оглянуті в судовому засіданні.
Кредит було надано у вищезазначеному розмірі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця ТОВ "Комфі Трейд" на умовах передбачених договором, що підтверджується рахунком-фактурою № СФSDС-0001058316 від 06 травня 2021 року, а також квитанцією про придбання товару від 06 травня 2021 року, виданих ТОВ "Комфі Трейд", оригінали яких досліджені в судовому засіданні. Крім того, отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується й випискою АТ "ОТП Банк" по особовим рахункам відповідача за період з 06 травня 2021 року по 13 жовтня 2023 року, наданою суду в засвідченій позивачем копії.
13 жовтня 2023 року між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладений договір факторингу № 13/10/23, за умовами якого, а також відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до нього, відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, АТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" прийняло, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 2036335230 від 06 травня 2021 року, укладеним з відповідачем, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.
Заборгованість відповідача станом на момент передачі права вимоги (13 жовтня 2023 року) становила 53 311,06 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 53 302,42 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 8,64 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, виконаним первісним кредитором, копія якого міститься в матеріалах справи. До того ж, ані складові заборгованості, ані її розмір не змінювались новим кредитором, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, виконаним позивачем за період з 13 жовтня 2023 року по 30 червня 2024 року.
Також на підтвердження переходу права грошової вимоги надано витяг з реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу, який не містять підпису посадової особи АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» і відтиску печатки.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний
у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону,
є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклав із ОТП БАНК» кредитний договір №2036335230 відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 897 грн, з яких 93 407 грн на придбання товару у ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» та 490 грн на сплату додаткових послуг банку, а саме послуга «СМС+Довідка». Дата остаточного повернення кредиту - 06 травня 2023 року. Комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту. Процентна ставка - фіксована у розмірі 0,01% річних .
Позивачем до матеріалів справи було долучено оригінали та копії видаткової накладної та чека ТОВ «Комфі Трейд» на оплату покупки у магазині «COMFY», що підтверджують використання відповідачем кредитних коштів. Крім того у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечував про те, що він отримував кредитні кошти на споживчі потреби, однак суму заборгованості погасив лише частково у зв'язку із форс-мажорними обставинами викликаними війною.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції із наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписці по особовому рахунку відповідача розмір заборгованості за договором від 06.05.2021 року складає 53 311,06 грн., з яких заборгованості за кредитом у розмірі 53 302,42 грн. та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 8,64 грн.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази, зокрема договір від 06.05.2021 року та розрахунки заборгованості за ним є належними та допустимими доказами існування заборгованості, враховуючи, що заперечуючи проти заявленого позивачем розміру заборгованості, відповідач свого розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу за кредитним договором суду не надав та не оспорював укладення такого договору.
Щодо договорів факторингу від 21 вересня 2022 року та від 24 листопада 2022 року слід зазначити наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити
факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №13 жовтня 2023 року, відповідно до п.1.1 якого АТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ«ОТП Банк» і боржниками в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно з п.6.2.3 договору факторингу, права вимоги переходять до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Пунктом 6.2.4 договору факторингу встановлено, що відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників.
Зазначену копію договору суд вважає належним та допустимими доказом, оскільки надані позивачем сторінки містять вичерпну інформацію щодо сторін договору їх прав та обов'язків, а остання сторінка підтверджує факт підписання АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №13/10/23 від 13 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2036335230 в сумі 53 311,06 грн., з яких: 53 302,42 грн. загальна сума боргу по тілу, 8,64 грн загальна сума боргу по відсотках.
З приводу доводів суду першої інстанції про те, що зазначений витяг не можна брати до уваги через відсутність підписів сторін договору слід звернути увагу на те, що це є саме витяг із реєстру, який сформований відповідальною особою позивача і завірений ним, а не весь реєстр, на якому сторони проставляють свої підписи з відбитками печаті.
Таким чином позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором кредитним договором від 06.05.2021 року, право вимоги за яким згідно договорів факторингу від 13.10.2023 року перейшло до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Посилання суду першої інстанції на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло право вимоги до відповідача через відсутність доказів сплати фактором грошових коштів клієнту та не попередження відповідача про відступлення права вимоги спростовуються матеріалами справи, а саме положеннями 6.2.3, 6.2.4 відповідно до яких право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання ними цього договору та додаткового оформлення не вимагає, а відступлення відбувається без згоди боржника.
Крім того, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі № 2221/2373/12.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду лише докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
Суд не звернув увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первісному кредитору, ні новому кредитору та безпідставно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що не надано доказів отримання позичальником спірних коштів.
Апеляційний суд вважає, що даний висновок суду є безпідставним, оскільки позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Указане не враховано судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у розмірі 53 311,06 грн., а відтак апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає задоволенню.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 7570 грн. з яких за подання позовної заяви - 3 028 грн, за подання апеляційної скарги - 4 542 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 53 311,06 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №2036335230 від 06 травня 2021 року у розмірі 53 311,06 грн. (п'ятдесят три тисячі триста одинадцять гривень шість копійок) з яких: 53 302,42 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8,64 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 570 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: