Провадження № 11-кп/803/3477/25 Справа № 201/10013/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
прокурора ОСОБА_5
судового засідання ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 грудня 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції посилається на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшилися, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі, при цьому, розгляд по суті кримінального провадження ще не розпочато, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений ОСОБА_8 має можливість переховуватись від суду. Окрім цього, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Так, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від суду, у тому числі, шляхом виїзду на непідконтрольну територію України, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 діяння, а саме враховуючи те, що ОСОБА_8 , перебуваючи у складі організованої злочинної групи, будучи особою, яка протягом тривалого періоду входила до системи управління підприємств, що залучені до реалізації розробленого злочинного механізму, останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, або безпосередньо, порадами, вказівками чи в інший спосіб сприяти вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Вказує, що недоведеними під час розгляду клопотання є наявність ризиків, визначених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків та інших співучасників інкримінованого йому злочину, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з підстав їх необґрунтованості та відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження їх існування.
Також зазначає, що з урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого ОСОБА_8 стороною обвинувачення діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, неможливим на даній стадії розгляду кримінального провадження є застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, необхідно клопотання прокурора задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою та з врахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам та матеріалів, які перебували на його розгляді, а саме що ОСОБА_8 притягають до відповідальності за одне і те саме діяння, що до нього застосований вже та діє визначений Дніпровським апеляційним судом запобіжний захід у вигляді застави, на що звертав увагу суду та просив дослідити відповідні матеріали. За ОСОБА_8 було внесено заставу та звільнений з-під варти в рамках іншого кримінального провадження, при цьому останній сумлінно виконував всі покладені. Вказаний запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти і не була звернена в дохід держави через неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
Вважає, що заявлені ризики прокурором не доведені та не підтверджені жодними доказами. Вказує, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє йому перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.
Крім того, захисник звертає увагу, що обвинуваченому ОСОБА_8 в цьому ж провадженні судом було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник також посилається на практику ЄСПЛ та наводить доводи, які свідчать про її порушення щодо дотримання прав і свобод обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК та наразі триває судовий розгляд.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_8 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Отже, апеляційний суд не вважає слушними доводи захисту про недопустимість доказів у кримінальному провадженні та не дотримання стандарту доказування вини “поза розумним сумнівом».
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким останньому висунуто обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші (ст. 368 КПК).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування “обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж “поза розумним сумнівом», яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Так, суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для... продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: (1) ухвалу про... продовження строку тримання під вартою; (2) клопотання про... продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (ч. 2 ст. 422-1 КПК).
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Суд першої інстанції при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК на теперішній час не відпали і не зменшилися.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у виді 12 років позбавлення волі, при цьому судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочатий, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений має можливість переховуватися від суду.
Крім того, цей ризик об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду на непідконтрольну територію.
Також враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому діяння, що останній, перебуваючи у складі організованої злочинної групи, будучи особою, яка протягом тривалого періоду входила до системи управління підприємств, що залучені до реалізації розробленого злочинного механізму, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення або безпосередньо порадами, вказівками чи в інший спосіб сприяти вчиненню іншого кримінального правопорушення.
З урахування викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.
Суд першої інстанції правильно врахував, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованого ОСОБА_8 злочину, який свідчить про підвищену суспільну небезпеку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, а отже, в умовах, що існують в державі, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, оскільки здійснення належного контролю за поведінкою обвинуваченого з об'єктивних причин значно знижується.
З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні тяжкість висунутого обвинувачення не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватися від суду.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на час військового стану законодавець встановив заборону застосувати інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК та надав дискреційні повноваження не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо цих злочинів (ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК).
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Доводи захисника, що у ОСОБА_8 по одному й тому ж обвинуваченню наявні дві міри запобіжного заходу є необґрунтованими.
Як встановлено судом апеляційної інстанції в Соборному районному суді міста Дніпра окрім цього кримінального провадження є ще одне кримінальне провадження № 220240000000000288 від 27 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК, в рамках якого обвинуваченим ОСОБА_8 внесений визначений судом розмір застави. В подальшому 30.06.2025 року ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК та йому пред'явлено підозру в рамках кримінального провадження №22025000000000502 від 23.04.2025 за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який неодноразово продовжувався. Надалі з даного кримінального провадження постановою прокурора від 05 серпня 2025 року були виділені матеріали із внесенням відомостей до ЄРДР за №22025000000000900 стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК.
Отже в Соборному районному суді міста Дніпра наявні два різних кримінальних провадження, в яких стосовно ОСОБА_8 застосовані різні міри запобіжного заходу. Як підтвердили в суді апеляційної інстанції і прокурором, і стороною захисту, вказані справи не об'єднані. Таким чином доводи захисника, що стосовно ОСОБА_8 обрано дві міри запобіжного заходу по одному й тому ж обвинуваченню є хибними.
Інші доводи апеляційної скарги захисника не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування ухвали суду і відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги захисника та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4