Справа № 758/13256/20
Категорія 18
05 листопада 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Савенко Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особо - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії,
Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії.
Позивач зазначав, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусаом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2018 № 44514272, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 .
Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала.
Дані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31.01.2020 № 20-0050-07.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що підставою виникнення права власності стали: технічний паспорт, серія та номер: б/н, видавник ТОВ «Бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа № К-11/43, інформаційна довідка, серія та номер: ГЖ2018 № 4213, виданий 23.11.2018, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», довідка, серія та номер 43, виданий 22.11.2018, видавник ГК «Вікторія».
Разом з тим, приватним нотаріусом не здійснено обов'язковий запит до державний органів відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Ураховуючи вищевикладене, рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2018 № 44514272 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і підлягає скасуванню.
Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом з тим, Київська міська рада рішення щодо передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність чи користування не приймала.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено запит до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.10.2019 № 05703-19400 щодо надання інформації за ким зареєстровано право власності на гаражні бокси, розташовані на АДРЕСА_1 .
Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 № 062/14-14547 (И-2019) повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг за адресою в АДРЕСА_1 не буда проведена реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Вікторія».
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено запит до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.01.2020 № 057031-135 щодо надання інформації чи отримували власники гаражних боксів дозвільні документи на будівництво об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2020 № 073-1066 повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалося та не реєструвалося.
Отже, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. від 10.12.2018 № 44514272 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1716789080000 за ОСОБА_1 , зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
У відзиві на позов, приватний нотаріус Комарницька О.В., заперечуючи проти позову, вказала на те, що вона є неналежним відповідачем у справі, позов необґрунтований та безпідставний, а тому просила відмовити у задоволенні позову до неї.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2025 прийнято до розгляду заяву Київської міської ради про зміну предмета позову та доповнення підстав позову від 10.07.2024; змінено процесуальний статус приватного нотаріуса Комарницької О.В. з відповідача на третю особа; закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2025 о 10 год. 30 хв.
Згідно з заявою Київської міської ради про зміну предмета позову та доповнення підстав позову від 10.07.2024 позивач просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Комарницької О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.12.2018 № 44514272 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1716789080000 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням прав власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинно побудованого об'єкта нерухомого майна, орієнтовною площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Приватний нотаріус Комарницька О.В. та представник Київської міської ради у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.11.2020 гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Вікторія», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22,2 кв.м. на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1 , дата реєстрації - 06.12.2018.
Право власності було зареєстроване на підставі таких документів: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 28.11.2018, видавник ТОВ «Бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа № К-11/43, інформаційна довідка, серія та номер: ГЖ2018 № 4213, виданий 23.11.2018, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», довідка, серія та номер 42, виданий 22.11.2018, видавник ГК «Вікторія», довідка, серія та номер 43, виданий 22.11.2018, видавник ГК «Вікторія».
Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва останній не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з листом КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 згідно з даними реєстрових книг КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 проведена реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_3 , р. НОМЕР_4 в ГБК «Вікторія» за фізичною особою.
31.01.2020 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами складено Акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890.
У ході вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 1,4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Відповідно до довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 22.11.2018 № 42 ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу, є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , гаражний бокс побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 1990, сума пайового внеску склала 1500 грн.
Відповідно до інформаційної довідки ГЖ-2018 № 4213 від 23.11.2018 згідно з даними реєстрових книг Бюро, гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 в гаражному автокооперативі «вікторія» по АДРЕСА_1 , на праві власності не зареєстрований.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;
в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України).
За змістом ст. ст. 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Доказів того, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 для будівництва гаражу на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, відповідачем суду не надано.
Крім того, Земельним кодексом України (в редакції від 15.03.1991 зі змінами та доповненнями) в статті 22 було передбачено, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Подібні правові приписи містились і в статті 125 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції до 05.03.2009) де було також наголошено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
З 05.03.2009 ст. 125 ЗК України викладена у новій редакції та відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, в контексті спірних правовідносин та за змістом наведених норм законодавець пов'язує момент виникнення права власності та користування земельною ділянкою з необхідністю отримання відповідних документів, що посвідчують право на землю та державною реєстрацію такого права.
Водночас, відповідних правовстановлюючих документів на землю та подальшої державної реєстрації права власності або користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/23 провадження № 12-39гс23 звернула увагу на те, що ст. 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/23 провадження № 12-39гс23).
Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Отже, здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва гаражу порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій гараж побудований.
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Для захисту порушених прав Київська міська рада у позовних вимогах ОСОБА_1 визначилася зі способом захисту порушених прав шляхом усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинно побудованого об'єкта нерухомого майна, орієнтовною площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Отже, як установлено судом, спірна будівля є самочинним будівництвом, так як рішення про надання земельної ділянки для її розміщення позивачем не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Приймаючи рішення від 10.12.2018 № 44514272 та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірний гараж, приватний нотаріус Комарницька О.В. вимоги Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо перевірки підстав для такої реєстрації не виконала, тому проведена реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 є незаконною.
Оскільки позивач, як власник земельної ділянки, не надавав згоди на визнання права власності відповідача на самочинно збудований об'єкт, то задоволення позовних вимог щодо зобов'язання його знести узгоджується із наведеними вище положеннями ЗК України та приписами ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Відповідно до правового висновку, який викладено у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справах №320/5880/18 та від 19.09.2023 у справі №911/1406/20, згідно з яким обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, орієнтовною площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 наведено висновок про те, що судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості). Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
Оскільки судом у мотивувальній частині надано оцінку того, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна була проведена державним реєстратором незаконно, ураховуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц правових підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В. від 10.12.2018 № 44514272 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1716789080000 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням прав власності на зазначений об'єкт нерухомого майна немає.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України -
Позов Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна (04112, м. Київ, вул. Т. Шамрила, 21), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, орієнтовною площею 22,2 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук