печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35286/25-к
24 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника, адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу,
Короткий виклад вимоги клопотання
Адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2025, та неодноразово продовженого ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, останній раз 09.06.2025, у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.111, ч. 4 ст. 426-1, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.
19.03.2025 о 18:03 год. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 17.05.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.05.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 12.06.2025, а також зобов'язано уповноважених осіб Київської міської медичної частини Філії ДУ "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області провести медичний огляд (обстеження) ОСОБА_4 на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування.
06.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №62021000000000702 від 20.08.2021 до 12.09.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 07.08.2025.
Враховуючи необґрунтованість підозри, відсутність ризиків та різке погіршення стану здоров'я підозрюваного, захисник просить змінити підозрюваному запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби.
Позиції сторін
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала своє клопотання, просила його задовольнити. Вказувала, що підозрюваний з 20.03.2025 утримується під вартою. Відповідно до отриманих стороною захисту документів в діях ОСОБА_4 відсутня подія кримінального правопорушення. Щодо наявності ризиків зауважила, що вони відсутні, оскільки підозрюваний не має відношення до кримінального провадження, всі документи вилучені, експертизи проведені, докази переховування від слідства та суду відсутні. Просила також врахувати особу підозрюваного, який одружений, має двох малолітніх дітей, постійні роботу та місце проживання, позитивні характеристики.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, зазначив, що хоче продовжити свою службу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки досудового розслідування триває та ризики не зменшились. Обставини, на які посилається сторона захисту, були предметом детального дослідження під час застосування та продовження строку дії запобіжного заходу. Також, прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні готуються матеріали для виконання ст. 290 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 додатково висловив скаргу в порядку ст. 206 КПК України, вказавши, що у нього в умовах СІЗО погіршився стан здоров'я через підвищення артеріального тиску, постійні головні болі та кардіалогію.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.111, ч. 4 ст. 426-1, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.
19.03.2025 о 18:03 год. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб до 17.05.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.05.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 12.06.2025, а також зобов'язано уповноважених осіб Київської міської медичної частини Філії ДУ "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області провести медичний огляд (обстеження) ОСОБА_4 на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування.
06.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 до 12.09.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 07.08.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 07.11.2025.
Норми права, які підлягають до застосування
Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, яке в силу вимог ч. 4 цієї статті розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ст 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень ст. 194 КПК України, суд змінює раніше застосований до підозрюваного/обвинуваченого запобіжний захід лише у разі, якщо сторона захисту доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому його збереженні.
Оцінка суду
Дослідивши матеріали клопотання сторони захисту, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, яке в силу вимог ч. 4 цієї статті розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ст. 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч. 1 цієї статті суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень ст. 194 КПК України, суд змінює раніше застосований до підозрюваного/обвинуваченого запобіжний захід лише у разі, якщо сторона захисту доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому його збереженні.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваним винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених у судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йомукримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Доводи сторони захисту щодо обставин, встановлених нею на досудовому розслідуванні, стосуються лише оцінки зібраних доказів, яка проводиться судом лише під час судового розгляду по суті кримінального правопорушення, а не слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
Крім цього, наявність та обґрунтованість підозри та ризиків були перевірені судом під час застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на даний час стороною захисту не надано нових доказів, які б не були предметом розгляду слідчого судді, під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Фактично, клопотання захисника зводиться лише до незгоди з рішенням, прийнятим слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 09.09.2025., що не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Доказів того, що підозрюваний не може утримуватись в умовах СІЗО за станом здоров'я стороною захисту слідчому судді також не надано. Так, з відомостей про виклик швидкої допомоги від 05.06.2025 вбачається, що ОСОБА_4 госпіталізації не потребує.
Поряд із цим, слідчий суддя враховує положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст.28); кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68) знайшли своє втілення у статті 11 КПК України.
Зокрема, вимогами статті 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Так, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Відповідно до п.135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), у справі "Кушнір проти України" від 11 березня 2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі "Барило проти України" від 16 травня 2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Відповідно до положень Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.3.). У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.7.). Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я (п.2.8.).
Під час судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваним ОСОБА_4 заявлено про необхідність забезпечення можливості отримання медичної допомоги та проведення медичного обстеження.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» провести медичний огляд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість клопотання захисника, адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу, я тому його слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 201, 206, 309, ч. 4 ст. 535 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - залишити без задоволення.
На підставі ст. 206 КПК України зобов'язати начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» провести медичний оглядОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування.
Зобов'язати начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» повідомити слідчого суддю про виконання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 31.10.2025 о 08:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_7