Провадження № 2/641/3736/2025 Справа № 641/7644/25
02 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кузьменко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
09.10.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» - адвокат Рудзей Ю.В. через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 133566 від 02.01.2020 у розмірі 25 249,50 та суми сплаченого судового збору у розмірі 2 423,00 грн., а також суму сплаченої правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 133566 від 02.01.2020 в електронній формі. На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5 000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності, а позичальник зобов'язався повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов, передбачених Договором. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином довготривалий строк, а тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову складає 25 249,50 грн., із яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за позикою, 20 249,50 грн. - заборгованість за відсотками та комісією за користування позикою.
За таких обставин, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 25 249,50 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
Рух справи
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 14.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Аргументи учасників справи
11.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , через засоби поштового відправлення, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 заперечує щодо позовних вимог, викладених у позовній заяві та зазначає, що у кредитному договорі № 133566 від 02.01.2020 сторони погодили суму договору у розмірі 5 000,00 гривень, строк дії Договору - 30 днів. Позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог щодо Відповідача. Подані матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обов'язку Відповідача сплатити конкретну суму за договором, що є предметом спору. Ознайомившись з кредитним договором № 133566 від 02.01.2020 року та паспортом споживчого кредиту, вбачається наступне: сума позики- 5 000, 00 грн., строк кредитування 30 днів, орієнтовна загальна вартість позики - 7 189,50 грн (з яких: тіло кредиту-5000 грн, проценти за користуванням кредитом-14,50 грн, комісійна винагорода-2175 грн). Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою 31 січня 2020 року. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Таким чином, нарахування ТОВ «ФК «Гелексі» відсотків після закінчення 30-денного строку дії договору є протиправним і таким, що не ґрунтується на умовах договору та нормах чинного законодавства. Крім того, згідно з кредитним договором № 133566 від 02.01.2020, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів до договору позики вбачається комісійна винагорода за користування кредитом у розмірі 2 175 грн, яку Позивач у своїй позовній заяві відносить до заборгованості по процентам. Однак, якщо в кредитному договорі Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». До схожих висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22. Банк, встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив за які саме послуги, що надаються позичальнику, сплачується комісія. Також вказує, що позивачем не було додано належного розрахунку та квитанції про розрахунок про надання правничої допомоги між ТОВ «ФК «Гелексі» (замовник) та адвокат Рудзей Юрій Володимирович, адже на підтвердження надання правничої допомоги від адвоката Рудзей Юрія Володимировича повинні бути наданні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Відповідно, позивачем не було додано до матеріалів справи жодного належного документу, що свідчить про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із фактичним наданням та отриманням правової допомоги ТОВ «ФК «Гелексі». Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, тому витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., ввавжаю необгрунтованими, належним чином недоведеними та взагалі неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг.
На підставі викладеного відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме не заперечує проти повернення тіла кредиту у розмірі - 5 000,00 грн., та відсотків у розмірі - 14,50 грн., та правової допомоги у розмірі - 2 000,00 грн., в іншій частини позовних вимог просить відмовити повністю.
13.11.2025 від представника позивача ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» - Рудзей Ю.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи,надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у відзиві не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за договором та наявність заборгованості за кредитним договором. Беззаперечним є факт укладення між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики в електронній формі та невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позики. У своєму відзиві відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував та не надано доказів, що заборгованість була погашена. Крім того, заперечуючи факт отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору позики, останній не надав жодних доказів, які б доводили той факт, що картковий рахунок, на який перераховані грошові кошти, належить іншій особі та не належить відповідачу, чи перерахування здійснено з інших підстав.
Також щодо періоду нарахування процентів та комісії зазначає, що проценти нараховані позивачем відповідно до умов договору, до того ж сторони передбачити міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватися позикою. Кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак разом із позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
02.01.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 133566, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти (позику), а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором (а.с. 5-8).
Згідно п. 1.1.1 Договору сума позики 5 000,00 грн.
Плата за користування позикою встановлюється у вигляді процентів, що складає 0,01% в день від поточного залишку позики та комісії, що складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору (п. 1.1.2.1-1.1.2.2 Договору).
Згідно п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Відповідно до 1.1.4 Договору, нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
У п. 1.3 договору сторони дійшли згоди, що пп. 1.1.2-1.1.4 договору не застосовується у разі, якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.
Строк повернення позики (термін платежу) 31 січня 2020 року (п. 1.1.5 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору (31 січня 2020 року включно).
Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів (п. 9.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору кошти (позика) надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 02 січня 2020 року по 07 серпня 2025 року, за відповідачем ОСОБА_1 за договором позики № 133566 від 02 січня 2020 року рахується заборгованість у загальному розмірі 25 249,50 грн, яка складається із: - 5 000,00 грн. - сума позики, - 20 249,50 грн - заборгованість за процентами та комісії за користування позикою(нарахована за 121 день), із яких 74,50 грн сума прострочених відсотків та 20 175,00 грн сума прострочених комісій (а.с. 13-16).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд установив, що ОСОБА_1 уклав договір позики в електронній формі та отримав кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору позики шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем, однак у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за договором утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 133566 від 02.01.2020 в розмірі 25 249,50 грн., із яких заборгованість за позикою 5 000,00 грн. та заборгованість по процентам та комісії за користування позикою 20 249,50 грн.
При цьому у відзиві на позов відповідач не заперечує проти повернення тіла кредиту у розмірі - 5 000,00 грн., та відсотків у розмірі - 14,50 грн. Отже, у вказаній частині позовні вимоги є обгрунтованими та належать до задоволення.
Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами в іншій частині та комісією за користування позикою з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
За умовами Договору, строк повернення позики (термін платежу) 31 січня 2020 року (п. 1.1.5 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору (31 січня 2020 року включно).
Таким чином, сторони погодили, що строк (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом становить 31 січня 2020 року.
Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів (п. 9.1 Договору).
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 ініціював продовження строку договору шляхом укладення сторонами додаткових договорів про внесення зміни та/або доповнень до договору в частині продовження строку повернення позики (термін платежу). Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, за умовами Договору, кредит надано до 31 січня 2020 року (строк кредитування) від дати отримання кредиту позичальником
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 31 січня 2020 року, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору за період з 02.01.2020 по 31.01.2020 складає 14,50 грн. (тіло кредиту х проценти за користування позикою згідно п. 1.1.2.1 Договору х строк кредитування).
Суд також зазначає, що вказана вартість позики (заборгованість за договором) погоджена сторонами відповідно до Графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, а також Паспортом позики, та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Вирішуючи питання стягнення комісії, суд виходить із такого.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до розрахунку позивачем нараховувалася комісія в розмірі 20 175,00 гривень.
Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому суд уважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.
Покликання відповідача на те, що із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою, суд відхиляє, оскільки комісія - це плата за послугу, і вона за правовою природою є різною від цивільної відповідальності, не є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору в частині повернення позивачу кредиту та процентів, доказів погашення кредиту суду не надано, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 5014,50 грн., із яких заборгованість за сумою позики 5 000,00 грн. та заборгованість за процентами 14,50 грн. При цьому в цій частині відповідач позов визнає.
Розподіл судових витрат
При вирішенні питання щодо понесених сторонами судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача, 2) у разі відмови в позові - на позивача, 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд встановив, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 423,00 грн, замість 2 422,40 грн..
Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 25 249,50 грн., а задоволено на 5014,50 грн. Позов визнано частково після початку судового розгляду.
Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 481,08 грн (виходячи з розрахунку: 5014,50 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн. (сума витрат) / 25 249,50 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Крім цього, згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем; Акт № 447 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг (аналіз обставин справи, надання консультацій, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви) становить 5000 грн (а.с. 17, 22).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до п. 1.7 Договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025, розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у акті приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається із п. 3 Акту № 639 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025, оплата правничої допомоги адвокату здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає заявлені позивачем витрати частково обґрунтованими.
Суд ураховує, що провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та, враховуючи обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 5000,00 грн є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Керуючись статтями 7, 12, 81, 133, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики № 133566 від 02.01.2020 в сумі 5014 (п'ять тисяч чотирнадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у розмірі 481 (чотириста вісімдесят одна) грн 08 (вісім) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повний текст рішення виготовлено 08.12.2025
Найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, 10/1
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В.Кожихова