Справа № 204/9163/25
Провадження № 2-а/204/63/25 р.
27 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Невгомонної Л.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача Погорілого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову про накладання адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13 серпня 2025 року,-
В серпні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 , щодо складання постанови про адміністративне правопорушення № 3710 від 13 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - незаконними; скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 3710 від 13 серпня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовної заяви вказано наступне. 05 липня 2025 року, приблизно о 22:40, ОСОБА_1 , перебував у м. Дніпро. У цей час до нього під'їхали два мікроавтобуси, з яких вийшли невідомі особи у кількості 7-10 чоловік. Вони були одягнені у камуфляжну форму, приховували обличчя балаклавами та представилися співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначені особи попросили надати його військово-облікові документи. Позивач надав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 12.04.2022, видане ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до записів у цьому документі, призовною комісією його визнано непридатним до військової служби, а 07.04.2005 знято та виключено з військового обліку. 08 липня 2025 року ним засобами поштового зв'язку було надіслано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 Про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 невійськовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . 10 липня 2025 року ним було подано відповідні заяви до: Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. 17 липня 2025 року в застосунку «Резерв+» було оновлено його відомості. Зазначалося про вчасно оновлені дані та наявність відстрочки до закінчення мобілізації. Однак, одночасно містилася суперечлива інформація про те, що він перебуває на військовому обліку з 2009 року, а також відображався статус «У розшуку» (червона смуга). 07 серпня 2025 року, перебуваючи у відрядженні в м. Одеса, позивач був зупинений екіпажем патрульної поліції через наявність його даних у інформаційній системі МВС, згідно з якими він був оголошений у розшук як «Ухилянт». Такі відомості було внесено до АІС МВС, про що йому стало відомо від поліцейських, а саме: ЄО № 17351 від 26.06.2025 відділом поліції №3 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, справа № 14/176 від 26.06.2025, на підставі звернення № 12619119 від 25.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наряд поліції склав відносно нього протокол затримання та доставив до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де посадовими особами було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи було призначено на 13 серпня 2025 року об 11:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . У протоколі № 3710 від 07 серпня 2025 року ним було заявлено клопотання про передачу справи на розгляд за місцем проживання. 12 серпня 2025 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 ним було надіслано скановану копію заперечень щодо складеного протоколу, а оригінал із додатками направлено поштовим зв'язком (отримано адресатом 15 серпня 2025 року). У період з 13 по 18 серпня 2025 року він неодноразово телефонував до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою дізнатися про результати розгляду справи, однак черговий повідомляв, що відповідний кабінет (№ 220 або 200) не працює, і з'єднання неможливе. 22 серпня 2025 року поштовим зв'язком він отримав рекомендований лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому містилася постанова № 3710 від 13 серпня 2025 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Згідно з фабулою правопорушення, позивач нібито отримав повістку № 4073519 і не з'явився за викликом 23 червня 2025 року. Позивач вказує, що не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 та не відмовлявся від її отримання. Зазначена повістка не надсилалася йому ні поштовим, ні іншими видами зв'язку. Адресу проживання він не змінював, зареєстрований та проживає за адресою, яка внесена до державних реєстрів. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що підтверджували б факт відправлення або вручення повістки. Тобто докази належного сповіщення його про виклик відсутні. Також відсутні докази того, що позивач порушив вимоги законодавства про мобілізацію та військовий облік.
Не погодившись з позовними вимогами, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. В обґрунтування відмови зазначає наступне. ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_9 повісткою № 4073519 на 23.06.2025. За фактом неприбуття та неповідомлення у встановлені строки ІНФОРМАЦІЯ_9 було виявлено факт порушення правил військового обліку, відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», та направлено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. Станом на дату подання відзиву на позовну заяву позивач не перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскаржувана постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_10 , відповідно чого надати більш детальну інформацію ніж факт виявленого адміністративного правопорушення відсутня можливість.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. За твердженням відповідача 1, він має в розпорядженні відомості щодо виписки повістки № 4073519, та дату на яку викликався позивач натомість відповідачем 1 не надано доказів щодо: відправлення такої повістки; що така повістка була відправлена завчасно, з можливістю її отримати для явки до відповідача 1 у встановлені строки; відсутні відомості щодо причин неотримання такої повістки. Отже притягаючи позивача до адміністративної відповідальності відповідачем 1, було здійснено безпідставне повідомлення: «За фактом неприбуття та неповідомлення у встановлені строки ІНФОРМАЦІЯ_9 було виявлено факт порушення правил військового обліку, відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», та направлено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.». Тож відповідач 1, не маючи достатніх підстав та доказів що позивач був належним чином повідомлений про час та дату явки до установи ІНФОРМАЦІЯ_3 яке фізично можливо було виконати, безпідставно направив електроне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи. При цьому відповідач 1 має в своєму розпорядженні всі необхідні відомості про позивача, йому відомо що у квітня 2022 року саме відповідачем 1 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , за яким позивач виключений з військового обліку та знятий з військового обліку.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свою позовну заяву та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представником надано до суду заяву відповідно до якої просила розгляд справи проводити без її участі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно оскаржуваної постанови № 3710 від 13 серпня 2025 року, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУПАП від 13.08.2025 року № 3710, про те, що ОСОБА_1 , в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, в тому числі, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_9 в строк - 23.06.2025 року, зазначений у повістці № 4073519 та належним чином не повідомив про причини неявки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду, та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.
Повістки про виклик ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено. Проте, надано лист Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 22.09.2025 року №16/11-232 відповідно до якого вбачається, що посиленими групами дільниці оповіщення при Центральній адміністрації Дніпропетровської міської ради 23.06.2025 року було здійснено вихід за адресою мешкання військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з метою оповіщення повісткою (№4073519 від 23.06.2025 року), однак за вказаною адресою вхідні двері ніхто не відчинив. Повістка була залишена в поштовому скриню.
Як вбачається із вказаного листа вихід посиленої групи дільниці оповіщення було здійснено 23.06.2025 року, тоді як згідно оскарженої постанови ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_9 в строк - 23.06.2025 року, у зв'язку з чим він об'єктивно не мав можливості бути повідомленим про необхідність своєї явки. За таких обставин у його діях відсутній склад правопорушення, оскільки неналежне повідомлення унеможливило виконання ним відповідного обов'язку.
Крім того, згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 знято з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_11 - 07.04.2005 року.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пунктів 1,8 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Предметом оскарження у даній справі, є постанова РТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 38 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; - вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); - письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; - забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу(частина друга статті 251 КУпАП).
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Разом з тим, відповідачами, не додано належних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП та правомірність винесення оскаржуваної постанови, не доведена стороною відвідача, тож підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Позивач вказує, що повістку не отримував, а неналежне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично позбавило Позивача права на захист, на подання усних чи письмових пояснень.
Як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення № 3710 від 13.08.2025 року, у ньому відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Стосовно вимоги про визнання протиправними дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 , щодо складання постанови про адміністративне правопорушення № 3710 від 13 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - незаконними слід вказати наступне.
Частиною 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, в даному випадку суд може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, визнання дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 , щодо складання постанови про адміністративне правопорушення № 3710 від 13 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - незаконними не передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України та не є належним захистом прав позивача визначеним законом, а тому в цій частині в задоволенні вимог позивачу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову про накладання адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13 серпня 2025 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 3710 від 13 серпня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ІНФОРМАЦІЯ_13 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Суддя В.В. Самсонова