Справа № 530/1762/25 Номер провадження 33/814/1092/25Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
08 грудня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року,
Постановою судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 02 вересня 2025 року о 22:19 год. в м. Зіньків, вул. Дроздівська, 181, водій ОСОБА_1 керував мопедом, Б/Н, в стані алкогольного сп'яніння. Продув алкотестер Драгер 6810 з результатом 1,13%, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі або змінити постанову в частині накладення штрафу, застосувавши мінімальний розмір штрафу.
Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги норми ст. 33 КУпАП, яка зобов'язує суд встановлювати майновий стан правопорушника, який має значення при застосування розміру стягнення.
Вбачає підстави для скасування постанови в частині накладення штрафу, оскільки його родина є малозабезпеченою, він та дружина є інвалідами, та на їх утриманні перебуває неповнолітня донька 2010 року народження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами є:
протокол серії ЕПР1 №441858 складений 02.09.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ,
роздруківка з алкотестеру Драгер 6810 з результатом проходження огляду 1,13% станом на 22:08 год. 02.09.2025,
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння,
записи з відеореєстратора та бодікамери працівника поліції.
Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не заперечувалися притягнутим ОСОБА_1 .
Не заперечуючи факт керування в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на незадовільний майновий стан як його, так і родини, просить не застосовувати до нього стягнення у вигляді штрафу або застосувати мінімальний розмір штрафу передбаченого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, норми вказаної статті містять обов'язкову адміністративну відповідальність за скоєне правопорушення у вигляді як накладення штрафу, так і позбавлення права керування транспортними засобами. Альтернативи вибору у призначенні покарання норми ст. 130 КУпАП не містять і визначена законом санкція за вказане правопорушення за своєю правовою природою є імперативною.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення визначені ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
У цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, а є виключно імперативною, а відтак не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення, на відміну від загальних положень КПК України, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
За вказаних обставин, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна