Справа № 525/1569/24 Номер провадження 22-ц/814/3130/25Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
27 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.,
судді: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості на заочне рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,
У січні 2025 року Полтавський обласний центр зайнятості, в особі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 09.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості в пошуках роботи. Того ж дня їй було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю з 09.09.2020.
При заповненні заяви про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 повідомляла про те, що вона проінформована про відповідальність за подачу завідомо недостовірних даних чи умисне неповідомлення відомостей, які можуть впливати на прийняття відповідних рішень центром зайнятості.
11.09.2020 ОСОБА_1 була ознайомлена з пам'яткою про права та обв'язки зареєстрованих безробітних під особистий підпис.
03.06.2021 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітної, та припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з особистою заявою відповідачки про відмову від послуг служби зайнятості.
Керуючись Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №7-1, було здійснено обмін даними з ПФУ (ДПА). За результатами звірки встановлено, що відповідачка в період перебування на обліку в Філії з 09.09.2020 по 02.06.2021 отримувала грошову допомогу/компенсацію непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом та мала статус зайнятої особи з 31.08.2020, що суперечить чинному законодавству, та про що не повідомила спеціалістів Філії.
Згідно отриманої відповіді від Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради виявилося, що гр. ОСОБА_1 дійсно отримувала грошову допомогу/компенсацію непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом та мала статус зайнятої особи з 31.08.2020, про що не повідомила спеціалістів Філії та навмисно приховала факт своєї зайнятості на момент звернення.
15.06.2022 фахівцем з питань зайнятості Філії проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним щодо законності отримання громадянкою ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, про що складено відповідний акт №4.
У зв'язку з отриманням грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом та приховуванням даного факту при зверненні до Філії для отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач незаконно отримувала допомогу по безробіттю у період з 09.09.2020 по 02.06.2021, чим завдала збитків державі в сумі 17631 грн. 37 коп.
16.06.2022 було направлено лист повідомлення відповідачу про необхідність повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та копію наказу №4 від 15.06.2022. Кошти на рахунок Полтавського обласного центру зайнятості не надходили.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 17631,37 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що районний не врахував, що у зв'язку з отриманням грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом та приховуванням даного факту при зверненні до Філії для отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач незаконно отримувала допомогу по безробіттю за період з 09.09.2020р по 02.06.2021р. чим завдала збитків державі в сумі 17631 грн. 37 коп.
Звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення». Ця норма чітко визначає, що особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю та отримують відповідні виплати, є зайнятими.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки навмисному замовчуванню фактів, які мали вирішальне значення для отримання допомоги. Зокрема, відповідач була ознайомлена з обов'язком повідомляти про будь-які зміни, що впливають на статус безробітного. Однак вона цього не зробила, діючи усвідомлено і всупереч вимогам закону. Це свідчить про наявність наміру приховати істотні обставини. Таким чином, презумпція добросовісності була спростована на підставі доказів у матеріалах справи. Суд не врахував це, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 09.09.2020 звернулася до Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості з заявою про надання/поновлення статусу безробітного. У заяві просила надати їй статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». Інформувала, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно (а.с. 12).
Крім того, 09.09.2020 відповідач ОСОБА_1 подала до Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с. 11).
09.09.2020 працівником Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості було створено Персональну картку №160120090900001 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Персональна картка скріплена підписами відповідального працівника філії центру зайнятості та відповідача ОСОБА_1 (а.с. 9-10).
11.09.2020 відповідач ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованих безробітних ( а.с. 13).
Згідно листа Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області №139/190/01-13 від 27.01.2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд з 31.08.2020 по теперішній час. Оскільки ОСОБА_2 являється одинокою матір'ю, то відповідно до п.п. 3.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби і т.д. (а.с. 15).
Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат безробітним матеріального забезпечення №4 від 15.06.2022 ОСОБА_1 на момент реєстрації особи як безробітної у Великобагачанській районній філії Полтавського обласного центру зайнятості була зайнятою особою, у зв'язку з отриманням грошової допомоги непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом. Даний факт призвів до незаконної виплати безробітній допомоги по безробіттю за період з 09.09.2020 по 03.06.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума допомоги по безробіттю, отримана ОСОБА_1 за період з 09.09.2020 по 03.06.2021 підлягає відшкодуванню безробітною ОСОБА_1 за неповідомлення про належність до зайнятих осіб (а.с. 16-17).
Згідно розрахунку допомоги по безробіттю за період з 09.09.2020 по 03.06.2021 ОСОБА_3 отримала допомогу на загальну суму 17631,37 грн. (а.с. 18).
Наказом директора Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості №4 від 15.06.2022 наказано забезпечити контроль щодо добровільного повернення коштів в сумі 17631 грн. 37 коп. виплачених безробітній ОСОБА_1 за період з 09.09.2020 по 03.06.2021 як допомогу по безробіттю, протягом 15 календарних днів з дня отримання безробітною повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманих коштів (або з дня ознайомлення з цим наказом). У разі відмови безробітної ОСОБА_1 повернути кошти добровільно, звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості (а.с. 19-20).
Відповідачу ОСОБА_1 направлявся лист «Про відшкодування коштів», лист отриманий останньою 21.06.2022 ( а.с. 21, 22).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд вказав про відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої їй допомоги по безробіттю, оскільки позивачем не було доведено факту недобросовісності з її боку, а отже, відсутні підстави для висновку, що відповідач не мала права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки необхідною умовою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю є виключно недобросовісність з боку набувача, і з огляду на принцип змагальності, саме позивач, який вимагає повернення коштів повинен довести цю обставину.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18) правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції належним чином визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача надмірно виплачених коштів.
У постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 та 24 квітня 2019 року у справі №757/17820/17-ц від 24.04.2019 року, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.
Отже, не доведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання допомоги по догляду за дитиною з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю позивачем є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог.
Крім того, як вірно встановлено районним судом, Великобагачанська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості при взятті на облік відповідача з наданням статусу безробітного і призначення їй допомоги по безробіттю, мала право та була зобов'язана перевірити, зокрема, чи отримує відповідач державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, а також допомогу по догляду за особами з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного, оскільки ці відомості впливали на її статус безробітного та одержання допомоги по безробіттю. Інформація про наявність у відповідача дитини інваліда міститься у заяві про надання/поновлення статусу безробітного.
Отже, центр зайнятості не був позбавлений права перевірити цю інформацію під час прийняття рішення про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Наведені в апеляційній скарзі, доводи є тотожними доводам, висловленим позивачем у позовній заяві, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.
Заочне рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак