Справа № 535/214/25 Номер провадження 33/814/765/25Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
04 грудня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Сідько С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сідько С.І., на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 лютого 2025 року о 17 годині 25 хвилин по вул. Береговій, 18 у сел. Котельва Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ-21101», н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Сідько С.І. просить скасувати постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2025 року та закрити провадженні у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: ОСОБА_1 не порушував приписів ПДР України, не мав ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння та його зупинка поліцією була безпідставною, у зв'язку з чим складені щодо нього процесуальні документи не є належними й допустимими доказами; в матеріалах справи відсутні: направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я, за відсутності якого вимога щодо проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі не є законодавчо обґрунтованою, та акт огляду водія на стан наркотичного сп'яніння; проведений медичний огляд ОСОБА_1 є незаконним, оскільки у висновку лікаря не зазначено вміст і вид наркотичного засобу при лабораторному дослідженні сечі ОСОБА_1 , що є базовим критерієм для встановлення факту й ступеню сп'яніння, а тому відсутні докази перебування ОСОБА_1 18 лютого 2025 року в стані наркотичного сп'яніння; в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про вилучення в ОСОБА_1 посвідчення водія та невідсторонення його від керування транспортним засобом; у порушення приписів ч.2 ст.254 КУпАП поліцейським складено протокол пізніше 24 годин із моменту виявлення особи - з моменту заповнення результату токсикологічного дослідження, не безпосередньо після огляду ОСОБА_1 , за відсутності поважних причин для спізнілого складання цього процесуального документу; поліцією не було залучено свідків для проведення огляду й долучений нею відеозапис небезперервний, через це не є належним і допустимим доказом. Апелянт вважає, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його перебування в стані наркотичного сп'яніння.
Також адвокат Сідько С.І. заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2025 року, зазначає, що; вона першочергово вчасно подала апеляційну скаргу, але до апеляційної скарги не додала договір про надання правової допомоги, у зв'язку з чим їй було повернуто апеляційну скаргу 11 липня 2025 року суддею Полтавського апеляційного суду; повернення апеляційної скарги із зазначеної вище підстави не перешкоджає повторній подачі апеляційної скарги з наданням суду документів на підтверджень повноважень представника.
Суд апеляційної інстанції заслухав особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Сідько С.І., вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2025 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
01 липня 2025 року представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сідько С.І., першочергово подала на вказане вище судове рішення апеляційну скаргу, тобто протягом десятиденного строку з моменту його винесення.
11 липня 2025 року суддею Полтавського апеляційного суду Дряницею Ю.В. повернуто апеляційну скаргу адвоката Сідько С.І. У постанові апеляційного суду зазначено, що адвокат Сідько С.І. надала ордер про надання правової допомоги, але в порушення вимог ч.2 ст.271 КУпАП не долучила договір про надання правової допомоги, тобто не надала належних документів на підтвердження повноважень щодо надання правничої допомоги в Полтавському апеляційному суді.
У справі наявний супровідний лист щодо направлення адвокату копії названого вище судового рішення апеляційного суду 15 липня 2025 року.
16 липня 2025 року представник подала повторно апеляційну скаргу, долучивши до неї свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір та ордер про надання правової допомоги Романюку Ю.В. у суді апеляційної інстанції, а також заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, оскільки адвокатом Сілько С.І. першочергово було подано апеляційну скаргу в межах визначеного законом строку апеляційного оскарження та після її повернення адвокат Сідько С.І. звернулась до суду апеляційної інстанції в розумний строк, об'єктивно необхідний для реалізації процесуальних прав і виконання процесуальних дій (на наступний день після направлення їй копії постанови про повернення апеляційної скарги), долучивши на виконання постанови про повернення апеляційної скарги відповідні документи щодо надання нею правової допомоги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що представнику належить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений із поважних причин.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані наркотичного сп'яніння.
Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
В апеляційній скарзі порушується питання про скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник підтримали апеляційну скаргу.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та є безпідставними.
Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №263481 18 лютого 2025 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_1 по вул. Береговій, 18 у сел. Котельва Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ-21101», н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння (а.с.1).
Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено те, що 18 лютого 2025 року приблизно о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_1 по вул. Береговій, 18 у сел. Котельва Полтавського р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом «ВАЗ-21101», н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією. За результатами візуального огляду ОСОБА_1 , у тому числі реакції зіниць його очей на світло, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння з ознаками такого стану та висунуто йому вимогу щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився і пройшов медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, в ході якого в нього було відібрано зразки біологічного середовища (сечі) для здійснення лабораторного дослідження. 06 березня 2025 року у відділі поліції поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про те, що надійшов висновок за результатами медичного огляду, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, та затим здійснено процедуру складання протоколу за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.4).
Так, згідно з даними висновку медичного огляду КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» №61 від 27 лютого 2025 року за результатами проведеного медичного огляду встановлено перебування ОСОБА_1 , у тому числі під час керування автомобілем, у стані наркотичного сп'яніння (а.с.2).
Об'єктивних підстав ставити під сумнів отримані в медичному закладі результати огляду, дослідження на стан наркотичного сп'яніння, викладені у вказаному вище висновку, який надано компетентним фахівцем - лікарем КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 в межах повноважень лікаря за правилами, передбаченими Розділом ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, не встановлено.
Посилання ж апелянта, які зводяться до того, що поліцією не було долучено акт медичного огляду, позбавлені підстав.
Так, відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я (п.19 у редакції станом на момент проведення огляду, п.18 у чинній редакції).
До того ж, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння видається на підставі акту медичного огляду, в який попередньо за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями вноситься встановлений діагноз (п.п.15, 16 у редакції станом на момент проведення огляду, п.п.14, 15 у чинній редакції).
Положеннями п.5 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2025 року, також передбачено, що в разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я саме висновок про його результати (без акту, на відміну від огляду на стан алкогольного сп'яніння, який здійснюється поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів) долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння).
При цьому, відсутність в матеріалах провадження акту огляду на стан наркотичного сп'яніння не спростовує і жодним чином не ставить під сумнів правильність висновку лікаря щодо результатів огляду, складеного на підставі акту медичного огляду, та, відповідно, не тягне за собою визнання цього медичного висновку неналежним чи недопустимим доказом.
Усупереч доводам апелянта, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, закріплено ряд даних, які мають бути зазначені у висновку медичного огляду та його форму, й ними не передбачено необхідності зазначення в названому вище висновку інформації про вміст і вид наркотичного засобу, який було виявлено в обстежуваної особи.
Водночас слід зазначити, що направлення водія на огляд для визначення стану сп'яніння має виключно організаційно-забезпечувальну функцію та, оскільки в медичному закладі було здійснено огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, то аргументи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд у закладі охорони здоров'я не впливають на правильність і законність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, в медичному висновку №61 від 27 лютого 2025 року підтверджено те, що ОСОБА_1 був направлений на огляд належним суб'єктом - поліцейським патрульної поліції Дяденком М.В.
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
З матеріалів провадження вбачається, що за результатами візуального огляду ОСОБА_1 , у тому числі реакції зіниць його очей на світло, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння з ознаками такого стану, у зв'язку з чим висунуто йому вимогу щодо проходження огляду на стан названого сп'яніння в медичному закладі. Як наслідок, за результатами здійсненого огляду підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає істотних порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння чи безпідставності такої вимоги.
Необгрунтованими є і аргументи представника щодо небезперевності відеозапису, оскільки наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з відеозаписами в сукупності з медичним висновком безперечно підтверджують усі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, цей носій інформації містить повні й вичерпні відомості щодо необхідних обставин справи, а саме щодо обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки поліцією, висування йому вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, доставки його до медичного закладу, здійснення лікарем огляду ОСОБА_1 , відібрання в нього в закладі охорони здоров'я зразків біологічного середовища, а також процедуру оформлення матеріалів провадження щодо ОСОБА_1 поліцією. Тобто наявна відеофіксація відображає всі ті обставини, які необхідні для повного й усебічного встановлення обставин справи, перевірки узгодженості, достовірності доказів.
Доводи апелянта про незалучення поліцією свідків є неспроможними, так як за змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться із залученням двох свідків, по-перше, лише при відсутності факту застосування технічних засобів відеозапису й, по-друге, у випадку проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а не медичного огляду в закладі охорони здоров'я. У той же час, ОСОБА_1 проходив медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та поліцією було забезпечно відеофіксування всих тих обставини, які необхідні для повного й усебічного встановлення обставин справи, перевірки узгодженості, достовірності доказів.
Водночас доводи апеляційної скарги щодо підстави та обставин зупинки автомобіля, питання відсторонення від керування транспортним засобом за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Що стосується аргументів апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про вилучення в ОСОБА_1 посвідчення водія, то вони є неспроможними, оскільки, як убачається з даних протоколу й відеофіксації, в ОСОБА_1 не вилучалось посвідчення водія. Зміст цієї інформації ОСОБА_1 не заперечував під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, вказані вище доводи жодним чином не впливають на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильність і законність притягнення його до адміністративної відповідальності за цією нормою закону.
Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
При цьому, сам ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтвердив факт керування ним транспортним засобом за встановлених місцевим судом обставин, а його посилання на неперебування в стані наркотичного сп'яніння спростовуються даними висновку медичного огляду КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» №61 від 27 лютого 2025 року.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП на складання протоколу про адміністративне правопорушення не протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, то вони позбавлені підстав з огляду на наступне.
За змістом ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частинами 2-4 ст.256 КУпАП регламентовано, що протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Для перевірки ж і встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, формою об'єктивної сторони якого є керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, об'єктивно необхідний певний час, пов'язаний із тривалістю здійснення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, який проводиться фахівцями в медичній галузі.
18 лютого 2025 року поліцією було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , і цього ж дня його доставлено для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння до закладу охорони здоров'я, де в нього було відібрано зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження, необхідні для забезпечення подальшого дослідження щодо стану наркотичного сп'яніння.
Тобто 18 лютого 2025 року, в день виявлення поліцейськими ОСОБА_1 , у них із об'єктиних причин не було даних про його перебування в стані наркотичного сп'ягніння, що унеможливлювало складання в цей день щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
27 лютого 2025 року лікарем складено медичний висновок за результатами медичного огляду про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
06 березня 2025 року в СПД № ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області поліцейським було здійснено за участю ОСОБА_1 процедуру складання та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, у тому числі оголошено ОСОБА_1 зміст протоколу, роз'яснено йому права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і надано ОСОБА_1 можливість надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, що підтверджується змістом відеофіксації та протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення засвідчено підписами ОСОБА_1 без будь-яких доповнень чи зауважень щодо його змісту і порядку складання. За обставин цієї справи протокол складений після отримання уповноваженою особою висновку медичного огляду щодо ОСОБА_1 у час, на який була забезпечена явка ОСОБА_1 до поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст.256 КУпАП складання протоколу здійснюється за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вище тривалість складання протоколу з моменту складання лікарем медичного висновку, за наведених вище конкретних обставин цієї справи, не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не впливає на об'єктивний зміст обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про недопустимість, неналежність чи недостовірність протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не є обставиною для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП і не впливає на можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що жодна з передбачених у вичерпному переліку підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який міститься в ст.247 КУпАП, не пов'язується зі строком складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також положення ч.2 ст.254 КУпАП не визначають правові наслідки в разі несвоєчасного оформлення протоколу уповноваженою на те особою.
Застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні.
Тому при вирішенні питання, чи може наявність певних недоліків/порушень стати підставою для констатації істотного порушення вимог процесуального закону та визнання доказів недопустимими, необхідно врахувати не лише сам факт такого недоліку/порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, з'ясувати, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Європейський суд з прав людини вже розглядав справи, де занадто формальне тлумачення національними судами процесуальних правил призвело до безпідставного непритягнення осіб, щодо яких були вагомі докази винуватості, до юридичної відповідальності й, зокрема, в рішенні у справі «R.B. v. Estonia» від 22 червня 2021 року (заява №22597/16) установив, що спосіб реалізації судом правових механізмів у цілому у названій справі, що призвів до закриття справи з процесуальних підстав, був недосконалим такою мірою, що відбулося порушення ст.ст.3 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, метод «оцінки справедливості процесу в цілому» («fairness of the proceeding taken as a whole») не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Разом з тим, об'єктивних обставин, які були би підставами для визнання наведених вище доказів, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення недопустимими, недостовірними чи неналежними, ставили би під сумнів законність та правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не виявлено.
Таким чином, доводи апелянта, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм (водійське посвідчення серії НОМЕР_2 ), що підтверджується даними довідки СПД №1 ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області та не оспорюється в апеляційній скарзі (а.с.3).
Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Сідько С.І. строк на апеляційне оскарження постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сідько С.І., залишити без задоволення, а постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун