Справа № 524/2559/24 Номер провадження 22-ц/814/2231/25Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
27 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення місця проживання дитини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2025 року,
У березні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини з ним.
Позов обгрунтовував тим, що він з 2001 року перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі шлюб між ними не розірвано, проте відповідач проживає окремо, дитина продовжує проживати з батьком та перебуває на його утриманні та вихованні. Для сина створені належні житлово-побутові умови.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М., просив скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд помилково відмовив у задоволенні позову пославшись на те, що батьки дитини проживають разом, що, на думку суду, свідчить про відсутність спору між сторонами та, відповідно, виключає можливість задоволення позову, оскільки така позиція суду не грунтується на праві та не відповідає правовій позиції Верховного Суду у подібних спорах.
Також вважає помилковим висновок органу опіки та піклування у висновку № 1677 від 18.07.2024, на який послався суд.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
У висновку №1677 від 18.07.2024 року встановлено що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 .
На сьогоднішній день батьками дитини не доведено факт окремого проживання, оскільки малолітній ОСОБА_3 , разом зі своїми батьками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що також повідомляли батьки дитини. Отже, об'єктивні підстави, що можуть свідчити про наявність реального спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
У зв'язку з цим, члени комісії вирішили прийняти рішення про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вважає за недоцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що на сьогоднішній день батьками дитини не доведено факт окремого проживання, оскільки малолітній ОСОБА_3 разом зі своїми батьками проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що повідомляли батьки дитини представникам органу опіки та піклування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків є спірним та це питання не є врегульованим між сторонами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинені і вони не досягли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, що є підставою для його вирішення в судовому порядку на підставі статті 161 СК України.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку Такий правовий висновок, вкладений у Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі № 377/128/18.
Згідно положень статті 161 СК України з урахуванням статті 4 ЦПК України вирішення судом з ким із батьків буде проживати малолітня дитина допускається у разі відсутності між батьками такої згоди.
Так, місцевим судом встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина фактично проживає, а також проживає і мати.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.
Колегія суддів наголошує, що сторони не позбавлені можливості самостійно на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства врегулювати спірні питання щодо місця проживання дітей, а за відсутності згоди звернутися для вирішення спору до органу опіки та піклування або суду повторно.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, їм надана відповідна правова оцінка з урахуванням фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду щодо позовних вимог ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтар Валерія Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль