Справа №295/6411/22 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В.
Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.
01 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
за участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка Михайла Григоровича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельної ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Цимбалюк Михайло Григорович
на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2024 року
встановив:
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити ОСОБА_2 порядок користування належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 125/1313 ідеальних частин від земельної ділянки (кадастровий номер 1810136300:11:014:0033) загальною площею 0,1313 га, відповідно додатку №2 до висновку експерта № 456/03-2017 від 1 березня 2017 року, що на схемі під №6 (зображена фіолетовим кольором) і яка проходить по точках: 25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-35-36-37-38-62-63-25 площею 125,0 кв.м (0,0125 га) зі сторонами (в метрах): 0,87- 2,09- 1,78- 4-24 -4-49- 0,1-5,39-0,13-3,1- 5,15-0,65-7,31-7,6-8,02-2,76-5,92.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2024 року позов задоволено. Встановлено ОСОБА_2 порядок користування належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,0125 га за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 125/1313 ідеальних частин від земельної ділянки (кадастровий номер 1810136300:11:014:0033) загальною площею 0,1313 га відповідно додатку №2 до висновку експерта № 456/03-2017 від 1 березня 2017 року, що на схемі під №6 (зображена фіолетовим кольором) і яка проходить по точках: 25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-35-36-37-38-62-63-25 площею 125,0 кв.м (0,0125 га) зі сторонами (в метрах): 0,87- 2,09- 1,78- 4-24 -4-49- 0,1-5,39-0,13-3,1- 5,15-0,65-7,31-7,6-8,02-2,76-5,92.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 - закрити.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Цимбалюк Михайло Григорович, задоволено частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельної ділянкою.
14 жовтня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка М.Г. про ухвалення додаткового рішення. У заяві представник просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.
На обґрунтування заяви вказує, що представник відповідача у апеляційній скарзі вказав орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Проте наразі відповідач витратила 22 000,00 грн. на надання професійної правничої допомоги, що складаються з підготовки апеляційної скарги (4 000,00 грн.), участі у двох судових засіданнях (6 000,00 грн.), гонорару успіху (12 000,00 грн.). Окрім того, за ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат, понесених на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт - містяться в акті наданих послуг; ціною позову та (або) значенням справи для сторони: щодо вказаної земельної ділянки суди йдуть з 2015 року (справа №295/10592/15-ц), а по цій справі - з 2022 року. У зв'язку з цим, відповідач не могла користуватись земельною ділянкою в тій мірі, якій їй було необхідно через судові процеси. З огляду на вищенаведене, загальна сума витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги складає 22 000,00 грн.
17 жовтня 2025 року від представника позивача надійшло заперечення, у якому просить відмовити в задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Цимбалюка М.Г. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 295/6411/22. У запереченні вказує, що ні відповідач ОСОБА_1 , ні її представник не заявляли до закінчення судових дебатів клопотання про розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи №295/6411/22 Житомирським апеляційним судом. Жодних обґрунтувань поважних причин неподання відповідних доказів до закінчення дебатів матеріали справи також не містять. Під час судового засідання 06.10.2025 року такі доводи не наводилися. Окрім того, на думку представника, заявлений розмір витрат у сумі 22 000,00 грн. є явно неспівмірним із характером і складністю справи, а також з обсягом фактично наданих послуг.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення заяви заперечила.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі №459/2350/23 (провадження №61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, вказавши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.
Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.
У справі, що переглядається встановлено, що в апеляційній скарзі представником відповідача було зазначено, що витрати на судовий збір та правничу допомогу орієнтовно становлять 6 000,00 грн. та докази їх понесення будуть подані в установленому ЦПК України порядку. Із поданої представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Цимбалюком М.Г. заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що заявлені ним витрати у розмірі 22 000,00 грн.- це витрати понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Однак, у матеріалах справи відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу, поданій представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Цимбалюком М.Г. після ухвалення постанови Житомирським апеляційним судом, як докази понесених витрат зазначив в додатку наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги; копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги; копію акту виконаних робіт; копію розрахункової квитанції; докази надсилання сторонам.
Однак, при перевірці апеляційним судом даних, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду «Д3», встановлено відсутність таких доказів, як: копії договору про надання правничої допомоги; копії додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги; копія акту виконаних робіт; копії розрахункової квитанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що неподання разом із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідних доказів понесених стороною скаржника витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови в ухваленні додаткового судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що у цьому конкретному випадку саме сторона відповідача, яка не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції - несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка Михайла Григоровича про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 259, 270, 381, 389 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка Михайла Григоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №295/6411/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельної ділянкою - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 08 грудня 2025 року.
Головуючий Судді