Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4763/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м . Житомирі цивільну справу №274/4763/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у селищі Ружині,
У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021 у розмірі 42724, 00 грн та судові витрати: судовий збір у розмірі 3028, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000, 00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 27.08.2021 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №3918085, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «Міолан» надало позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані відповідно умов такого договору, його додатків та правил. 15.12.2021 між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №15/12-2021-22, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, у відповідності до умов якого позивач набув права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021. В порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, що станом на 10.05.2024 становить 56245,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 48475, 00 грн.; заборгованість за комісією -770 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 42724,00 грн, з яких 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34954,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 770, 00 грн. - заборгованість за комісією.
Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021, яка станом на 10.05.2023 становить 42724,00 грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34954, 00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 770, 00 грн. - заборгованість за комісією. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в сумі 3028, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000, 00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині стягнення усієї суми заборгованості за відсотками та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з нього 3500,00 грн відсотків за користування кредитом, що складає 50% від суми заборгованості за кредитом та буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, судом було неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вказує, що заборгованість відповідача становить 7000,00 грн, при цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 34954,00 грн, яка майже у 5 разів перевищує розмір боргу, тобто становить 499%. Нарахована сума відсотків за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, порушує права споживача. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд мав би встановити співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та врахувати інтереси обох сторін.
11 листопада 2025 року представник ТОВ «Коллект Цент» - Ткаченко М.М. подала відзив на апеляційну скаргу у якому просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, залишити рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року без змін. Вказує, що апелянт не заперечує факт укладення договору, факт видачі кредитних коштів та порушень зобов'язань. Також, апелянт не надає суду доказів, які б підтверджували повне належне виконання відповідачем зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості. Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Договір про споживчий кредит було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до норм ЗУ «Про електронну комерцію» З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Рішенням суду, відповідно до наданих доказів до матеріалів справи, було встановлено, що 27.08.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №3918085. Встановлені рішенням суду факти не спростовані апелянтом, оскільки доказів зворотного він не надав. Таким чином апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Звертає увагу, що у 5 розділі договору про споживчий кредит міститься застереження наступного змісту: позичальник підтверджує, що до укладання договору уважно ознайомився з текстом кредитного договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України. Сторонами було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивачем було обґрунтовано правові підстави нарахування процентів на підставі погодженої сторонами пролонгації дії договору. В тому числі, зазначено, що сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення відсотків за користування кредитом, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 27 серпня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №№3918085, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, ТОВ «Міолан» надало позичальнику кредит в розмірі 7000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані відповідно умов такого договору, його додатків та правил.
Строк кредиту - 30 днів з 27.08.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за його користування - 27.09.2021, комісія за надання кредиту - 770,00 грн, проценти за користування кредитом - 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка( і) полягає(ють), зокрема п.б) в продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного згідно п.1.3., п. 2.3.1.1., п.2.3.1.2 договору. Пролонгація на стандартних базових умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
ТОВ «Міолан» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало кредит в розмірі 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №54804701 від 27.08.2021.
15 грудня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №15/12-2021-22, у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021 року.
Перехід права вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» також підтверджується витягом з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги, реєстром боржників до договору факторингу.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, у відповідності до умов якого, позивач набув права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №3918085 від 27.08.2021.
Перехід права вимоги до позивача підтверджується реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги.
Відповідач свої зобов'язання, взяті відповідно до договору споживчого кредиту №3918085 від 27.08.2021 належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10.05.2024 становить 56245, 00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000, 00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 48475, 00 грн; заборгованість за комісією -770,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 42724,00 грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34954,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 770,00 грн - заборгованість за комісією.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в належний спосіб умови кредитного договору не виконані, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за таким договором.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 27 серпня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №3918085, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, ТОВ «Міолан» надало позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані відповідно умов такого договору, його додатків та правил.
Строк кредиту - 30 днів з 27.08.2021, термін повернення кредиту і спати комісії за надання кредиту та процентів за його користування - 27.09.2021, комісія за надання кредиту - 770,00 грн, проценти за користування кредитом - 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5, 00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6. договору).
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка( і) полягає(ють), зокрема п.б) в продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного згідно п.1.3., п. 2.3.1.1., п.2.3.1.2 договору.
Пролонгація на стандартних базових умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту №3918085 від 27.08.2021 року становить 7000,00 грн - тіло кредиту; 770,00 грн - комісія за оформлення кредиту; 23625,00 грн - відсотки за користування кредитом.
Згідно умов укладеного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., строк кредиту - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,25% в день та 5,00% базова відсоткова ставка.
Умовами договору передбачено пролонгація строку дію договору, але не більше ніж на 60 днів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.
Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 27 серпня 2021 року по 24 листопада 2021 року включно (90 днів), то стягненню підлягає заборгованість за відсотками в розмірі 23625,00 грн.
Із розрахунку: з 27.08.2021 по 25.09.2021 (30 днів) 7000,00 грн х 1,25%= 87,50 грн в день х 30 днів= 2625,00 грн.
У зв'язку із продовженням користування кредитними коштами позичальником, його строк продовжився на 60 днів.
Відтак з 26.09.2021 по 24.11.2021 (60 днів) заборгованість нараховувалась за базовою відсотковою ставкою 5% вдень ( 7000,00 х 5%= 350,00 грн х 60 днів = 21000,00 грн).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом з 27.08.2021 року по 24.11.2021 року у розмірі 23625,00 грн (2625,00 грн відсотки за 30 днів + 21000,00 грн відсотки за 60 днів), що підтверджується і наданим розрахунком заборгованості.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Позивачем не було заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за наслідки невиконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України.
Не надано суду належного розрахунку, щодо нарахування заборгованості по ст. 625 ЦК України.
Крім того, із наявного у матеріалах справи розрахунку, із п. 6,7 вбачається, що заборгованість по ст. 625 ЦК України - 00,00 грн - відсутня.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про стягнення усієї суми заборгованості за відсотками.
Щодо доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що розмір заборгованості по нарахованих відсотках за несвоєчасно виконані зобов'язання є несправедливим у розумінні ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», то таке посилання є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розуміння п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу) яку позивач не нараховував та не заявляв таких вимог у позові.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків змінити, зменшивши розмір заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» з 34954,00 грн до 23625,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, що у відсотковому співвідношенні від ціни позову становить 75,1%, сплачений ТОВ «Коллект Центр» судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2274,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр». В частині розміру витрат на професійну правничу допомогу рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо їх незаконності.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 24,9%, то з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1131,00 грн сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом (4542,00 грн х24,9%).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за відсотками стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за договором споживчого кредиту №3918085 від 27.08.2021 з 34954,00 грн до 23625,00 грн.
Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 29 січня 2025 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» змінити, зменшивши розмір судового збору з 3028,00 грн до 2274,00 грн, а в частині витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 1131,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді