Житомирський апеляційний суд
Справа №296/11590/25 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/11590/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист цивільного права, інтересу при розгляді клопотання від 27 листопада 2015 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Рожкової О.С. в м. Житомирі,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним рішення, дії, бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради при незаконній відмові мати не заборонені законом цивільні права при складанні проекту рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою;
- відшкодувати за рахунок Виконавчого комітету Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 200 000 грн.;
- прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних Виконавчим комітетом Житомирської міської ради при розгляді клопотання від 27.11.2015.
В обґрунтування позову зазначав, що під час розгляду його клопотання від 27 листопада 2015 року Житомирською міською радою здійснено істотні порушення законодавства, чим порушено його цивільні права. Вказує, що порушення законодавства полягають у незаконному порушенні строку, встановленого законодавством для розгляду клопотання від 27.11.2015, так як його клопотання розглянуто на 5 сесії 09 лютого 2016 року, через 70 днів; порушенні п. 8 ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування», оскільки висновок щодо попереднього розгляду клопотання від 27.11.2015 спеціалістами не складався; не врахування документів долучених до клопотання, а саме: копію посвідчення учасника бойових дій, копію графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, листа міської ради №705-6 від 18.09.2015; незаконному викладі в листі №3729/13 від 21.12.2015 висновку, зміст якого суперечить чинному законодавству України, оскільки Генеральний план м. Житомира не розроблявся та не затверджувався. Зазначає, що у листі №3729/13 від 21.12.2015 незаконно об'єднано ст. 17 Генеральний план та ст. 19 Детальний план, оскільки вони затверджуються окремо. Звертає увагу на те, що детальний план території, на якому розташована земельна ділянка не розроблявся. Вказує, що при складанні листа №3729/13 від 21.11.2015 не враховано рішення міської ради №400 від 21.06.2012 та рішення міської ради №193 від 28.03.2003. Також зазначає, що при складанні листа №3729 від 21.11.2015 не враховано фактичну забудову території одноповерховими забудовами. Вказує, що відповідачем не враховано ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Звертає увагу на те, що його клопотання від 27.11.2015 не було включено до регламенту, рішення по ньому на сесії не розглядалося та не приймалося. Вказує, що проект рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з порушення вимог чинного законодавства. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 200 000 грн., адже він зазнав погіршення стану здоров'я, переніс душевні страждання та був позбавлений можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження по даній цивільній справі на підставі п.1. ч.1 ст.186 ЦПК України. Роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду за встановленою підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що його позовна заява відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Вказує, що суд першої інстанції незаконно змінив суть його позовної заяви, не зазначив в ухвалі суть обґрунтування його позовних вимог та незаконно відмовив йому мати не заборонені законом цивільні права. Також зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які він посилався у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Зазначає, що його позов має цивільно-правовий характер. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
До клопотання додано: копію посвідчення учасника бойових дій, копію графічного матеріалу викопіювання зі схеми плану м. Житомира, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки та лист міської ради №705-6 від 18.09.2015.
Відповідно до листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради №3729/13 від 21.12.2015 вбачається, що згідно Генеральному плану м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради №266 від 26.12.2001, земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 знаходиться на території багатоповерхової забудови.
Рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 09.02.2016 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ст. ст. 39, 118, 123 Земельного кодексу України, ст. cт. 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема через невідповідність чинному містобудівному законодавству.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та рішень чи бездіяльності такого органу, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено зі змісту позовної заяви, що ОСОБА_1 вважає, що при розгляді його клопотання від 27.11.2015 та ухвалені за його результати рішення від 09.02.2016 відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 27.11.2015 та ухвалені за його результати рішення від 09.02.2016, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання.
Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про судовий захист цивільного права, інтересу, шляхом визнання незаконним рішення, дії, бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради при розгляді клопотання від 27 листопада 2015 року не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді