про залишення касаційної скарги без руху
08 грудня 2025 року
м. Київ
справа №560/3368/25
адміністративне провадження №К/990/48115/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 560/3368/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
В 2025 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області, відповідач, скаржник) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 17.12.2024 №4.2/2918-2024/Н-2498-23.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 17.12.2024 №4.2/2918-2024/Н-2498-23, з урахуванням виплачених сум.
21.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), а також на пункт перший частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24, від 08.10.2025 у справі №560/12997/24, від 08.10.2025 у справі № 560/11402/24, від 08.10.2025 у справі № 560/15025/24.
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд установив, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, всупереч цим вимогам заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Натомість скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
При розгляді та вирішенні клопотання скаржника Суд враховує наступне.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 09.07.2011 № 3674-VІ (далі - Закон №3674-VI) встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Скаржник у своєму клопотанні просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з обмеженням фінансування коштів, призначених для сплати судового збору та відсутністю затвердженого бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік, оскільки діяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснюється відповідно до тимчасового кошторису, яким не передбачено коштів для сплати судового збору.
Інших обґрунтованих доводів відповідач не наводить, належних та допустимих доказів не надає.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 1 937,92 грн (1 211, 20 грн Х 200% Х 0,8).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Призначення платежу: *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
У разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута скаржнику в порядку, встановленому статтею 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 560/742/25.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 560/3368/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: С. М. Чиркін
Судді Я. О. Берназюк
В.М. Кравчук