08 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/13975/24
адміністративне провадження № К/990/16169/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Самойлюк Г.П.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, скаржник, Управління), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії, невиплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Управління перерахувати розмір пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з дати припинення виплат 01 травня 2016 року та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, із зазначенням прізвища та ім'я, відповідно посвідченої банком заяви.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15 вересня 2023 року повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №420/6968/22, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком з 01 травня 2016 року у розмірі 1207,91 грн, а також нараховано борг за період з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2023 року у сумі 106296,08 грн і пенсію за вересень 2023 року - 1207,91 грн. Однак загальна сума 107503,99 грн не була зарахована банком через невідповідність реквізитів рахунку даним пенсіонера. Оскільки кошти були нараховані, але не виплачені з причин, що не залежать від Пенсійного фонду, Управління зазначило про відсутність підстав для виплати компенсації та неможливість надати довідку про фактично виплачену пенсію, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо поновлення ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01 травня 2016 року в твердому розмірі, без обов'язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року, про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений банківський рахунок.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року з урахуванням підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону № 1058-IV та з проведенням компенсації втрати частини доходів на визначений пенсіонером банківський рахунок, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Управління, виконуючи рішення суду про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року, безпідставно визначило її у фіксованому розмірі 1207,91 грн, не врахувавши щорічні масові перерахунки, індексації та підвищення, передбачені статтями 28, 42 Закону №1058-IV і постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд зазначив, що такий підхід суперечить вимогам законодавства, оскільки позивач після поновлення виплати користується всіма правами на індексацію та перерахунок пенсії, незалежно від того, що її поновлено за рішенням суду. Крім того, суди попередніх інстанцій установили протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року про перерахування пенсії на банківський рахунок, поданої відповідно до Порядку №22-1 і Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30 серпня 1999 року (далі - Порядок №1596), та відсутність рішення про виплату чи відмову у виплаті пенсії.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 19 Порядку №1596 за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7. Так, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправну бездіяльність Головного управління, яка полягала у нерозгляді заяви позивача від 03 грудня 2021 року про поновлення виплати пенсії на визначений банківський рахунок.
8. Однак, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення пункту 19 Порядку №1596, що призвело до неправильного вирішення спору.
9. Головне управління вчиняло активні дії для виконання рішення суду та виплати пенсії позивачу в такому порядку:
- спочатку грошові кошти у сумі 106296,08 грн були направлені на рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», однак повернуті у зв'язку із закриттям рахунку.
- згодом, на підставі заяви позивача від 03 грудня 2021 року, суму 107503,99 грн було направлено на рахунок в АТ «Ощадбанк».
- ці кошти були повернуті банківською установою з причини невідповідності реквізитів, а саме розбіжності у повному імені, по батькові та прізвищі (ПІБ) власника рахунку та пенсіонера.
10. Повернення коштів банком є правомірною дією, яка прямо передбачена пунктом 19 Порядку №1596. Таким чином, незарахування коштів відбулося не через протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а внаслідок обставин, відповідальність за які не може бути покладена на пенсійний орган.
11. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої положеннями пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 19 Порядку №1596 у подібних правовідносинах. Зокрема, не вирішено питання розмежування відповідальності між пенсійним органом, банківською установою та пенсіонером у випадках, коли виплата пенсії неможлива через некоректні або неактуальні дані рахунку, надані самим одержувачем.
12. Відповідач просить сформувати висновки у подібних правовідносинах:
-чи є дії пенсійного органу з перерахування коштів, які згодом були повернуті банком на законних підставах (пункт 19 Порядку №1596), належним виконанням обов'язку щодо виплати пенсії;
-чи можна вважати такі дії протиправною бездіяльністю, якщо пенсійний орган не має можливості самостійно змінити чи перевірити банківські реквізити пенсіонера.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 квітня 2025 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/13975/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 грудня 2025 року.
16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
17. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено позивачу в кабінет Електронного Суду 18 червня 2025 року о 21:17.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджено Протоколом №50231 від 06 липня 2009 року.
19. Сторонами не заперечується, що позивачу у зв'язку з виїздом за кордон виплату пенсії припинено.
20. 13 січня 2020 року позивач через свого представника звернувся до Управління із заявою про поновлення пенсії за віком. Листом від 04 вересня 2020 року №7926-7802/КО-02/8-1500/20 відповідачем роз'яснено про відсутність законодавчих підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.
21. Рішенням суду від 25 березня 2021 року у справі № 420/14792/20 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути по суті заяву від 13 січня 2020 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22. На виконання вказаного рішення суду відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 та рішенням від 30 квітня 2021 року у поновленні пенсії позивачу відмовив.
23. Листом Управління від 01 квітня 2022 року надіслано рішення від 30 квітня 2021 року про відмову в поновленні виплати пенсії.
24. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати його рішення 30 квітня 2021 року; - зобов'язати Управління перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01 жовтня 2017 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
25. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №420/6968/22 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у поновленні пенсії від 30 квітня 2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення.
26. На виконання зазначеного рішення суду, рішенням Управління № 155350016331 від 11 серпня 2023 року позивачу поновлено виплату пенсії з 01 травня 2016 року відповідно до Закону №1058-IV у розмірі на час припинення виплати пенсії (01 травня 2016 року, грошового атестату № 3504 від 03 листопада 2015 року) у розмірі 1207,91 грн.
01 вересня 2023 року позивач звернувся до Управління із заявою, в якій просив повідомити стан виконання рішення суду по справі № 420/6968/22; повідомити підстави нездійснення перерахунку розміру пенсії з 2016 року; перерахувати розмір пенсії згідно законодавства; виплатити компенсацію втрати частини доходу; пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на визначений банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк»; надіслати на адресу листування довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , з 01 січня 2015 року по вересень 2023 року; надіслати на адресу листування виписку з протоколу про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; повідомити дату та спосіб виплати пенсії.
27. До заяви додано: заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року; картку платника податків; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
28. Листом Управління від 15 вересня 2023 року повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі № 420/6968/22, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 01 травня 2016 року відповідно до Закону № 1058- IV у розмірі 1207,91 грн (на час припинення виплати пенсії - 01 травня 2016 року).
29. Позивач, вважаючи протиправним розрахунок пенсії, а саме здійснення останньої без врахування автоматичних масових перерахунків, невиплати компенсації, індексації, звернувся до суду.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
31. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
32. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
34. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
35. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
37. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
38. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
39. Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
40. Поряд із цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
41. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом №1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.
42. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
43. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
44. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
45. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
46. Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина перша статті 43 Закону № 1058-IV).
47. Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
48. Статтею 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
49. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
50. Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено.
Виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
51. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо непроведення перерахунку позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням підвищень та індексації, передбачених чинним законодавством про пенсійне забезпечення.
52. Враховуючи, що позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення наступних перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду.
53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу поновлено виплату пенсії з 01 травня 2016 року на виконання рішення суду, загальна сума доплати за період з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2023 року складає 106296,08 грн. Водночас, відповідач визначив розмір пенсії позивача - 1207,91 грн на місяць, та зазначив, що пенсія позивача масовим перерахункам не підлягає.
54. Своєю чергою, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року не містить будь-яких обмежень та застережень щодо поновлення пенсії лише у певному розмірі та що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
55. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
56. Аналогічні положення передбачені частиною другою статті 7 Закону №1058-IV.
57. Отже, при поновленні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно визначено, що пенсія не підлягає загальним перерахункам, за наявності визначених законом підстав, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
58. Суд зауважує, що за аналогічних правовідносин Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 наголосив, що зобов'язання поновити пенсію позивачу не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розмірі. Позивачу, незалежно від місця проживання, розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в Україні. В іншому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивача на належне пенсійне забезпечення.
59. Аналізуючи вищевикладене, Суд наголошує, що право позивача на отримання пенсії та на належне пенсійне забезпечення є невід'ємним конституційним правом, гарантованим статтею 46 Конституції України та міжнародними зобов'язаннями держави у сфері соціального захисту. Пенсія, як майнове право, належить особі з моменту виникнення підстав для її призначення і не може бути обмежена чи звужена внаслідок дій або бездіяльності органів Пенсійного фонду.
Закон №1058-IV не передбачає жодних винятків чи особливих режимів обмеження прав пенсіонерів, пенсія яких була поновлена за рішенням суду або які проживають за межами України. Усі застраховані особи користуються однаковим правом на перерахунок, індексацію та підвищення пенсії за загальними правилами. Будь-яке відхилення від цього порядку, у тому числі встановлення «твердого» розміру пенсії без урахування індексацій і масових перерахунків, є необґрунтованою та невиправданою диференціацією, що суперечить принципам рівності та недискримінації.
Отже, позиція відповідача про відсутність підстав для застосування перерахунків до пенсії позивача фактично призводить до необґрунтованого звуження обсягу пенсійних прав, що є неприпустимим та прямо суперечить Конституції України.
У зв'язку з цим вимоги позивача щодо виплати пенсії в належному, законодавчо визначеному розмірі, що відповідає положенням Закону №1058-IV, починаючи з 01 травня 2016 року, узгоджуються з його конституційно гарантованим правом на пенсійне забезпечення та статусом застрахованої особи, а відтак підлягають задоволенню.
60. На цій підставі висновок судів попередніх інстанцій про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01 травня 2016 року відповідно до вимог Закону №1058-IV, на підставі документів пенсійної справи та з урахуванням передбачених законом підвищень і індексацій, є правильним та обґрунтованим.
61. При цьому відповідачем у касаційній скарзі не наведено жодного аргументу чи належного правового обґрунтування, яке б спростовувало зазначені висновки судів або ставило під сумнів правомірність проведення відповідного перерахунку.
62. Разом з тим, окремої правової оцінки потребують висновки судів щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
63. Суди попередніх інстанцій, визнаючи обґрунтованими вимоги позивача в цій частині, виходили з того, що невиплата пенсії позивачу відбулася з вини держави в особі її компетентних органів, що, відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV, зумовлює обов'язок нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів незалежно від строку такої невиплати.
64. Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
65. За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
66. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
67. Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
68. Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
69. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою КМУ затверджено Порядок №159.
70. Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
71. Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
72. Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
73. Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.
74. Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
75. Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
76. Суди попередніх інстанцій встановили, що основні суми доходу, нараховані на виконання судового рішення у справі №420/6968/22, не виплачені позивачеві, що не заперечується сторонами.
77. Враховуючи, що нараховані відповідачем позивачу суми, вчасно не виплачені, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині є передчасним.
78. Аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:
нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;
має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;
відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.
Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.
Законодавець чітко визначив, що обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов'язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.
Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов'язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов'язку.
79. Таким чином, хоча право позивача на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III є безспірним у зв'язку з доведеним фактом нарахування, але невиплати пенсії, це право на момент звернення до суду не було порушене. У зв'язку з цим воно не може бути предметом судового захисту у цій справі, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідача виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов'язок виникне - тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.
80. Виходячи з викладеного, вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб'єктом владних повноважень відповідного обов'язку.
81. Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову в цій частині з наведених підстав не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.
82. Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, де, зокрема, Суд наголосив на передчасності вимог позивача про нараховування і виплату компенсації до дня повної виплати сум недоплаченої пенсії відповідно до Закону № 2050-III.
83. У зв'язку з наведеним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів суперечать правовій природі компенсації, визначеній Законом №2050-III, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та підлягають скасуванню в цій частині.
84. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про виплату пенсії на визначений банківський рахунок, колегія суддів зазначає таке.
85. Суд зауважує, що статтею 47 Закону №1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
86. Отже, пенсія виплачується через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
87. Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках урегульований постановою КМУ № 1596.
88. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що остання визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
89. Згідно із пунктом 2 постанови КМУ № 1596, уповноваженими банками є банки, визначені відповідно до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1231.
90. Відповідно до пункту 6 постанови КМУ № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
91. При цьому абзац 2 пункту 6 постанови КМУ № 1596 визначає, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 269 та від 20 березня 2022 року № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".
92. Пункт 10 Порядку №1596 встановлює, що заява про виплату пенсії подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду або може бути прийнята через установу уповноваженого банку; заява підлягає реєстрації та приймається за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, вік та місце проживання. Законодавець також допускає електронну форму звернення.
93. За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: - списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; - опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
94. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відкрито рахунок, у ТВБВ № 10015/0602 ОПЧ філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Проте, пенсійний орган листом повідомив позивача, що згідно заяви від 3 грудня 2021 року про виплату пенсії через банківську установу на поточний рахунок, відкритий у ТВБВ № 10015/0602 ОПЧ філії-Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», нараховано у вересні 2023 року пенсію за вересень 2023 року в сумі 1207,91 грн та борг за період з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2023 року в сумі 106296,08 грн. У вересні 2023 року кошти на загальну суму 107503,99 грн не зараховані банківською установою на поточний рахунок, оскільки рахунок не відповідає реквізитам пенсіонера по ПІБ. Кошти нараховані, але не виплачені з причин, які не залежать від органів Пенсійного фонду.
95. У касаційній скарзі відповідач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 19 Порядку №1596. Скаржник стверджує, що Управління вчиняло всі необхідні дії для виплати пенсії, однак банківські установи повертали кошти через обставини, які не залежать від органу Пенсійного фонду. Відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що повернення коштів банком у зв'язку з некоректними реквізитами є правомірною дією банківської установи відповідно до пункту 19 Порядку №1596, а тому незарахування коштів не може вважатися наслідком протиправної бездіяльності Управління.
96. Аналізуючи такі доводи, Суд вказує наступне.
97. Пунктом 19 Порядку 1596 передбачено, що після зарахування коштів на поточні рахунки одержувачів уповноважений банк завіряє списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та описи до них і не пізніше ніж через два робочих дні після останньої дати виплати у кожному виплатному періоді повертає органам Пенсійного фонду України та органам соціального захисту населення другий примірник списків і по одному примірнику описів до них.
Незараховані суми пенсій та грошової допомоги не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів повертаються уповноваженим банком Пенсійному фонду України та органам соціального захисту населення. При цьому робиться відповідна відмітка на другому примірнику списків та описів до них.
Суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі:
невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списку, даним поточного рахунка одержувача;
наявності даних про смерть одержувача, набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
закриття поточного рахунка;
письмової вимоги органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення;
коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов'язковим пред'явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання.
Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
98. Крім того, пунктом 23 цього Порядку встановлено, що повернуті Пенсійному фонду України та органам соціального захисту населення незараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги згідно з відмітками уповноважених банків у списках вносяться органами Пенсійного фонду України та органами соціального захисту населення у відповідний розділ особового рахунка одержувача. Залежно від причини незарахування органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення вносять зміни до реквізитів поточних рахунків або тимчасово зупиняють перерахування коштів за цими поточними рахунками в установи уповноважених банків.
99. Аналізуючи зазначені положення Суд вказує, що пункти 19 і 23 Порядку №1596 комплексно регламентують механізм реагування на випадки, коли нараховані органом Пенсійного фонду суми пенсії не можуть бути зараховані на банківський рахунок одержувача.
Пункт 19 визначає:
- підстави, за яких уповноважений банк відмовляє у зарахуванні коштів (зокрема, невідповідність реквізитів, закриття рахунка, відсутність ідентифікації одержувача, смерть особи тощо);
- обов'язок банку повернути незараховані кошти Пенсійному фонду не пізніше наступного операційного дня, із зазначенням причини незарахування;
- обов'язок Пенсійного фонду відобразити повернуті кошти в особовому рахунку пенсіонера та вжити подальших дій відповідно до встановленої причини.
Пункт 23 конкретизує подальші обов'язки Пенсійного фонду, зокрема:
- з'ясувати причину незарахування з метою усунення технічних або документальних недоліків, шляхом уточнення реквізитів, витребування додаткових документів чи відомостей;
- тимчасово зупинити перерахування коштів на конкретний рахунок, якщо причина незарахування не усунута;
- забезпечити вжиття всіх заходів, необхідних для подальшого здійснення належної виплати пенсії.
100. Таким чином, ці положення покладають на Пенсійний фонд не лише обов'язок відображати повернуті кошти у бухгалтерському обліку, а й активний процесуальний обов'язок забезпечити подальшу реалізацію права особи на отримання пенсії, у тому числі шляхом витребування нових або уточнення вже наявних документів, необхідних для здійснення відповідних виплат.
101. Повернення банком незарахованих сум відповідно до пункту 19 Порядку №1596 не припиняє обов'язку Пенсійного фонду забезпечити фактичну виплату пенсії та не звільняє його від активних дій, необхідних для усунення причин незарахування. Орган Пенсійного фонду, отримавши від банку інформацію про розбіжності у реквізитах, зобов'язаний:
- належним чином повідомити пенсіонера про виявлені розбіжності;
- витребувати уточнені реквізити чи документи;
- внести відповідні зміни до пенсійної справи та способу виплати у разі підтвердження правильних даних;
- ухвалити передбачене Порядком №22-1 рішення за результатами розгляду поданої заяви.
Сам факт повернення коштів банком не свідчить про належне виконання обов'язку щодо виплати пенсії.
102. Водночас наведені положення Порядку №1596 регулюють виключно технічний механізм зарахування пенсійних виплат на банківські рахунки та порядок реагування на випадки їх незарахування. Проте спірні правовідносини у цій справі зумовлені не самим фактом повернення коштів банком, а насамперед поданням позивачем заяви про поновлення виплати пенсії та визначення способу її отримання. Порядок подання, перевірки, розгляду та вирішення таких заяв врегульований спеціальним нормативним актом - Порядком №22-1, що прямо випливає з положень пунктів 1.1 та 4.1 цього Порядку, які покладають на орган Пенсійного фонду обов'язок прийняти заяву, перевірити подані документи та ухвалити відповідне рішення за результатами її розгляду.
103. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до принципу офіційності (стаття 9 Закону №2073-IX) суб'єкт владних повноважень зобов'язаний активно з'ясовувати всі обставини, необхідні для вирішення поданої заяви, а не покладати весь тягар усунення технічних розбіжностей на заявника.
104. Хоча сам по собі розрахунковий рахунок не містить інформації про особу власника рахунку та не дозволяє органу Пенсійного фонду встановити, на кого він відкритий, це не звільняло відповідача від обов'язку здійснити дії, передбачені Порядком №22-1, а саме: повідомити заявника про виявлену розбіжність, витребувати уточнені реквізити або підтвердні документи, надати можливість усунути недоліки та ухвалити рішення за результатами розгляду заяви.
105. Невчинення цих дій, попри наявність заяви та отриману від банку інформацію про незарахування коштів, а також відсутність рішення у формі, передбаченій Порядком №22-1, свідчать про недотримання відповідачем встановлених законом стандартів адміністративної процедури та утворюють протиправну бездіяльність.
106. Саме тому для оцінки правомірності дій (бездіяльності) відповідача щодо розгляду заяви, поданої позивачем 03 грудня 2021 року підлягають застосуванню приписи Порядку №22-1 як спеціального акта, що визначає порядок ухвалення відповідних рішень.
107. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21, де Суд наголосив, що заява про поновлення виплати пенсії, подана пенсіонером або його представником, підлягає обов'язковому розгляду Пенсійним фондом відповідно до вимог Порядку №22-1.
108. Положеннями Розділу ІV Порядку №22-1 сформовано комплексну, детально врегульовану процедуру прийняття, оформлення та розгляду заяв, пов'язаних із призначенням, перерахунком та поновленням виплати пенсій. Зокрема, пункт 4.3 Порядку №22-1 встановлює імперативний обов'язок органу пенсійного фонду ухвалити рішення за результатами розгляду заяви не пізніше десяти днів після її надходження (з можливістю продовження строку лише у визначеному порядку). Рішення має бути оформлене належним чином, підписане посадовою особою, внесене до електронної пенсійної справи та повідомлене заявнику.
109. Пункт 4.7 закріплює вимогу про повний, всебічний та об'єктивний розгляд усіх поданих документів та обов'язковість повідомлення особи про ухвалене рішення із зазначенням мотивів та порядку оскарження. Саме наявність рішення суб'єкта владних повноважень є юридичним фактом, що підтверджує виконання органом пенсійного фонду передбачених законом повноважень.
110. Таким чином, Порядок №22-1 покладає на орган Пенсійного фонду не лише обов'язок формального прийняття заяви, але й обов'язок здійснити її розгляд, що, у випадку подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, включає:
перевірку правильності оформлення заяви та документів;
аналіз реквізитів, у тому числі банківського рахунку;
встановлення відповідності документів вимогам законодавства;
витребування у заявника додаткових відомостей у випадку виявлення розбіжностей або недоліків;
ухвалення мотивованого рішення за результатами розгляду.
111. У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов'язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.
112. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, Пенсійний фонд України є адміністративним органом, а заява позивача про поновлення виплати пенсії та здійснення виплати на визначений банківський рахунок є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.
113. Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний:
діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;
офіційно з'ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;
прийняти мотивоване рішення у розумний строк;
забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.
114. У контексті Закону №2073-IX Пенсійний фонд України, розглядаючи заяву про поновлення або спосіб виплати пенсії, зобов'язаний:
офіційно з'ясувати всі обставини справи, включно з правильністю банківських реквізитів;
забезпечити заявнику можливість участі у процедурі, у тому числі шляхом повідомлення про виявлені розбіжності;
витребувати додаткові документи у разі потреби;
ухвалити мотивоване та оформлене рішення, яке може бути оскаржене.
Самоусунення від цих дій, у тому числі неприйняття рішення суб'єктом владних повноважень, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
115. За таких обставин обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що неналежне реагування відповідача на подану заяву, невчинення дій, прямо передбачених Порядком №22-1, та відсутність рішення за її результатами свідчать про протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду, що порушує встановлені законодавством стандарти адміністративної процедури та права позивача на належний розгляд звернення. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків, а посилання скаржника на неправильне застосування судами пункту 19 Порядку №1596 є безпідставним, адже цей пункт регулює технічні аспекти зарахування нарахованих сум пенсії на банківські рахунки та порядок їх повернення банком, тоді як спір у даній справі стосується саме обов'язку Пенсійного фонду розглянути заяву від 03 грудня 2021 року відповідно до вимог Порядку №22-1 та ухвалити рішення за результатами її розгляду.
116. Водночас щодо висновків судів попередніх інстанцій про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок колегія суддів вказує, що відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:
позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;
орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.
117. Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов'язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
118. Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23.
119. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач не ухвалив жодного розпорядчого рішення за результатами розгляду заяви позивача про виплату пенсії на банківський рахунок і фактично обмежився листуванням. Разом з тим висновок судів про необхідність безпосереднього зобов'язання Пенсійного фонду здійснити виплату на зазначений рахунок є передчасним, оскільки зобов'язання відповідача безпосередньо здійснити таку виплату без проведення органом Пенсійного фонду передбачених Порядком №22-1 дій з офіційного з'ясування обставин та перевірки відповідності банківських реквізитів даним пенсійної справи не виключає повторення ситуації повернення коштів банком, яка вже мала місце раніше.
120. Верховний Суд наголошує, що адміністративний суд не підміняє суб'єкта владних повноважень і не перебирає на себе компетенцію щодо здійснення технічних та процедурних дій, прямо віднесених до повноважень органу Пенсійного фонду України, зокрема, перевірки реквізитів рахунку та проведення ідентифікації одержувача. За умов, коли відповідач не виконав обов'язку ухвалити рішення за результатами поданої заяви, належним та ефективним способом захисту, який відповідає вимогам статті 245 КАС України та забезпечує реальне відновлення прав позивача, є зобов'язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву від 03 грудня 2021 року та ухвалити мотивоване рішення з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов'язків.
121. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
122. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
123. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
124. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню у частині зобов'язання Пенсійного фонду здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів та зобов'язання здійснити виплату пенсії на визначений банківський рахунок, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Ухвалити у відповідній частині нове рішення:
У частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів - відмовити у задоволенні позову.
У частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок - позов задовольнити частково; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року про виплату пенсії на визначений банківський рахунок відповідно до вимог Порядку №22-1 та ухвалити мотивоване рішення за результатами її розгляду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін