Справа № 760/29640/23
Провадження №2/760/1892/25
08 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Акваріум Плюс», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців з 24 липня 2019 року, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, що становить 459,98 грн та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач ОСОБА_1 з 29 грудня 2013 року по 24 липня 2019 року працював на посаді інженера з організації експлуатації та ремонту в ТОВ «Акваріум Плюс». Згідно з наказом №5-К від 24 липня 2019 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При цьому, у день звільнення з позивачем не проведено повного розрахунку. У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Акваріум Плюс» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати. 16 листопада 2022 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/4097/20 позов було задоволено, стягнуто з ТОВ «Акваріум Плюс» заборгованість по виплаті заробітної плати. Однак, станом на день звернення до суду із даним позовом розрахунок з позивачем так і не проведено. Тому просить стягнути з відповідача 107360 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2023 року для розгляду указаної справи визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою від 18 грудня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до позовної заяви було направлено за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600245890211 рекомендований лист з додатками було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 29 жовтня 2013 року по 24 липня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді інженера з організації експлуатації та ремонту в ТОВ «Акваріум Плюс».
Відповідно до наказу №5-к від 24 липня 2019 року позивача звільнено з посади за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року у справі №760/4097/20 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Акварім Плюс» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати було задоволено. Стягнуто з ТОВ «Акварікм Плюс» на користь ОСОБА_1 23294 грн невипаченої заробітної плати.
Позивач стверджує, що станом на дату подання даної позовної заяви до суду, відповідачем так і не був проведений належний розрахунок з останнім, рішення суду не виконане.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.
Як зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника..
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст.117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов'язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.
Крім того, згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
За п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому, згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ТОВ «Акваріум Плюс» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 24 липня 2019 року, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, що становить 459,98 грн.
Згідно довідки про доходи №АКВ00000003 від 11 листопада 2019 року, виданої ТОВ «Акваріум Плюс», заробітна плата позивача у травні 2019 року нарахована у розмірі 9077,99 грн, відпрацьовано - 21 робочих днів, у червні 2019 року нараховано 8861,47 грн, відпрацьовано 18 робочих днів.
Таким чином, середньоденний заробіток позивача на день звільнення становить 459,98 грн (9077,99 грн + 8861,47грн = 17939,46 грн - дохід за відпрацьовані два останні місяці перед звільненням) : 39 робочі дні (21 робочих днів у травні 2019 року + 18 робочих днів у червні 2019 року).
Згідно розрахунку, наданого позивачем, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.07.2019 по 15.12.2023 року становить 511037,78 грн (459,98 грн - середньоденний заробіток позивача на день звільнення х 1111 днів - кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 24 липня 2019 року).
Вказаний розрахунок відповідає вимогам для розрахунку згідно з п.8 Порядку.
Разом з тим, позивач стверджує, що дана сума середнього заробітку за час невиплати заробітної плати є досить велика, а тому, просить стягнути суму середнього заробітку у розмірі 107360 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.07.219 по 15.12.2023 року складає 511037,78 грн, однак позивач просить стягнути суму в розмірі 107360 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку в межах заявлених позовних вимог - 107360 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 180/683/13 від 25 липня 2018 року роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому зазначена сума середнього заробітку є тією сумою коштів, з якої в подальшому відповідач здійснює утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Як вбачається з довідки про доходи, виданої ТОВ «Акваріум Плюс» Богдановському нарахована заробітна плата у травні 2019 року у розмірі 9077,99 грн, з яких утримано - 1770,21 грн, у червні 2019 року нараховано 138808861,47 грн, утримано - 1727,98 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.07.2019 року по 15.12.2023 року у сумі 1073260 грн, з якої в подальшому відповідач має здійснити утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1073,60 грн на відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,- задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» на користь ОСОБА_1 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24 липня 2019 року по 15 грудня 2023 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок на відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс», адреса місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26Д, код ЄДРПОУ 37616876.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова