Справа № 756/15407/24
Провадження № 2/756/1561/25
Іменем України
(заочне)
08 грудня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
за участі секретаря - Донеско А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справуТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання зобов'язання за умовами кредитного договору № 10004637769 від 22 жовтня 2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Інвест Фінанс») та ОСОБА_1 (далі - Боржник) про надання фінансового кредиту на суму з урахуванням відсотків за користування таким - 22915,80 грн.
В обґрунтування вимог зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»; Фактор) та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (далі - Клієнтом) укладено договір факторингу №556/ФК-22 від 5 вересня 2022 року, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. При цьому в позові представник позивача зазначив, що у разі своєї неявки не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, а у разі неявки відповідача не проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, за наявними у справі матеріалами та відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалити заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи та докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
22 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Спеціальні умови № 10004637769 до Договору кредитної лінії № 107626 від 7 вересня 2021 року, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 6000 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, строком на 30 днів, а останній зобов'язався повернути таку ж суму у день закінчення строку кредиту та сплатити проценти у розмірі 1,33 % від суми кредиту (підпункти 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 пункту 1.1 Спеціальних умов).
Згідно зі змістом пунктів 3.1, 3.3 Договору кредитної лінії № 107626 проценти нараховуються щоденно, проте у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений відповідними Спеціальними умовами (за умови відсутності чинних Угод про продовження), особливі умови, встановлені для Позичальника Програмою лояльності, втрачають сил та застосовується базова процентна ставка у розмірі 2,33% (пункт 1.1.4 Спеціальних умов).
Відповідно до розрахунку заборгованості сума непогашеного зобов'язання, у межах строку нарахування процентів, передбаченого у Договорі, становить 6000 грн наданого кредиту та 16915,80 грн відсотків, а всього 22915,80 грн.
5 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з даними з Реєстру боржників передбачені у Додатку № 1 до Договору факторингу №556/ФК-22 від 5 вересня 2022року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 10004637769, у сумі 22915,80 грн.
Як вбачається з зазначеного договору кредиту, такий укладено із використанням електронного підпису ОСОБА_1 , на вказаний ним картковий рахунок.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, як Боржника перед позивачем, як Фактором - становить 22915,80 грн, що підтверджується вказаним договором та відповідним розрахункос, які нараховані на дату відступлення права вимоги за договором факторингу.
ІV. Зміст спірних правовідносин
Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов'язання Боржником за договором кредиту, який наданий фінансовою установою (Клієнтом) та право на який відступлений Фактору згідно з договором факторингу.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
V. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти бо інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами статей 1047 та 1055 ЦК України передбачено, що договір позики та кредиту укладаються у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеною наявність заборгованості за договором кредиту №10004637769 від 22 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 і презюмує його дійсність на підставі вимог статті 204 та частини 2 статті 1081 ЦК України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів погашення відповідачем заборгованості перед кредитором та/або Фактором, що порушує право останнього.
Отже, порушене право грошової вимоги за договором факторингу, укладеним між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» від 5 вересня 2022 року № 556/ФК-22 на загальну суму 22915,80 грн, підлягає захисту.
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з чим, згідно з вимогами статей 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Крім того, враховуючи те, що позивач надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та підтвердив здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги, керуючись вимогами частини 3 статті 137 ЦПК України, суд вважає необхідним також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн.
Вирішуючи питання співмірності таких витрат, суд враховує вимоги частини 4 статті 137 ЦПК України та правий висновок, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8422,40 грн судових витрат.
На підставі викладеного, статей 1, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1081 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 ЦПК України, суддя -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у розмірі 22915 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп. заборгованості та 8422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ - 42649746, адреса: 07406, Київсбка обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1)
Відповідач: ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 8 грудня 2025 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА