Справа №:755/23810/25
Провадження №: 1-кс/755/4621/25
"06" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040003801 від 03.12.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, освіта середньо-технічна, працюючого неофіційно вантажником, одруженого, без постійного місця реєстрації на території України, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-16.05.2011 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, звільнений по відбуттю строку покарання;
-щодо якого в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває на розгляді обвинувальний акт за в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181010001628 від 28.07.2025 року, за ч.2 ст.263 КК України,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
Слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного ОСОБА_4 , враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, який в подальшому продовжений та діяв на день вчинення злочину, належних висновків для себе не зробив, та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Так, у ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, під час перебування у не встановленому досудовим розслідуванням місці та невстановлений час, проте, не пізніше 13 години 18 хвилин, 03.12.2025 року, виник злочинний протиправний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння, чужим майном, а саме грошовими коштами, які знаходяться в приміщенні аптеки, за адресою: м. Київ, вулиця Миропільська, 39, в місті Києві, що належить ТОВ «Геліантус», поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я працівника аптеки.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 підготувався до вчинення розбійного нападу, а саме, одягнув темний спортивний одяг з довгим рукавом, одягнув на голову капюшон, на обличчя карнавальну білу маску з посмішкою, на руки будівельні трапчані рукавиці білого кольору, приготував для вчинення розбійного нападу предмет чорного кольору, схожий на пістолет та направився в бік Аптеки «№9», розташованої в багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 39, де в той час на робочому місці знаходилася касир мережи аптек ТОВ «Геліантус» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний та протиправний умисел, направлений на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, тримаючи у правій кишені куртки заздалегідь заготовлений для вчинення розбійного нападу предмет, схожий на пістолет, підійшов до вхідних дверей вищевказаної аптеки та, відкривши двері , зайшов до приміщення Аптеки «№9».
У подальшому, ОСОБА_4 підійшов до напів-скляної каси, що відокремлює торгівельний зал від частини аптеки для персоналу, вийняв з лівої кишені своєї куртки тканинну сумку зеленого кольору та кинув касиру на прилавок вказаної аптеки.
В подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи в умовах воєнного стану, вчинив рух, схожий на перезарядження засува, та погрожуючи предметом, схожим на пістолет, який тримав в правій руці, шляхом його демонстрації в бік потерпілої та погрожуючи насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я, висловив касиру вимогу передати йому всі наявні грошові кошти.
ОСОБА_8 , сприймаючи погрози нападника предметом, схожим на пістолет, реальними, побоюючись за своє життя та здоров'я взяла тканину сумку, яку кинув їй ОСОБА_4 , та направилась до службового приміщення, де зачинилась. У подальшому ОСОБА_4 намагався проникнути до службового приміщення Аптеки «№ 9», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 39, однак, розуміючи, що предмет посягання викрасти не вдасться, у зв'язку з наявною перешкодою. Після чого з місця вчинення злочину зник.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: показами потерпілої ОСОБА_8 ; показами свідків; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця події від 03.12.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
04.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
05.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зазначила, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення.
Окрім того, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатніми для забезпечення належної кримінально-процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_4 , та запобігання зазначеним ризикам.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним особливо тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засідання подав скаргу, в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання ОСОБА_4 . У скарзі адвокат зазначив, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинено приблизно о 13 годині 03 грудня 2025 року, а затримання на підставі п.2 ч.1 ст.208 КК України відбулося о 20 год. 00 хв. 04 грудня 2025 року, тобто через 31 годину після вчинення, що не узгоджується з положеннями п.2 ч.1 ст.208 КК України, у зв'язку з чим просив визнати незаконне затримання ОСОБА_4 та звільнити його з-під варти в залі суду. Також просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту та зазначив, що безпосередньо вказаний запобіжний захід забезпечить регулювання наявних ризиків.
Підозрюваний ОСОБА_4 пояснив, що він не оспорює вчинення вказаного кримінального правопорушення, після якого він повернувся додому. Самостійно до правоохоронних органів він не ходив, не переховувався, був постійно вдома. На наступний день після вчинення злочину до нього додому прийшли працівники поліції та затримали його. Також зазначив, що на даний час йому дуже погано, він потребує медичного лікування у зв'язку з метадоновою залежністю. Щодо запобіжного заходу то ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника та вказав, що в нього є постійне місце проживання в м. Києві.
Прокурор зазначив, що доводи адвоката про незаконне затримання безпідставні, оскільки відразу після вчинення злочину було здійснено безперервний пошук та переслідування ОСОБА_4 по ознакам зазначеними потерпілою, а саме тілобудові, одягу, шляхом відслідковування по камерам відеоспостереження. Відразу після встановлення точного місцеперебування підозрюваного, було здійснено його затримання та проведено обшук приміщення, де він проживав, під час якого знайдено предмет схожий на пістолет.
За таких обставин, слідчий суддя заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
В цьому випадку, вимоги ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим остання, будучи раніше судимим та обізнаним з мірою покарання за вчинені діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
В ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за обставин викладених у підозрі.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання про підозрювану встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, освіта середньо-технічна, працює неофіційно вантажником, одружений, без постійного місця реєстрації на території України, проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 16.05.2011 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, звільнений по відбуттю строку покарання; а також щодо нього в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває на розгляді обвинувальний акт за в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025181010001628 від 28.07.2025 року, за ч.2 ст.263 КК України.
Підозрюваний, на час вирішення даного питання, за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я.
А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваної, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують їх з нею, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у тому числі в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків, репутація; майновий стан; розмір майнової шкоди; наявність факту ухилення підозрюваної від явки до органу досудового розслідування та подальше переховування останньої від кримінального переслідування, що призвело до необхідності розшуку; порушення підозрюваною обов'язків, визначених слідчим суддею при застосуванні альтернативної застави, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
Таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване.
Як вбачається із матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, а санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років із конфіскацією майна, а тому клопотання сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, а саме домашнього арешту є необґрунтованим.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України та не вбачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Стосовно скарги адвоката ОСОБА_6 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , то суд приходить до наступного.
Відповідно до п.18 ч.1ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.1ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.3ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Виходячи із вищезазначених положень законодавства розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарг не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Статтею 211 КПК України визначено, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Так, згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 було затримано 04 грудня 2025 року о 20 годині 00 хвилин на підставі п.2 ч. 1 ст. 208 КПК України , а саме: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Прокурор в судовому засіданні повідомив, що відразу після вчинення злочину було здійснено безперервний пошук та переслідування ОСОБА_4 по ознакам зазначеним потерпілою, а саме тілобудові, одягу, шляхом відслідковування по камерам відеоспостереження. Відразу після встановлення точного місцеперебування підозрюваного, було здійснено його затримання та проведено обшук приміщення, де він проживав, під час якого знайдено предмет схожий на пістолет. Вказані обставини безперервного переслідування підозрюваного підтверджуються доданими до клопотання копіями процесуальних документів.
05.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
06.12.2025 року, тобто не пізніше 60 годин з моменту затримання ОСОБА_4 , який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу, слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернулася до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є предметом розгляду слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку про безпідставність скарги захисника щодо незаконного затримання підозрюваного ОСОБА_4 , та вважає за необхідне вказану скаргу залишити без задоволення.
Щодо повідомлень підозрюваного ОСОБА_4 щодо поганого стану здоров'я, то слідчий суддя керується наступним.
У ст. 28 Конституції України зазначається про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція дублюється і у ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваного ОСОБА_4 на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження, більш того, з метою дотримання такого права, слідчий суддя має сприяти усіма можливими способами забезпеченню особі повної, своєчасної та необхідної медичної допомоги в межах своїх повноважень, визначених чинним КПК України.
Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов'язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні ст. 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Так, відповідно до ст. 11 цього Закону медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом вимог ст. 21 вказаного Закону адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих під варту; створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
Частиною першою статті 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З урахуванням оголошених в судовому засіданні доводів сторони кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, негайно забезпечити додержання прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на охорону здоров'я шляхом проведення медичного обстеження та забезпечення його лікуванням, призначеним за результатами вказаного обстеження.
Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 206-209, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_6 , поданого в інтересах ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, у виді цілодобового домашнього арешту - залишити без задоволення.
Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100040000551 від 17.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 01.02.2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, негайно забезпечити додержання прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного лікування, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення відповідного лікування згідно постановленого діагнозу.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити прокурору, захиснику та підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08.12.2025 року о 17 год. 30 хв.
Слідчий суддя: