Справа № 709/917/25
про продовження запобіжного заходу
05 грудня 2025 року селище Чорнобай
Колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12024250000000447, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Чорнобаївським районним судом Черкаської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 12024250000000447, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строку тримання під вартою. Клопотання обґрунтовував тим, що причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_11 до вчинення інкримінованого їм злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, показаннях свідка ОСОБА_13 , показаннях потерпілих, висновках експертів, протоколах затримання та інших матеріалах кримінального провадження.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні не закінчено, а закінчити його до завершення дії обраного стосовно обвинувачених запобіжного заходу неможливо, оскільки проведено лише підготовче судове засідання, частково досліджені письмові матеріали досудового розслідування. Запобіжний захід з урахуванням його тривалості та обставин кримінального провадження на даний час не виходить за межі розумного строку, докази в судовому засіданні повністю не перевірені, тому необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строків, передбачених ст. 331 КПК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відповідно до ст. 12 КК України та ч. 4 ст. 183 КПК України є особливо тяжким злочином, який має високий ступінь суспільної небезпеки. Умисні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були спрямовані на спричинення смерті двом особам та припинені правоохоронними органами.
Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 є: забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, незаконному впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також спробам ухилення від суду, тобто наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час продовжують існувати.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачуються у готуванні до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі їх засудження, навіть із урахуванням положень ст. 68 КК України, до них не може бути застосовано ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть з мотивів уникнення або зменшення відповідальності чинити незаконний вплив на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, схиляти до відмови від надання показань або ж надання завідомо неправдивих показань.
Обставини інкримінованих злочинних дій, а саме їх цілеспрямованість, свідчать про зневажливе ставлення обвинувачених до норм закону та соціальних обов'язків громадянина України, що вказує на відсутність гарантій належної правомірної поведінки обвинувачених та можливість вчинення як іншого кримінального правопорушення, так і спроб завершити розпочате ними, яке не було завершене з причин, що не залежали від їхньої волі. Це підтверджує наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку прокурора, вказане свідчить про неможливість застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобігання зазначеним у клопотанні ризикам та їх належну процесуальну поведінку.
Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченій ОСОБА_11 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначив, що матеріали кримінального провадження на цей час судом не досліджені, свідки та потерпілі не допитані, з часу обрання запобіжного заходу обставини не змінилися.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала позицію прокурора та свого представника, заперечила щодо можливої зміни запобіжного заходу. Зазначила, що з часу подій минув рік, але вона й досі боїться за своє життя та здоров'я.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 просив відмовити у задоволенні клопотанні прокурора та змінити щодо його підзахисної запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Вважає, що заявлені прокурором ризики об'єктивно не підтверджені, носять формальний характер, є припущенням. ОСОБА_11 не буде переховуватися від суду чи впливати на свідків і потерпілих, раніше не судима, має постійне місце проживання, до затримання працювала. Відповідно до наданої на адвокатський запит відповіді з медичної частини слідчого ізолятора, ОСОБА_11 має захворювання, однак належної медичної допомоги в умовах СІЗО вона отримувати не може.
ОСОБА_12 долучив лист Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях від 21.11.2025 № 726-ЧК-25 про стан здоров'я ОСОБА_11 .
Обвинувачена ОСОБА_11 підтримала свого захисника.
Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжних захід на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що його підзахисний протягом року перебуває в СІЗО. На підтвердження існування ризиків прокурор не надав жодних доказів. ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, доказів, які б підтверджували його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, немає. Враховуючи позицію потерпілих та ключового свідка, в обвинуваченого немає ні можливості, ні бажання впливати на їхню поведінку. Можливість переховування від суду відсутня, оскільки в Україні продовжує діяти воєнний стан, триває війна, тому говорити про те, що його підзахисний буде переховуватися від суду, неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав свого захисника.
Колегія суддів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання прокурора про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів установила, що згідно з обвинувальним актом дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як готування до умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті двом особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Надалі ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду Черкаської області та ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26.06.2025, від 20.08.2025, від 10.10.2025 за клопотанням прокурора продовжено застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор". Дія запобіжного заходу закінчується 08.12.2025. Підставами для постановлення вказаних ухвал було встановлення судом існування ризиків, передбачених положеннями статті 177 КПК України, а саме: ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та вчинення нового кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про застосування та продовження строку запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин: чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення; чи існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; індивідуальні обставини, передбачені статтею 178 КПК України.
Наявність висунутого ОСОБА_9 і ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України дає підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення. Прокурор та потерпілі висунуте обвинувачення підтримують.
На час розгляду судом клопотання прокурора про продовження стосовно обвинувачених дії запобіжного заходу матеріали справи ще не були досліджені, свідки та потерпілі не допитані. Суду не надано доказів, які б свідчили про зміну обставин у справі з часу обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених і таких судом не встановлено.
Колегія суддів урахувала, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені особи можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Аналізуючи ризики переховування обвинувачених від суду, колегія суддів вважає їх достатньо вірогідними з огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи, а тому при доведенні обсягу висунутого обвинувачення та їхньої вини може бути призначено покарання, пов'язане з позбавленням волі. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду.
Колегія суддів при встановленні цього ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність в обвинувачених можливості переховуватися від суду. Так, стороною захисту до суду не надано доказів, які б підтверджували наявність в обвинувачених міцних соціальних зв'язків або місця працевлаштування .
Щодо доводів захисника ОСОБА_10 про те, що у його підзахисного ОСОБА_9 буде відсутня можливість переховуватися від суду, оскільки в Україні продовжує діяти воєнний стан і триває війна, колегія суддів зазначає таке. Дійсно зараз на території України триває військова агресія зі сторони рф. Це часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє прикордонну службу України можливості здійснювати повний контроль за всією ділянкою державного кордону, а отже і контрольований пропуск громадян через нього з дотриманням відповідного порядку та правил. Це може сприяти обвинуваченим залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Разом із тим ризик переховування від суду стосується не лише ухилення обвинуваченого виключно за кордоном, а розповсюджується також на можливість переховування в межах України.
Наведені обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризику вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на переховування від суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом.
За наслідками ознайомлення із матеріалами кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_11 стали обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості обвинувачених у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням їх до кримінальної відповідальності, вони можуть самостійно або, використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, що їм відомі.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказували на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченим і не мають безпосереднього зв'язку з їх особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Наразі судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 і ОСОБА_11 по суті ще не завершений, свідки з боку сторони обвинувачення й захисту судом не допитані.
При оцінці вказаного ризику не можуть залишатися поза увагою колегії суддів неодноразові твердження потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про те, що вони бояться за власну безпеку та життя своєї родини.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що обвинувачені наділені потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, внаслідок чого такі особи можуть змінити свої показання у суді.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 не працюють і не мають стабільних джерел доходів. Обставини інкримінованих обвинуваченим дій, включно з фактами підготовки до тяжкого злочину за попередньою змовою, свідчать про зневажливе ставлення до норм закону збільшують ймовірність того, що обвинувачені можуть спробувати завершити або повторити протиправні дії.
Слід зазначити, що наразі суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених, адже обставини вчинення ними конкретних дій та доведеність вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.
При вирішенні питання щодо продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу, крім наявності вказаних ризиків, колегія суддів бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: суду не надано жодних доказів того, що вік або стан здоров'я ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перешкоджає їх перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
При цьому колегія суддів урахувала надану захисником ОСОБА_12 відповідь Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях від 21.11.2025 № 726-ЧК-25 про стан здоров'я ОСОБА_11 . Із аналізу цього листа випливає, що обвинувачена ОСОБА_11 перебуває під медичним наглядом у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» з 09.12.2024 та отримує амбулаторне симптоматичне лікування. За висновком медичної частини, стан її здоров'я не потребує невідкладної госпіталізації або стаціонарного лікування, а прогнозувати вплив подальшого утримування в СІЗО на стан здоров'я не є можливим.
Отже, наявні медичні дані свідчать про контрольований і стабільний стан обвинуваченої ОСОБА_11 , яка перебуває під медичним наглядом; не підтверджують існування негайної загрози життю чи здоров'ю обвинуваченої; не містять доказів, що тримання під вартою негативно вплине на здоров'я обвинуваченої в майбутньому. Тому надані захисником відомості про стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_11 не можуть бути підставою для зміни або пом'якшення запобіжного заходу. Стан здоров'я обвинуваченої може підтримуватися у рамках існуючого медичного контролю в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
До суду не надходило інформації про фактичне погіршення стану здоров'я обвинувачених, не було надано нових медичних довідок або висновків, які б свідчили про наявність загрози їх життю чи здоров'ю під час перебування у слідчому ізоляторі.
З огляду на тяжкість інкримінованого злочину та встановлені ризики (ухилення від суду, вплив на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню), утримання обвинувачених під вартою є необхідним та пропорційним, оскільки забезпечує належне функціонування правосуддя і мінімізує ймовірність перешкоджанню судовому розгляду.
Окрім іншого, суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку та відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Тому, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Обставини, на які посилаються захисники та обвинувачені, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які могли б гарантувати належну процесуальну поведінку та надали підстави для застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує певне відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також враховуючи думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності продовження застосованого до обвинувачених виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З огляду на те, що 08.12.2025 спливає строк дії обраних стосовно обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 запобіжних заходів, враховуючи неможливість з об'єктивних причин до указаної дати завершити судовий розгляд кримінального провадження, беручи до уваги відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 02 лютого 2026 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 02 лютого 2026 року включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 02 лютого 2026 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам провадження та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошений 08.12.2025 о 08:05.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3