Справа № 695/4977/25
номер провадження 2-о/695/156/25
05 грудня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., перевіривши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей сім'ї, молоді та спорту виконкому Золотоніської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, -
03 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей сім'ї, молоді та спорту виконкому Золотоніської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком.
Ознайомившись із заявою та додатками, суддя встановив, що така заява містить недоліки, а тому ухвалою судді від 05.11.2025 остання залишена без руху з метою визначення заявником усіх заінтересованих осіб у даній справі.
Заявник надав до суду заяву про усунення недоліків заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини залучивши до участі у справі в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіривши зазначену заяву та долучені до неї докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі з огляду на таке.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , 2004 р.н., та ОСОБА_3 , 2009 р.н., яких він самостійно виховує, утримує та здійснює догляд, а мати дітей тривалий час фактично відсутня у їх житті. Неповнолітні доньки залишаються повністю під опікою батька.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки надасть можливість отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц: «… критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб».
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
У разі виникнення спору щодо реалізації прав позивача, або ж їх обмеження зі сторони компетентного державного органу, або інших осіб, позивач має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади - суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, подавши відповідний позов про вирішення існуючого спору.
Встановлення заявленого заявником факту в свою чергу може призвести до виникнення спору із відповідним територіальним центру комплектування та соціальної підтримки, пов'язаного з виконанням заявником військового обов'язку, зокрема щодо забезпечення заявнику реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, тому зазначені вимоги необхідно заявляти у позовному провадженні, а не в окремому, яке призначене для встановлення безспірних фактів.
Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до норм Сімейного кодексу України обов'язок виховання та утримання дітей лежить саме на їхніх батьках.
Згідно із ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, зокрема права і обов'язки обох батьків з виховання та утримання дитини.
У разі виникнення спору між батьками щодо виконання обов'язку щодо виховання і утримання дітей, такий спір вирішується судом за правилами позовного провадження.
Заявник за змістом заяви оспорює факт виховання та утримання їх спільних дітей матір'ю дитини. Відповідні вимоги мають заявлятися до матері дитини у позовному провадженні та доводитися відповідними доказами, оскільки вони не є безспірними.
У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22, в якій розглядалася заява батька про встановлення факту самостійного виховання дитини, необхідного заявнику для оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації, зробила наступний висновок:
«Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, зокрема на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України (далі -СК України) «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
За установлених обставин факт самостійного виховання дитини матір'ю (батьком) не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим така заява має бути залишена без розгляду».
У своїй постанові від 21 травня 2025 року в аналогічній справі № 295/9166/24 (справа про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, обумовленого необхідністю отримання заявником відстрочки від мобілізації) Верховний Суд зазначив, що факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Тому встановлення такого факту можливе лише за правилами позовного провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість розгляду даної заяви у окремому провадженні, а тому у відкритті провадження за заявою слід відмовити на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України. При цьому заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою із використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 260, 315, 353 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей сім'ї, молоді та спорту виконкому Золотоніської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком.
Роз'яснити заявникові, що він не позбавлений права із цими вимогами звернутися з позовною заявою в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Середа Л.В.