18 листопада 2025 рокуСправа №: 695/4225/25
Номер провадження 3/695/2112/25
18 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченко М.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «АГРО-МТС», зареєстрованого та проживаючого за адресою, АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.163-1 КУпАП, -
У протоколі №571/23-00-07-04-01 про адміністративне правопорушення від 15.09.2025 р. зазначено, що ОСОБА_1 - директор ТОВ «АГРО-МТС»вчинив правопорушення:
п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5, п.7, п.21 ПС(Б)0 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, п.3.10 наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 168 000,00 грн;
п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.1, ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.3 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2021 року на загальну суму ПДВ 18 568,00 грн., та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень2021 року на суму 168 098,00 грн. та підтверджено висновками акту перевірки від 05.09.2025 № 13719/23-00-07-04-01/38094755, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Сизько Б.Б. просив закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Вказав, що на момент складення протоколу і на даний час суми податкового зобов'язання є неузгодженими. На податкові повідомлення-рішення підприємством подано 07.11.2025 р. до ДПС України скаргу.
Вислухавши думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Сизька Б.Б., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
За змістом ч.1 ст. 163-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Водночас, відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та в порядку, встановлених цим кодексом, а фактичні - цим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до порядку та методичних рекомендацій акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Одним із невід'ємних прав платника податків відповідно до пп.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПКє право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки в порядку, установленому цим кодексом.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК передбачено, що в разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами й даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст. 44 цього кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Відповідно до ст. 54 п.54.3 ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 54 п.54.5 ПК України).
У випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому, ст.ст. 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 571/23-00-7-04-01 від 15.09.2025 року складений щодо директора ТОВ «АГРО-МТС» ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 13719/23-00-07-04-01/38094755 від 05.09.2025 року.
Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області, в матеріалах справи відсутні.
Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.
Податковим кодексом України передбачено апеляційний порядок узгодження сум податкового зобов'язання. Зазначений порядок узгоджень представляє собою можливість суб'єкту господарювання оскаржити в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу) податкове повідомлення, у випадку, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з рішенням Державної фіскальної служби України - має право оскаржити його до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, податковим законодавством України передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень податкового органу та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.
Адвокатом Сизьком Б.Б. направлено 07.11.2025 р. в інтересах ТОВ «Агро-МТС» до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 22.10.2025 №19593/23-00-07-04-01, від 22.10.2025 №19543/23-00-07-04-01, від 22.10.2025 №19542/23-00-07-04-01, що були винесені на підставі акту перевірки від 05.09.2025 № 13719/23-00-07-04-01/38094755, на підставі якого було складено й протокол № 571/23-00-07-04-01 про адміністративне правопорушення від 15.09.2025 р.
Отже, судом установлено, що на момент складення адміністративного протоколу, суми податкових зобов'язань є неузгодженими.
Оскільки суми податкових зобов'язань не є узгодженими, висновок щодо наявності в діях генерального директора ТОВ «Агро-МТС» порушень вимог податкового законодавства є передчасним.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 163-1, 247, 284 КУпАП, -
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП провадженням закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя М.Ю. Степченко