Справа № 569/26036/25
03 грудня 2025 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника Кхатера Ф.Е.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Гарголя В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Кхатера Фаді Еліаса, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кхатера Ф.Е., звернулась до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці її проживання (перебування), за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися до вказаного будинку на відстань не менше 300 м; заборонити спілкуватися та наближатися на відстань ближче 100 м до неї; заборонити вести з нею листування, телефонні переговори, або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги мотивує тим, що 08 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. В шлюбі у них народилися дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2023 року у справі 569/16480/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та визначено місце проживання дітей з матір'ю. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 проживала разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_2 , хоча і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_1 , проте заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 569/8924/23 визнано за ОСОБА_2 1/2 частки у праві власності на квартиру.
Після розірвання шлюбу між ними склалися недоброзичливі відносини, щодо ОСОБА_1 застосовувалося домашнє насильство зі сторони ОСОБА_2 , що стало підставою звернутися до суду з заявою про видачу обмежувального припису. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року у справі № 569/882/25 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців. Впродовж дії обмежувального припису ОСОБА_2 перестав здійснювати домашнє насильство по відношенню до ОСОБА_1 .
Проте, 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 зі своїми малолітніми дітьми поїхала на відпочинок в Закарпаття. 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 повернулася з відпочинку, проте не змогла потрапити до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_1 через заміну вхідних замків. Вона відразу викликала співробітників поліції, які оперативно прибули за місцем виклику. В присутності поліції було встановлено, що жодний з наявних ключів до помешкання, де проживає ОСОБА_1 з дітьми, не підходить. Впродовж деякого часу з'явився ОСОБА_2 , який вказав, що він є власником 1/2 частки вказаної квартири та проживає у ній.
Разом з тим, фактичні сімейні відносини між сторонами припинилися давно та ОСОБА_2 у вказаній квартирі протягом тривалого часу не проживав, речей чи особистих предметів у помешканні не мав, спільного побуту з дітьми та ОСОБА_1 не вів. Ключів від квартири він не мав та реального наміру проживати у ній до недавнього часу не проявляв. Під час відсутності ОСОБА_1 , без погодження та відома з її боку, ОСОБА_2 проник у квартиру шляхом зламу встановленого замка та самовільно встановив інші замкові пристрої, повністю перекривши доступ до житла ОСОБА_1 та її дітям. При цьому у квартирі залишилися особисті речі ОСОБА_1 , речі дітей, доступ до яких вона втратила внаслідок самовільних дій ОСОБА_2 .
За таких обставин, після встановлення факту злому замків та самовільного проникнення у житло, де ОСОБА_1 проживала разом з своїми дітьми, вона тимчасово виїхала до своїх батьків в село Малятин. Проте дані дії жодним чином не можуть узгоджуватися з нормальним життєвим укладом, відповідне свідчить, що ОСОБА_1 зазнала домашнього насильства у формі економічного та психологічного насильства.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали заяву у повному обсязі, просили суд її задовольнити. Представник ОСОБА_5 відмовився від допиту свідка ОСОБА_6 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заяви.
Представник Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Бондарчук А. в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. 03 грудня 2025 року подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кхатера Ф.Е. про допит свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 .
Заслухавши заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_5 , заінтересовану особу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2014 року.
Під час перебування у шлюбі у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 03 лютого 2015 року, серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 28 вересня 2021 року, серії НОМЕР_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2023 року в справі №569/16480/22, яке набрало законної сили 07 березня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітків (доходів) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 листопада 2022 року і до досягнення повноліття дітей.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та їх дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 28 липня 2025 року №16461.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 569/8924/23, яке набрало законної сили 15 квітня 2025 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_2 1/2 частки права власності на квартиру, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
07 жовтня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрував право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №437087067 від 28 липня 2025 року
Згідно інформації №807-2025 від 02 січня 2025 року, наданої Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області на запит адвоката Кхатера Ф.Е., ОСОБА_2 на профілактичному обліку як кривдник не перебуває. Разом з тим, ОСОБА_1 є заявником по шести зверненнях на лінію «102», учасником яких був ОСОБА_2 , які були зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Всі матеріали списані у справу, інформація щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутня.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року у справі № 569/882/25, яке набрало законної сили 18 лютого 2025 року, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладеного на нього наступні обов'язки: 1) заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися до вказаного будинку на відстань не менше 300 метрів; 2) заборонено спілкуватися та наближатися на відстань ближче 100 метрів до ОСОБА_1 ; 3) заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Встановлено строк обмежувального припису шість місяців.
Згідно інформації №219613-2025 від 02 грудня 2025 року, наданої Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області на запит адвоката Кхатера Ф.Е., в 2025 році згідно облікових записів інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області зафіксовано два звернення ОСОБА_1 : 06 січня 2025 року та 27 листопада 2025 року, зокрема 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа, без її відома, замінила вхідний замок на дверях під час її відсутності, підозрює колишнього чоловіка. Інформація щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутня.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показала, що 10 листопада 2025 року в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , прийшли ОСОБА_2 та його адвокат Гарголь В.В. Ключів у ОСОБА_2 від квартири не було, бо був обмежувальний припис і вона міняла замки. Речей ОСОБА_2 в квартирі також не було. Вона відчинила їм двері і на їхню вимогу віддала ключ від вхідних дверей. ОСОБА_2 сказав, що бажає проживати у квартирі і вона попросила дати їй деякий час, щоб зібрати речі і поїхати з дітьми до батьків, так як не бажала з ним залишатися у квартирі. Він дав їй час, вона зібрала речі і поїхала з дітьми до батьків. На наступний день 11 листопада 2025 року вона приїхала у квартиру, ОСОБА_2 в квартирі не було, вона змінила замки, ключі ОСОБА_2 не дала, і поїхала разом з дітьми відпочивати у Закарпаття. Повернувшись з відпочинку 27 листопада 2025 року вона виявила, що у квартирі змінені замки, викликала поліцію, після чого з'явився ОСОБА_2 , вона написала заяву і разом з братом поїхала до батьків, в квартиру більше не поверталася. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 пропонували їй викупити частку ОСОБА_2 чи продати квартиру, але вона сказала, що буде вирішувати всі питання через суд. До нотаріуса йти не погодилася. Також, вона надсилала лист до ОСОБА_2 щодо викупу його частки, але доказів отримання вказаного листа в неї немає.
В судовому засіданні ОСОБА_1 відмовилася взяти ключ від ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 , мотивувавши свої відмову тим, що вона не знає від чого саме це ключі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 показав, що після розірвання шлюбу доступу до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , він не мав. 10 листопада 2025 року прийшов разом з адвокатом ОСОБА_7 в свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Двері відчинила ОСОБА_1 , в якої він попросив ключі від квартири, бо в нього їх не було. ОСОБА_1 дала йому ключі, а на другий день він вже не зміг зайти у квартиру, так як були змінені замки. До цього часу він жив або у матері, або в орендованих квартирах, так як іншого житла у власності немає. Будь-які питання щодо квартири з ОСОБА_1 узгодити неможливо.
Свідок ОСОБА_8 , який є братом ОСОБА_1 , в судому засіданні суду показав, що 27 листопада 2025 року вони разом з сестрою ОСОБА_1 приїхали до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак двері були зачинені. Вони викликали поліцію, яка невдовзі приїхала, після чого прийшов ОСОБА_2 . Працівники поліції сказали ОСОБА_2 дати ключі від квартири для ОСОБА_1 , він погодився, але ключі не дав. Потім ОСОБА_1 зайшла в квартиру перевірити чи всі речі знаходяться на місцях, потім вони вийшли на двір писати заяву в поліцію і в квартиру вже не поверталися.
З оглянутого в судовому засіданні відео, наданого представником заінтересованої особи ОСОБА_7 , слідує, що ОСОБА_2 не мав доступу до квартири, оскільки ОСОБА_1 змінила замки. Також ОСОБА_1 надала ключі ОСОБА_2 .
Інститут обмежувального припису призначений для невідкладного захисту прав осіб, постраждалих від домашнього насильства, шляхом покладення на кривдника певних обмежувальних заходів на визначений судом строк, незалежно від притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності за правопорушення, пов'язане з домашнім насильством.
Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису врегульовано Главою 13 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, колишнє подружжя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За положеннями п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до п. 3, 4, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до п. 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Щодо правової природи обмежувального припису Верховний Суд робив висновок, що він за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом № 2229-VIII, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (див. постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) та від 20 травня 2020 року у справі № 673/1607/19 (провадження № 61-1432св20)).
Важливим для спірних правовідносин є висновок про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23)).
Необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 представник заявника ОСОБА_5 аргументує вчиненням ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 психологічного і економічного насильства. Під час судового розгляду справи та наданих пояснень учасниками справи, судом з'ясовано, що між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки та існує спір щодо користування спільним майном подружжя, що автоматично не свідчить про застосування домашнього насильства.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року в справі №569/882/25 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців. Припис ОСОБА_2 не порушував.
При цьому, будь-яких інших фактів здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено. Дії, які вчинив ОСОБА_2 , а саме змінив замок під час перебування ОСОБА_1 на відпочинку, пов'язані з користуванням квартирою та попередньою зміною замків ОСОБА_1 , відповідно не можливістю потрапити у квартиру, співвласником якої він є, та не є формою домашнього насильства, виключаючи умисне позбавлення заявника та дітей житла або можливості користуватися ним. Пропозицію отримати ключі від квартири в судовому засіданні ОСОБА_1 відхилила.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1. ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
В матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , а також ризики, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із не вчиненням щодо останнього обмежувального припису.
Таким чином, судом не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, відтак, заява про видачу обмежувального припису задоволенню не підлягає.
За правилами ч.3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265, 273, 350-6, 353, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кхатера Фаді Еліаса, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заінтересована особа - Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: вул. Героїв поліції, буд. 4, м. Рівне.
Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя О.О. Першко