Справа № 569/19623/25
1-кс/569/8231/25
07 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, ?,
Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулася у суд із письмовим клопотання про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК Україн.
Клопотання мотивовано тим, що відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2025 року у справі № 569/19623/25 було застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хмільник Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, а саме до 21 год.15 хв. 16 листопада 2025 року.
Станом на 28 жовтня 2025 року проведено ряд слідчих дії у вищевказаній справі, зокрема допит підозрюваного ОСОБА_5 та відшкодовані збитки за кримінальним провадженням № 62025240030005142 у сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч гривень).
В судовому засіданні захисник клопотання підтримав з мотивів, наведених в клопотанні та просив суд таке задоволити.
Підозрюваний підтримав клопотання свого захисника та просив суд таке задоволити.
Прокурор та слідчий не заперечили проти заявленого клопотання.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Судом встановлено, що в провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження №62025240030005142 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
17.09.2025у кримінальному провадженні №62025240030005142 від 13.05.2025 повідомлено ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , командир військової частини НОМЕР_1 , підполковник, раніше не судимий.про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2025 року у справі № 569/19623/25 було застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хмільник Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, а саме до 21 год.15 хв. 16 листопада 2025 року.
Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров'я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв'язку з тяжкими хронічними захворюваннями.
Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
При розгляду даного клопотання слідчим суддею враховано на сьогоднішній день проведено ряд слідчих дії у вищевказаній справі, зокрема допит підозрюваного ОСОБА_5 та відшкодовані збитки за кримінальним провадженням № 62025240030005142 у сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч гривень).
Вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що він за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, інкриміноване йому діяння не відноситься до умисної форми вини, не має наміру уникати слідства та суду чи чинити тиск на свідків та потерпілих, не буде перешкоджати органу досудового розслідування у встановлені істини в його справі, а ризики на які вказує сторона обвинувачення є надуманими.
Крім того, врахувавши дані обставини у їх сукупності слідчий суддя вважає за можливе змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту так як, утримання його не має можливості здійснювати необхідне лікування, а тому до нього необхідно застосовувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Оскільки на момент розгляду клопотання прокурором та слідчим не наведено даних, які б давали достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та які зазначені в ухвалі слідчого судді від 19 вересня 2025 року при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період часу з покладенням відповідних обов"язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з того, що саме такий запобіжний захід можне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193-194, 201,205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - задоволити.
Змінити міру запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, з тримання під вартою на домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_5 , залишати житло за адресою АДРЕСА_2 (окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття) в період в період часу з 23.00 год. по 7.00 год.
Встановити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 год. 15 хв. 16 листопада 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом визначити до 21 год. 15 хв. 16 листопада 2025 року.
Негайно в залі суду звільнити ОСОБА_5 з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Контроль за виконанням ухвали в частині зміненого запобіжного заходу доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7