Справа №567/1723/25
Провадження №2/567/710/25
27 листопада 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Хмарук Ю.М.
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. на своїй сторінці в соціальній мережі TikTok висловлювалась та поширювала відносно нього недостовірні та неправдиві відомості, а саме опублікувала відео, в якому вона сказала дослівно наступне: "Ну, тако скажу. Всім, кого не подобається, всім, кому я не Україна, всім, кому якось так, всім, кому ОСОБА_1 (нецензурне слово), і всім, кому поміг - велком! Будь ласочка! Бух ! Но ни нам, ни вам, ни комусь не допоміг... Будь ласка. Чесно. Я говорю на всю Україну, на все ОСОБА_5 скільки вкрало це падло. Скільки сімей (нецензурне слово) осталося без гривня, бо того шо воно живе за ту вашу гривню! Кожну-кожну-кожну-кожну гривню... І ви щось хочете про мене ше сказати? Я нічого більше не сказати не хочу! Я завтра просто їду в поліцію! Все! На тому крапка!".
Посилається на те, що вищевказаною публікацією відповідачка розповсюдила відносно нього недостовірну інформацію та інформацію, яка порушує його право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.
Вказує, що він працює на посаді керівника гуртка в КЗ "Острозький Будинок школяра" Острозької міської ради Рівненської області та за сумісництвом працює за контрактом в КЗ "Центр національно-патріотичного виховання та позашкільної освіти" Рівненської обласної ради на посаді керівника гуртка "Мопедисти та мотоциклісти".
Як педагогічний працівник за місцем роботи характеризується позитивно.
Окрім, того зазначає, що він є засновником та членом громадської міськрайонної організації мотоциклетного спорту МК "Кристал" в місті Острог. З 2012 року став колективним членом обласного Рівненського осередку Федерації мотоциклетного спорту України. Був включений до складу бюро та призначений головою кросової комісії. Після повномасштабного вторгнення РФ в 2022 році 25 квітня 2022 року провів перші в Україні благодійні змагання з мотокросу в підтримку Збройних Сил України. В подальшому став прикладом для організаторів всіх видів змагань, які на даний період, носять гасло "Благодійне змагання в підтримку ЗСУ".
З 2022 року є постійним співорганізатором змагань з технічних видів спорту в якості ведучого та коментатора в різних областях та регіонах України, де залучаються кошти для підтримки ЗСУ.
Отримав ліцензію судді міжнародної категорії та неодноразово приймав участь в міжнародних семінарах. За період своєї діяльності з 2022 року був неодноразово відмічений відзнаками та подяками від Верховної Ради, обласних та районних адміністрацій, та зокрема, підрозділів ЗСУ.
Рівненським обласним осередком Федерації мотоциклетного спорту України характеризується як кваліфікований працівник, відповідальний, гарний організатор. Поєднує високий рівень професіоналізму з активною громадською позицією та волонтерством.
Також є депутатом Острозької міської ради VIII скликання.
Вказує, що він є активним волонтером Острозької громади, який зарекомендував себе як небайдужа та чуйна людина, яка постійно долучається до підтримки військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб та соціально вразливих категорій населення, його діяльність відзначається самовідданістю, активністю та прагненням допомогти громаді у найскладніших обставинах.
Про його активну волонтерську діяльність свідчать також подяки, надані 30 ОМБр ім.князя Костянтина Острозького , 3-м загоном 73 морського центру спеціального призначення, Народним депутатом України ОСОБА_3, Ковельською федерацією мотокросу, Великоберезнянською селищною радою, КЗ "Острозький Будинок школяра" тощо.
Окрім вищевказаних волонтерських ініціатив та заходів, позивач зазначає, що також на регулярній основі здійснює збір коштів на потреби ЗСУ, про що публікує пости в мережі Facebook.
Вважає, що відповідачка звинуватила його у крадіжці коштів, зібраних ним на потреби ЗСУ, при цьому вищевказана ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає дійсності.
Посилається на те, що відносно нього відсутні будь-які рішення компетентних органів щодо притягнення до відповідальності за крадіжку. Також ні відповідачка, ні будь-які інші особи не зверталися до компетентних органів із заявами щодо вчинення ним будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як "крадіжка коштів".
Наголошує на тому, що поширена відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього має негативний характер і не є оціночним судженням, та відповідачкою не доведено її достовірність.
Зазначає, що поширення вищевказаної інформації відповідачкою завдало шкоди його честі та діловій репутації, як особі, яка є активним учасником різного роду благодійних заходів.
ІНФОРМАЦІЯ_2, поширена відповідачкою, в частині фрази "скільки вкрало це падло" висловлена в брутальній, принизливій та непристойній формі, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.
Позивач вказує, що розповсюджена відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 є неправдивою та недостовірною, створює негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих та свідчить про принизливе ставлення до нього.
Одночасно вказує, що вищевказана поширена відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме недостовірна ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо крадіжки коштів позивачем та образливе висловлювання в його сторону, завдали йому моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, у зв'язку з тим, що він був публічно ображений та принижений в соціальній мережі TikTok, а також, пізніше, у мережі Facebook. До нього почали звертатися різні люди щодо надання пояснень з приводу цієї публікації, а тому він вважає, що відповідачка своїми протиправними діями грубо порушила його честь, гідність, ділову репутацію та завдала моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 15 000 грн. та просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачці встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити. Позивач додатково пояснив, що він є активним волонтером Острозької громади, постійно долучається до підтримки військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб та соціально вразливих категорій населення, його діяльність відзначається самовідданістю, активністю та прагненням допомогти громаді у найскладніших обставинах. Окрім волонтерських ініціатив та заходів, позивач також на регулярній основі здійснює збір коштів на потреби ЗСУ, про що публікує пости в мережі Facebook. Ніхто ніколи не пред'являв йому звинувачень у крадіжці/привласненні зібраних ним коштів, щодо нього відсутні будь-які рішення компетентних органів щодо притягнення до відповідальності за крадіжку. Також ні відповідачка, ні будь-які інші особи також не зверталися до компетентних органів з заявами щодо вчинення ним будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як крадіжка коштів. Крім того, зазначає, що у листопаді 2024 року він збирав кошти на потреби брата відповідачки ОСОБА_7 , який служить в 214 батальйоні ЗСУ, а саме на придбання авто та перерахував їй 5 025,13 грн. зібраних коштів. Окрім того, він завжди публічно звітував про всі зібрані кошти. Вказує, що поширення вищевказаної інформації відповідачкою завдало шкоди його честі та діловій репутації особи, яка є активним учасником різного роду благодійних заходів. Зазначає, що пост набув широкого поширення, розголосу та резонансу, його побачили рідні, друзі та колеги позивача, та просто пересічні громадяни. Вказане стало приводом для формування негативного ставлення до особи позивача, його соціальної оцінки в очах оточуючих.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти позову та просила суд у його задоволенні відмовити, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , викладена нею у мережі TikTok, а також, пізніше, у мережі Facebook, є правдивою та відповідає дійсності. У наданих суду поясненнях вказала, що дійсно розмістила вказаний пост на своїй сторінці у TikTok, а також, пізніше, у мережі Facebook, який в подальшому самостійно видалила. Вказала, що видалила відео не через те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає дійсності, а тому що вона вживала там нецензурну лайку. Пояснила, що її дії були викликані сильним душевним хвилюванням, у зв'язку з виникненням між нею та ОСОБА_1 конфлікту, в ході якого він її вдарив. Тому вона з мотивів особистих неприязних відносин записала дане відео та виклала його в соціальних мережах. Пояснила, що про факти привласнення коштів ОСОБА_1 їй відомо зі слів сторонніх осіб, та з даного приводу до правоохоронних органів вона не зверталась. Підтвердила, що ОСОБА_1 здійснював збір коштів для її брата,який служить в ЗСУ, та передав їй в безготівковій формі - 5 000 грн., та готівкою - 2 000 грн. і 100 євро.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає встановленими наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді керівника гуртка в КЗ "Острозький Будинок школяра" Острозької міської ради Рівненської області, що підтверджується довідкою № 4 від 29.08.2025 року.
За сумісництвом ОСОБА_1 працює за контрактом в КЗ "Центр національно-патріотичного виховання та позашкільної освіти" Рівненської обласної ради на посаді керівника гуртка "Мопедисти та мотоциклісти".
Згідно характеристики, наданої КЗ "Острозький Будинок школяра" Острозької міської ради ОСОБА_1 як педагогічний працівник за місцем роботи характеризується позитивно. Педагогічні обов'язки виконує сумлінно, дисциплінований, відповідальний. Користується авторитетом серед учнів, батьків та колег, відзначається тактовністю, комунікабельністю та вмінням працювати в команді.
Згідно характеристики, наданої КЗ "Центр національно-патріотичного виховання та позашкільної освіти" Рівненської обласної ради за час роботи ОСОБА_1 зарекомендував себе як відповідальний, досвідчений педагог. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність дітей, сприяє захисту їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобіганню шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.
Окрім того, ОСОБА_1 є засновником та членом громадської міськрайонної організації мотоциклетного спорту МК "Кристал" в місті Острог. З 2012 року став колективним членом обласного Рівненського осередку Федерації мотоциклетного спорту України. Був включений до складу бюро та призначений головою кросової комісії. Після повномасштабного вторгнення РФ в 2022 році 25 квітня 2022 року провів перші в Україні благодійні змагання з мотокросу в підтримку Збройних Сил України. В подальшому став прикладом для організаторів всіх видів змагань, які на даний період, носять гасло "Благодійне змагання в підтримку ЗСУ".
З 2022 року є постійним співорганізатором змагань з технічних видів спорту в якості ведучого та коментатора в різних областях та регіонах України, де залучаються кошти для підтримки ЗСУ.
Отримав ліцензію судді міжнародної категорії та неодноразово приймав участь в міжнародних семінарах.
За період своєї діяльності з 2022 року був неодноразово відмічений відзнаками та подяками від Верховної Ради, обласних та районних адміністрацій, та від різноманітних підрозділів ЗСУ.
Згідно характеристики, наданої Рівненським обласним осередком Федерації мотоциклетного спорту України ОСОБА_1 характеризується як кваліфікований працівник, відповідальний, гарний організатор. Поєднує високий рівень професіоналізму з активною громадською позицією та волонтерство.
Також ОСОБА_1 є депутатом Острозької міської ради VIII скликання. Згідно характеристики, наданої секретарем Острозької міської ради відзначається відповідальним ставленням до виконання депутатських обов'язків, підтримує активну співпрацю з громадськими організаціями, закладами освіти, культури та охорони здоров'я. Є активним волонтером Острозької громади, який зарекомендував себе як небайдужа та чуйна людина, яка постійно долучається до підтримки військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб та соціально вразливих категорій населення. Діяльність відзначається самовідданістю, активністю та прагненням допомогти громаді у найскладніших обставинах. Користується авторитетом серед виборців та колег-депутатів.
Про активну волонтерську діяльність ОСОБА_1 свідчать також подяки, надані 30 ОМБр ім.князя Костянтина Острозького , 3-м загоном ІНФОРМАЦІЯ_1 , народним депутатом України ОСОБА_3, Ковельською федерацією мотокросу, Великоберезнянською селищною радою, КЗ "Острозький Будинок школяра".
Окрім вищевказаних волонтерських ініціатив та заходів, ОСОБА_1 також на регулярній основні здійснює збір коштів на потреби ЗСУ, про що публікує пости в мережі Facebook, що підтверджується долученими до матеріалів справи скріншотами.
Одночасно з доводів сторін судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачка ОСОБА_2 опублікувала на своїй сторінці в соціальній мережі TikTok за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 відео, в якому вона сказала дослівно наступне: "Ну, тако скажу. Всім, кого не подобається, всім, кому я не Україна, всім, кому якось так, всім, кому ОСОБА_1 (нецензурне слово) і всім, кому поміг - велком! Будь ласочка! Бух ! Но ни нам, ни вам, ни комусь не допоміг... Будь ласка. Чесно. Я говорю на всю Україну, на все ОСОБА_5 скільки вкрало це падло. Скільки сімей (нецензурне слово) осталося без гривня, бо того шо воно живе за ту вашу гривню! Кожну-кожну-кожну-кожну гривню... І ви щось хочете про мене ше сказати? Я нічого більше не сказати не хочу! Я завтра просто їду в поліцію! Все! На тому крапка!".
Станом на дату подання позову вищевказане відео видалене зі сторінки відповідачки.
Зазначені обставини відповідачка підтвердила в судовому засіданні та нею не заперечується.
Окрім того, позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, надав відеозапис вищевказаних подій на оптичному диску, вказуючи на те, що зазначене відео з вищезазначеними висловлюваннями було розміщено відповідачкою у соціальних мережах TikTokта Facebook.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що висловлювання відповідачки ОСОБА_2 на його адресу є недостовірними та неправдивими, і такими, що принижують його честь, гідність і ділову репутацію, чим порушено його особисті немайнові права та завдано моральну шкоду, у зв'язку із чим вказана ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає спростуванню.
На думку позивача, поширені відповідачкою відомості містять фактичні дані та викладені в категоричній стверджувальній формі, а тому не є оціночними судженнями та можуть бути перевірені на предмет відповідності та дійсності.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ч.2, 3 ст.34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).
Згідно ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.297 ЦК України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст.299 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частиною 4 ст.32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки, вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загально прийнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
За змістом ст.277 ЦК України, ч.4 ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Таким чином, у даній категорії справ позивачу першочергово слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідачка, коментуючи ситуацію, що склалася між сторонами, у судовому засіданні визнала факт приналежності їй акаунта в соціальній мережі TikTok та не заперечувала, що саме нею було опубліковано вказаний пост в соціальній мережі.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Недостовірною вважається ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно ч.3 ст.277 ЦК України негативна ІНФОРМАЦІЯ_2, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Водночас роз'яснено, що відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч.1 ст.277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ст.277 ЦК України обов'язок довести, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Оцінка факту відрізняється від самого факту тим, що оціночне судження є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної логічної обробки і узагальнення конкретною людиною фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкових зв'язків між зазначеними джерелами інформації, і тому будь-яким чином не можливо оцінити правдивість чи правильність цього висновку. Проте, автор робить ці висновки з певних фактів, доводити які цілком можливо.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Питання про те, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до фактів, а яка є оціночним судженням, є правовим питанням, яке віднесено до виключної компетенції суду. Саме суд повинен встановити чи є мінімальна фактична основа для спірного висловлювання, зокрема, оцінивши надані відповідачем докази та наведені останнім міркування.
Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "фактів". Так, у п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п.75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, інколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (справа Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11)".
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висловлювання відповідачки на його адресу містять у собі фактичні твердження.
Так, у пості відповідачки надано кваліфікацію дій позивача, а саме звинувачено ОСОБА_1 у вчиненні конкретного злочину крадіжки, тобто наведено конкретні факти щодо певної події.
Відтак суд вважає, що публікація містить твердження про порушення позивачем законодавства, звинувачення у вчиненні позивачем конкретного кримінального правопорушення. Доказів на підтвердження вказаної інформації відповідачкою не надано та в судовому засіданні встановлено, що до правоохоронних органів з цього приводу вона не зверталась.
Окрім того ІНФОРМАЦІЯ_2, поширена відповідачкою, в частині фрази "скільки вкрало це падло" висловлена в брутальній, принизливій та непристойній формі, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Відповідно до Словника української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т.6. - С.13, слово "падло" означає: те саме, що падаль. Іздох баран; а коло падла знай Кудлай Вертиться (Бор., Тв., 1957, 200); Рак їсть падло, а дельфін живу рибу... (Вишня, І, 1956, 176); перен., лайл. Підла, негідна людина. [ Мусій :] А він мені: " Начхать , каже, на твого пана! Він таке падло, як і ти" (Гр., II, 1963, 555); Дід Легейда аж не стямиться. - Іч, падло! Ще йому смішки! (Головко, II, 1957, 238).
Вислів "падло" на переконання суду містить в собі образу, такий вислів є образливим висловлюванням, а розповсюдження такої інформації, як вказує позивач, є вчинком, спрямованим проти нього, який викликав почуття гіркоти, несправедливості та душевного болю. Тим більше, що така образа нанесена публічно та поширена серед великої кількості людей.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь- якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.05.2017 р. межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими, у порівнянні з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Вказане положення знайшло своє підтвердження також у практиці Верховного Суду.
Суд погоджується, що межа допустимої критики стосовно публічної особи є ширшою, ніж стосовно приватної особи, а публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
При цьому у п.п.1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що беручи до уваги положення ст.ст.32, 34 Конституції України суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Одночасно суд звертає увагу, що публічна особа все ж має право на захист честі, гідності та ділової репутації, а дана публікація містить констатацію вчинення позивачем конкретного злочину, а не допустиму критику його дій як публічної особи.
Окрім того, з пояснень відповідачки щодо ситуації, у зв'язку із якою виникла дана публікація, встановлено, що відповідачка діяла на ґрунті особистих неприязних відносин, з мотивів помсти, а не висловлювала свої критичні судження щодо позивача як публічної особи чи депутата.
Спірні висловлювання стосуються конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подаються як установлений факт, при цьому обов'язок доказування їх достовірності покладається на відповідачку.
Поширена відповідачкою щодо позивача недостовірна ІНФОРМАЦІЯ_2 має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним норм законодавства, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, що порушує немайнові права позивача на честь, гідність та ділову репутацію.
Виходячи із встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію останнього, зазначена відповідачкою в публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження його честі та гідності, а тому підлягає спростуванню у той самий спосіб, у який була поширена.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 на її сторінці в мережі ТікТок у публікації (відео) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року : "Всім, кому ОСОБА_1 (нецензурне слово), і всім, кому поміг - велком! ... Но ні нам, ні вам, ні комусь не допоміг … Я говорю на всю Україну, на все ОСОБА_5 скільки вкрало це падло. Скільки сімей (нецензурне слово) осталось без гривня, бо того шо воно живе за ту вашу гривню, кожну-кожну-кожну-кожну гривню …" та зобов'язати відповідачку наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі ТікТок за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 публікації з резолютивною частиною рішення суду.
При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Стаття 23 ЦК України гарантує право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статті 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Частина 2 ст.23 ЦК України вказує, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно роз'яснень, наданих у п.п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Оскільки оспорена ІНФОРМАЦІЯ_2 висловлена в брутальній, принизливій, непристойній формі, позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 у позові зазначає, що він був змушений захищатись від несправедливо пред'явлених обвинувачень у привласнені коштів, що призводило до цілком природних хвилювань та негативно вплинуло на звичний уклад його життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання. Внаслідок таких безпідставних обвинувачень позивачу було заподіяно психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації його звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Його ділова репутація була знищена. До нього почали звертатися різні люди щодо надання пояснень з приводу цієї публікації, а тому позивач вважає, що відповідачка своїми протиправними діями грубо порушила його честь, гідність, ділову репутацію та завдала моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 15 000 грн та просить стягнути з відповідачки.
Положення ч.1 ст.89 ЦПК України встановлюють, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних стражданнях, у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки щодо нього, а її наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття, внаслідок неправомірних дій відповідачки та перенесених ним у зв'язку з цим страждань.
Суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер, тривалість та ступінь її завдання, необхідність докладати зусиль для відновлення та захисту порушених прав позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки, як заподіювача моральної шкоди підлягає стягненню 5 000 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5 450,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 в мережі інтернет в соціальній мережі ТікТок у публікації (відео) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року : «Всім, кому ОСОБА_1 (нецензурне слово), і всім, кому поміг - велком! ... Но ні нам, ні вам, ні комусь не допоміг … Я говорю на всю Україну, на все ОСОБА_5 скільки вкрало це падло. Скільки сімей (нецензурне слово) осталось без гривня, бо того шо воно живе за ту вашу гривню, кожну-кожну-кожну-кожну гривню …».
Зобов'язати ОСОБА_2 наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , яка поширена в соціальній мережі ТікТок у публікації (відео) від ІНФОРМАЦІЯ_6 року : «Всім, кому ОСОБА_1 (нецензурне слово), і всім, кому поміг - велком! ... Но ні нам, ні вам, ні комусь не допоміг … Я говорю на всю Україну, на все ОСОБА_5 скільки вкрало це падло. Скільки сімей (нецензурне слово) осталось без гривня, бо того шо воно живе за ту вашу гривню, кожну-кожну-кожну-кожну гривню …» шляхом розміщення в мережі ТікТок за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 публікації з резолютивною частиною рішення суду.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.