Справа № 566/1243/23
провадження № 2/566/31/25
28 листопада 2025 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Хомицької А. А.,
при секретарі Брагіній О. Л.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філатової А. В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тищук К. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
До Млинівського районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 листопада 2023 року відповідач на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook опублікував відеоролик (звернення) тривалістю 09 хвилин 30 секунд, на якому відповідач паплюжив честь, гідність та ділову репутацію позивача, а саме звинуватив його, як селищного голову, в одноосібному управлінні громадою, про залежність громади від дій позивача, про ніби то його збагачення та збагачення його бізнесу, недолугих забаганках, збагачення за рахунок магазину «Економ», закінчується обзиванням позивача «баригою». Позивач вважає, що відповідач у своєму опублікованому зверненні до мешканців громади завдав непоправної шкоди його діловій репутації, звинуватив у ряді того, що не має відношення до його особи, обізвав ганебними словами, оприлюднив недостовірну інформацію, чим завдав позивачу моральної шкоди, яку оцінив у 100000 грн. Просить суд: 1) визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджену відповідачем у відеоролику тривалістю 09 хвилин 30 секунд в соціальній мережі Facebook 05.11.2023 р., а саме про одноосібне управління Млинівською територіальною громадою, про залежність Млинівської громади від дій позивача, про збагачення позивача за рахунок магазину «Економ», про збагачення бізнесу позивача, висловленням в адресу позивача словом « ОСОБА_3 »; 2) зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, а саме видалити зазначений відеоролик зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Facebook; 3) зобов'язати відповідача спростувати поширену інформацію у такий самий спосіб як вона була поширена, опублікуванням відеоролику на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook зі спростуванням наступного змісту: «Спростування. Мною ОСОБА_2 на сторінці у соціальній мережі Facebook 05 листопада 2023 р. було опубліковано недостовірну інформацію щодо голови Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області ОСОБА_1 »; 4) стягнути з відповідача 100000 (сто тисяч) гривень, як відшкодування моральної шкоди, а також просить стягнути із відповідача судові витрати в сумі сплаченого судового збору.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2023 року (суддя Лободзінський А. С.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
28.11.2023 року відповідач ОСОБА_2 подав на позовну заяву відзив (а.с. 26 - 33), у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає такі вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що він, як депутат Млинівської селищної ради, висловив своє бачення тих подій та явищ, що відбувалися в їх громаді, на його переконання, поширення даної інформації відповідає вимогам ст. 34 Конституції України, ст. 29 Закону України «Про інформацію» і не перевищує межі допустимої критики в демократичному суспільстві дій посадових осіб.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року (суддя Лободзінський А. С.) було задоволену власну заяву про самовідвід судді Лободзінського А. С. з розгляду цивільної справи № 566/1243/23, справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справу передано судді Хомицькій А. А.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2023 року (суддя Хомицька А. А.) залишено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, без руху, надано строк для усунення недоліків.
28 грудня 2023 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків, доплачено судовий збір та подано позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації у новій редакції, де обґрунтування та позовні вимоги не змінилися.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року (суддя Хомицька А. А.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
29 січня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
03.04.2024 року представником позивача подано письмові пояснення (а.с. 100-112), у яких підтримано позовні вимоги та надано визначення слова «барига» з різних словників.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Філатова А. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Зазначила, що слово барига вжито відносно позивача відповідачем в негативному значенні, окремі фрази у відеоролику були для позивача особистою образою.
Позивач ОСОБА_1 надавав особисто пояснення в судовому засіданні 28.03.2025 року, де повністю підтримав заявлений позов. Вважає, що відповідач перейшов на особистості та своїми діями завдав йому моральної шкоди, яка виявилася в приниженні його честі, гідності та ділової репутації. Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 100000 грн. На запитання, чому саме в таку суму оцінена моральна шкода, позивач пояснив, що саме цю суму він зможе подвоїти та передати на ЗСУ. Зазначив, що він закрив підприємницьку діяльність, після публікації йому телефонували сотні людей, підтримували.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні таких вимог з підстав, зазначених у відзиві. Наголосив, що відеозвернення є й дотепер на його сторінці у Facebook, видаляти його потреби немає, усе висловлене є його оціночними судженнями щодо позивача як голови Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тищук К. П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що моральна шкода позивачем взагалі не обгрунтована.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є головою Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.09.2023 (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_2 є депутатом Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області та двічі обирався секретарем цієї ради, що не заперечується учасниками справи.
30.10.2023 року відповідач ОСОБА_2 звертався до начальника відділення № 1 Дубенського МРВ ГУНП у Рівненській області із заявою (а.с. 30-31), у якій вказував про неефективне управління позивачем громадою. Також зазначав, що його відкрита позиція проти такого управління стала причиною створення умов для незаконного звільнення відповідача, просив розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складів ряду передбачених Кримінальним кодексом України злочинів; здійснити ряд першочергових процесуальних дій та рішень, направлених на попередження скоєння злочину проти відповідача, у тому числі припинення дій, направлених на порушення його трудових прав.
Згідно з витягом із ЄРДР від 03.11.2023 (а.с. 32) внесено відомості за № 12023186160000192 за заявою відповідача про те, що голова Млинівської селищної ради Левицький Д. В., використовуючи своє службове становище, намагається незаконно звільнити його з роботи з особистих мотивів, чим грубо порушує законодавство про працю, зазначена попередня правова кваліфікація - ч. 1 ст. 172 КК України.
05.11.2023 р. відповідач ОСОБА_2 розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook відеоролик, у якому він, будучи депутатом та другу каденцію секретарем Млинівської селищної ради, звертався до жителів Млинівської громади із своїм баченням щодо подій, які відбувалися у громаді. Зокрема, відповідач зазначив, що, на жаль, реальна діяльність депутатського корпусу селищної ради, в тому числі і його, потрапили в залежність від одноосібних рішень Млинівського селищного голови; у громаді відбулися зміни, однак зміни не на краще, навів прислів'я: «Кому війна, кому мати рідна», тож коли вся країна об'єдналася задля вигнання ворога і швидкої перемоги над ним, то голова територіальної громади теж не стояв осторонь цих процесів, щоправда, пріоритетами його діяльності стали особисте збагачення і стрімкий розвиток власного бізнесу. Відповідач наголошував, що гроші і влада псують людей, що сповна підтвердив позивач як селищний голова, стало реальністю гасло «не голова для громади, а територіальна громада для голови». Розповідав, що селищний голова прискорено освоював бюджетні кошти, об'єктом капіталовкладень стає магазин «Економ», в тому числі шляхом придбання будматеріалів в магазині «Економ» далеко не за ринковими цінами, вважав, що бюджетні кошти мали б використовуватися зовсім не так, і цю людину слід зупинити, бо вона сама не зупиниться, ОСОБА_4 не заслуговує і не має морального права перебувати на посаді, яку займає. Відповідач вказує, що це звернення не є прагненням звести рахунки з позивачем, у тому, що сталося бачить і свою провину, бо доклав чималих зусиль, щоб ОСОБА_4 став очільником територіальної громади, вважає це помилкою, яку потрібно виправляти. Зазначив, що відставка позивача не за горами, адже «барига-не може бути патріотом».
Позивач ОСОБА_1 вважає, що через поширення відповідачем такої неправдивої інформації у відеоролику, який переглянули тисячі користувачів, він переживав, отримував велику кількість дзвінків, йому завдано моральної шкоди, яку оцінив у 100 000 грн. На підтвердження сумлінної, наполегливої праці позивача як голови Млинівської територіальної громади додано представником ряд грамот, подяк, вітальний лист (а.с. 46-88).
ОСОБА_1 , обгрунтовуючи позовні вимоги, додав до позовної заяви скріншоти, у яких, зокрема, містяться фото зі сторінки відповідача у соціальній мережі Facebook, поширення та коментарі до оприлюдненого відео (а.с. 6-12).
Наявність такого відеоролику на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook відповідач ОСОБА_2 підтвердив, зазначив, що наміру та потреби його видаляти не має, оскільки він хотів звернути увагу мешканців громади на діяльність позивача як публічної посадової особи - очільника Млинівської територіальної громади.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Конституцією України, а саме ч. 4 ст. 32, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з другого боку (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до положень ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Ураховуючи п.п. 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно з ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (п. 188 рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, №30582/04, 32152/04, від 06 жовтня 2015 року).
Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц, від 26 листопада 2025 року у справі № 332/2759/23.
Таким чином, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість до висловленої критики, сатири, провокацій.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник наголошували у судовому засіданні, що висловлювання відповідача у відеозверненні щодо ОСОБА_5 не є фактичними твердженнями, а є лише оціночними судженнями відповідача.
Аналізуючи зміст поширеної відповідачем інформації у відеозверненні, суд приходить до висновку, що така інформація є оціночними судженнями автора даного відеозвернення, не є фактичними твердженнями, а є критикою, оцінкою діяльності позивача як очільника Млинівської територіальної громади. Висловлювання, на переконання суду, є особистою думкою автора зазначених фраз, які свідчать про те, що між учасниками мали місце конфліктні ситуації, та відповідач не згоден із діяльністю позивача як публічної посадової особи.
Позивач ОСОБА_4 є публічною особою, оскільки є головою Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, його діяльність викликає підвищений інтерес у Млинівській селищній громаді. Поширена інформація стосувалася публічної діяльності позивача та мала суспільний інтерес, а тому він повинен бути терплячим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Ураховуючи вищевикладене, наявні в матеріалах справи докази, у контексті наведеного позивачем відеозвернення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
У зв'язку із відмовою в позові про захист честі, гідності та ділової репутації, суд не вбачає підстав для задоволення позову і у решті позовних вимог, в тому числі щодо стягнення з відповідача заявленої позивачем суми моральної шкоди.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 277, 297, 299, 302 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 263 - 265, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити повністю.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 20.03.1997.
Представник позивача ОСОБА_1 : адвокат Філатова Алла Валеріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 764 від 04.03.2011 року, адреса місця знаходження: вул. Героїв Поліції, буд. 5/1, м. Рівне Рівненського району Рівненської області, 33000.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 29.07.1999.
Представник відповідача ОСОБА_2 : адвокат Тищук Катерина Павлівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 805 від 24.05.2011 року, адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 08.12.2025.
Суддя А. А. Хомицька