справа № 566/838/24
провадження № 2/566/90/25
08 грудня 2025 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі :
одноособово головуючого судді Лободзінського А.С.,
за участю секретаря судового засідання Подолець Ю.В.,
в ході судового розгляду у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, -
Ухвалою суду від 30.09.2024 року провадження у вказаній цивільній справі було зупинено у зв'язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила відновити провадження у справі, покликаючись на те, що відповідач на даний час не проходить військову службу у складі Збройних Сил України.
Вирішуючи клопотання позивача про відновлення провадження у справі, суд враховує наступне. Так, з матеріалів справи видно що ОСОБА_2 24.01.2025 року самовільно залишив військову частину та перебуває в СЗЧ, що підтверджується відповідною інформацією в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, вбачається, що хоча відповідач й продовжує перебувати у складі ЗСУ, проте обов'язків військової служби не виконує, оскільки перебуває у СЗЧ., а відтак об'єктивних непереборних причин, які б мали наслідком неможливість відповідача брати участь у справі, на даний час немає.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.03.2025 у справі № 557/1226/23 вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Суд також враховує і правову позицію, викладену у Постанові ВП ВС від 12.11.2025 року в справі №754/947/22, якою сформульовано висновок про те, що суд при вирішенні питання про зупинення провадження у справі повинен врахувати власну волю військовослужбовця, а також про те, що зупинення провадження у справі має на меті захист прав військовослужбовця, як учасника цивільного процесу.
Відповідач будучи обізнаним про розгляд справи, (а.с.80, 83) в судове засідання не з"явився, заяв, клопотань, додаткових пояснень, чи заперечень до суду не подав. За таких обставин суд розцінює таку процесуальну поведінку відповідача, як ігнорування судового процесу.
Водночас, керуючись ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, згідно якої національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а також ч.8 ст.10 ЦПК України, суд при вирішенні питання про відновлення провадження у справі, враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
Так, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24, від 09 жовтня 1979 року; рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231, від 17 січня 2012 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43, від 13 грудня 2018 року).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року; рішення у справі «Алванос та інші проти Греції» (Alvanos v. Greece), заява № 38731/05, пункт 25, від 20 березня 2008 року; рішення у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (Frida, LLC v. Ukraine), заява № 24003/07, пункт 33, від 08 грудня 2016 року; рішення у справі «Хасан Тунч та інші проти Туреччини» (Hasan Tunc and Others v. Turkey), заява № 19074/05, пункт 33, від 31 січня 2017 року; рішення у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, набуло статусу остаточного 13 березня 2019 року, пункт 44, від 13 грудня 2018 року).
У практиці Суду визначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, пункти 50-51 та 69, від 12 листопада 2002 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 97, від 05 квітня 2018 року; рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).
В контексті практики ЄСПЛ, суд дотримуючись розумного балансу між правом позивачки на звернення до суду в інтересах неповнолітньої дитини з вимогою про стягнення аліментів, та правом відповідача на участь в розгляді справи, враховує наступне. Так, за обставин, які встановлені у цьому судовому провадженні, а саме: відповідачу відомо про розгляд справи; відповідач навів письмові пояснення щодо позову; відповідач на даний час не виконує обов'язки військової служби, оскільки з 24.01.2025 року перебуває в СЗЧ і фактичних непереборних причин неможливості його участі в розгляді справи не встановлено; відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права й обов'язки при розгляді позовних вимог, в тому числі шляхом участі по ВКЗ, або через представника, суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі носитиме формальний характер і перешкоджатиме доступу законного представника неповнолітної дитини в інтересах цієї ж дитини до правосуддя і захисту її цивільних прав.
А тому, з метою недопущення порушення інтересів та майнових прав дитини на належний рівень утримання, суд вважає за необхідне клопотання позивача задовольнити та провадження у справі відновити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252, 353 ЦПК України, -
Клопотання позивача ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі №566/838/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відновити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С.Лободзінський