Справа № 572/2685/25
20 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
у складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
представника позивача адвоката Больбіної С.С.
представника відповідача адвоката Пилипчук Л.М. (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки і піклування Костопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Костопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення способів участі у її вихованні та спілкуванні з нею.
Зокрема просив визначити наступні дні систематичних і періодичних побачень та спілкування без присутності матері. ОСОБА_2 : кожні вихідні дні кожного тижня - з 09 год. до 18 год.; першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул - із правом виїзду дитини з батьком на оздоровлення, відпочинок та екскурсії, у тому числі за кордон; на другий день свят: Різдва Пасхи, Трійці, Хрещення, Вознесіння господнього, Покрови Пресвятої Богородиці, Миколи Чудотворця, Весни і Праці; щороку на день народження батька та день народження дитини, з 10 до 15 год.; на випадок хвороби дитини - безперешкодне відвідування дитини за місцем її проживання чи фактичного місцезнаходження, де б вона не перебувала.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у період 2013 -2019 років перебував з відповідачем у шлюбі. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15.05.2019 шлюб між ними розірвано.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матр'ю ОСОБА_2 , яка упродовж тривалого часу не дозволяє йому бачитися та спілкуватися з дочкою, не повідомляє про місце її проживання.
У 2020-2021 роках він звертався до Костопільської районної державної адміністрації та Костопільської міської ради із заявою про визначення способу його участі у вихованні дочки, однак у позасудовому порядку це питання не вирішено у зв'язку з тим, що відповідач змінила місце проживання, на телефонні дзвінки не відповідала та йому не було відомо місце перебування дитини. Відповідач ігнорує його спроби зустрітися з дочкою, приймати участь у її вихованні, що порушує його права як батька на безперешкодне спілкування з нею, а також права самої дитини на підтримання з батьком регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Вважає, що відповідач маніпулює думкою та почуттями дитини, чинить перешкоди у спілкуванні з батьком.
Вказав, що він хоче піклуватися про дочку, приймати участь у її вихованні та матеріальному забезпечення, що відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування зустрічного позову вказала, що ОСОБА_1 з 2019 року участі у вихованні своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 не приймає, не цікавиться її навчання, жодного разу навчальний заклад не відвідував, аліменти регулярно не сплачував, станом на 21.01.2025 заборгованість становить 28392 грн. 86 коп. Між сторонами склалися неприязні відносини, дитина була свідком частих сварок та образ, які влаштовував батько та не виявляє наміру та бажання спілкуватися з ним. ОСОБА_1 за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 ,2014 року народження.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Больбіна С.С. заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому просила врахувати, що позивач має бажання налагодити психоемоційний контакт з дитиною, приймати учать у її вихованні, матеріальному забезпеченні, однак не може цього зробити через перешкоди, які чинить відповідач. Зустрічний позов ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав не визнала, покликаючись на його безпідставність.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Пилипчук Л.М. у судовому засіданні позов не визнали. При цьому вказали, що відповідач свідомо з 2019 року самоусунувся від виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , не цікавився її станом здоров'я та розвитком, навчанням та потребами. За час спільного проживання між сторонами склалися неприязні відносини. Позивач неодноразово вчиняв сварки та бійки, ображав матір дитини у присутності останньої. Дитина не має бажання спілкуватися з батьком. Просили задовольнити зустрічний позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 .
Представник служби у справах дітей Костопільської міської ради у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити у його відсутності. Надав висновок органу опіки та піклування про розв'язання спору та вважав за доцільне участь батька ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 після встановлення психологічного та емоційного контакту, з урахуванням бажання малолітньої, її потреб та інтересів.
Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради у судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Згідно до ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні пояснила, що батька ОСОБА_1 бачила давно, вони майже не спілкуються, він їй не телефонує, не відвідує її, не вітав на день народження, інколи скидав гроші. На даний час не хоче спілкуватися з батьком. Коли вони проживали однією сім'єю, батько часто не ночував дома, зловживав спиртним, влаштовував сварки, кричав на матір.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, а також думку малолітньої ОСОБА_3 , 2014 року народження та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, а в зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьком зазначено ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_5 , змінила прізвище наІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15.05.2019 шлюб між сторонами розірвано.
Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 залишилася проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 .
У ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що на даний час виник спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 .
При цьому судом встановлено, що матір'ю дитини змінено її місце проживання, позивач звертався до органу опіки і піклування виконавчого комітету Костопільської міської ради із заявою про визначення способів участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , однак у зв'язку з не встановленням місця проживання дитини йому було відмовлено у позасудовому вирішенні спору.
Із повідомлення Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 29.06.2021 вбачається, що ОСОБА_6 відмовляється надавати свою адресу проживання у м. Рівне, оскільки отримує погрози та образи у вигляді повідомлень на її особистий номер телефону від колишнього чоловіка ОСОБА_1 та його дружини.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10.07.2019 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15.10.2020 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 10756 грн. 74 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27.01.2023 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25290 грн. 00 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.10.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Із наданого суду розрахунку Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області від 21.01.2025 вбачається, що заборгованість позивача за аліментами станом на 21.01.2025 складає 28392 грн. 86 коп.
При цьому суд не приймає до уваги надані відповідачем у підтвердження аморальної поведінки позивача письмові докази: постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 19.03.2019 щодо Особи 1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 564/724/19, від 13.03.2020 у справі № 564/502/20 щодо Особи 1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01.08.2022 у справі №564/1286/22 щодо Особи 4 за ч. 1 ст. 246 КК України, оскільки вони не містять вказівки на конкретну особу та сторона відповідача не була позбавлена можливості надати суду зазначені судові рішення у їх повному тексті.
Із неодноразових звернень відповідача до органів поліції, її пояснень в судовому засіданні вбачається, що між сторонами склалися неприязні відносини.
Із характеристики малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що вона навчається в Рівненському ліцеї № 23, мама ОСОБА_2 постійно цікавиться навчанням дочки, відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок з класним керівником. Батько ОСОБА_1 за час навчання дочки в ліцеї батьківські збори не відвідував, на зв'язок з класним керівником не виходив, у навчальному закладі не з'являвся.
За місцем роботи відповідач ОСОБА_2 характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою ВПЗ Рівне-20 АТ «Укрпошта».
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Судом встановлено, що на даний час малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 , з батьком ОСОБА_1 психоемоційний зв'язок втрачено, дитина не виявляє бажання спілкуватися з батьком через наявність конфлікту між батьками.
Також встановлено, що позивач тривалий час не мав можливості бачитися з дитиною, спілкуватися з нею з об'єктивних причин, оскільки позивач змінила місце проживання та не повідомляла адресу місця проживання дитини.
Доказів того, що спілкування дитини з батьком може перешкоджати нормальному розвитку дитину, завдати їй шкоди не надано.
Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Костопільської міської ради у висновку від 03.07.2025 вважав за доцільне участь батька ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 . Рекомендовано зустрічі батька із дитиною проводити після встановлення психологічного та емоційного контакту, з урахуванням бажання малолітньої, її потреб та інтересів, із метою реалізації прав дитини та батька на особисте спілкування, відносини і прямі контакти. Спілкування дівчинки з батьком відповідатиме лише найкращим інтересам дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява № 31111/04). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).
У постанові КЦС ВС від 31.07.2024 № 752/13450/22 (61-4664св24) Верховний Суд наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідність визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи, зокрема суд має врахувати, у першу чергу інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Відповідачем та органом опіки та піклування не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.
Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17.
Доказів можливого негативного впливу батька на дитину в процесі їх спілкування не надано. Наявність адміністративних стягнень не може бути безумовною підставою обмеження прав дитини на спілкування з біологічним батьком. У свою чергу, доводи відповідача про порушення щодо позивача кримінальних справ не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні закону, як то обвинувальний вирок.
На даний час психоемоційний стан дитини свідчить про те, що вона не бажає спілкування з батьком, однак це не відповідає найкращим інтересам дитини. Доводи матері про недоцільність встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Думка дитини не носить абсолютного характеру, зважаючи її вік та можливий психологічний вплив на неї обох батьків, а тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси, що закріплено у частині третій статті 171 СК України.
Суд зауважує, що саме лише висловлене малолітньою дитиною небажання спілкуватися з батьком, не може бути безумовною підставою для позбавлення права батька на участь у її вихованні та піклуванні. Позбавлення батька такого права не відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої. Дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, тривале позбавлення її можливості спілкування з батьком призвело до відсутності у неї емоційного зв'язку з ним та викликало відчуженість між ними.
Разом із тим, виходячи із балансу інтересів дитини (збереження зв'язків дитини з батьком, враховуючи, що суд не встановив випадків, коли це може зашкодити її здоров'ю та розвитку) і батька (участь у прийнятті рішень у вихованні дитини), суд надає перевагу інтересам дитини над інтересами батька, визначивши, що зустрічі батька з дитиною мають бути проведені у присутності матері ОСОБА_2 до налагодження тісного психоемоційного зв'язку між ними, оскільки для установлення психологічного зв'язку дитини із батьком необхідний певний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дочки до батька, що є співмірним та необхідним. Зважаючи на викладене, суд вважає за вірне визначити зустрічі дитини з батьком у дні релігійних та державних свят, канікул за попередньою домовленістю з матір'ю, із тривалістю спілкування не менше трьох годин на день. Суд дійшов висновку, що саме таке тимчасове установлення обмеження батькові та дитині у безперешкодному спілкуванні відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Крім того, у разі виникнення загрози інтересам дитини, відповідач не позбавлена можливості звертатися до суду із заявою про зміну способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до ч. 1 - ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
У ході розгляду справи не встановлено, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав, для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано достатніх доказів винної поведінки батька дитини, його ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітньої дочки ОСОБА_3 , а також свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Натомість мали місце об'єктивні перешкоди у спілкуванні батька з дитиною через неприязні відносини, які виникли між колишнім подружжям, останній виявив бажання брати активну участь у житті дитини, налагодження із нею психоемоційного зв'язку, її вихованні та матеріальному забезпеченні.
Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.04.2025 вбачається, що є недоцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що у зустрічному позові про позбавлення батьківських прав слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5 - 7, 14, 15, 19, 141, 155, 157, 159 164, 165, 171 Сімейного Кодексу України, ст. 8, 15, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки і піклування Костопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною - задовольнити частково.
Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином.
Встановити дні періодичних побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності матері ОСОБА_2 :
-кожну неділю кожного тижня з 11 год. до 14 год., за вийнятком випадків хвороби дитини, її перебування на відпочинку, оздоровленні за межами населеного пункту, в якому постійно проживає;
-у дні релігійних та державних свят за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 із тривалістю спілкування не менше трьох годин на день;
-у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул за попереднім узгодженням із матір'ю дитини ОСОБА_2 ;
-щороку на день народження батька ОСОБА_1 та на день народження дитини ОСОБА_3 з 11 год. до 15 год.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічною позовною заявою залишити за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_2 , РНОКП - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2025 року.
Суддя: Р. М. Снітчук